Постанова 4851 № 440/258/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 р. Справа № 440/258/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 17.03.22 по справі № 440/258/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому прохала суд першої інстанції: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 жовтня 2021 року на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 26.10.2021 № 222/10/16-31-10-02-12 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.10.2021 №221/10/16-31- 10-02-12; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача - ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 4 908, 00 грн., в тому числі: судовий збір - 908, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 4 000, 00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та таким, що підлягає скасування. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 27.10.2021 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 26.10.2021 № 222/10/16-31-10-02-12 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.10.2021 №221/10/16-31- 10-02-12. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2700,00 грн (дві тисячі сімсот гривень нуль копійок). Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій прохало суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 року по справі №440/258/22 за позовом ОСОБА_1 . Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що управління у своїй діяльності повинно діяти у межах повноважень та у спосіб визначений нормативно-правовими документами, чинними на момент настання спірних правовідносин. Зазначає, що 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з переходом на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу". Вказує, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та 05 листопада 2021 року винесено рішення. До Управління 10.11.2021 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.11.2021 №1800-0306-9/54567 з проханням переглянути право на перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з переходом на інший Закон "Про державну службу" в зв`язку з безпідставним зарахуванням до стажу періоди роботи в органах Державної податкової служби. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Управлінням переглянуто заяву від 27.10.2021 ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії із переходом на інший вид пенсії - за віком згідно Закону України Про державну службу та рішення від 05.11.2021 про здійснення їй відповідного перерахунку. Зазначає, що Управлінням прийнято рішення від 11.11.2021 №93, яким: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.11.2021 про здійснення гр. ОСОБА_1 перерахунку пенсії із переходом на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" - скасовано; відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з переходом на інший вид пенсії, за віком згідно Закону України "Про державну службу" в зв`язку з відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Вважає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. З урахуванням викладеного, вважає висновки суду, що до стажу державної служби роботи прирівнюються періоди роботи в органах державної податкової служби на різних посадах, які зазначені у довідці від 23.10.2021 №115/16-13-11-27, виданої Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавській області, під час яких були присвоєні спеціальні звання, такими що порушують норми матеріального права та такими, що не відповідають обставинам справи. Зважаючи на вищезазначене, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло в межах правового обов`язку, який визначений для органів Пенсійного фонду України чинними нормативно-правовими актами України у сфері пенсійного забезпечення та вважає рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №440/258/22 таким, що підлягає скасуванню. Крім того, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає що позивачем та представником позивача не надано належних доказів понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для скасування рішення першої інстанції від 17.03.2022 також і в частині задоволених вимог у їх стягненні. Позивачка не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку письмового провадження. Учасникам по даній справі було направлено та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2022 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачці копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 27.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перехід на інший вид пенсії за віком згідно Закону України Про державну службу, до якої, зокрема, додала: - паспорт, - трудову книжку, - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), - трудову книжку колгоспника, - довідку про правонаступництво Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, - довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію займає посади державної служби, довідку про підтвердження державної служби. За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та 05.11.2021 винесено позитивне рішення про перехід на інший вид пенсії за віком згідно Закону України Про державну службу, що учасниками справи не заперечується. У подальшому, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 10.11.2021 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.11.2021 №1800-0306-9/54567 з проханням переглянути право ОСОБА_1 на перехід на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" у зв`язку з безпідставним зарахуванням управлінням до стажу останньої періодів її роботи в органах Державної податкової служби. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відповідачем було переглянуто заяву від 27.10.2021 ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.11.2021 про здійснення відповідного перерахунку. В свою чергу, відділом з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийнято рішення №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в зв`язку з відсутністю 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу". Позивачка, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу», звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, в частині, що не суперечить цьому Закону. Колегія суддів звертає увагу, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі по тексту - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. При цьому, частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі по тексту - Закон №3723-XII) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та становить шістдесят років. Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок)) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Колегія суддів аналізуючи наведені вище норми, зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.07.2018 по справі №591/6970/16-а; від 22.06.2021 по справі №308/67/17. Як вбачається з матеріалів справи, а саме оскаржуваного рішення відповідача (рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу») фактично єдиною підставою для відмови у переведенні позивачки на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" є недостатність стажу державної служби внаслідок не зарахування управлінням періодів роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби до стажу державної служби. У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачкою служби в органах податкової служби) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Відповідно до п.2 згаданого Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного до 19.11.2012) правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Приписами ст.342 Податкового кодексу України визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України. При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України "Про державну службу". На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України "Про державну службу" та "Про засади запобігання і протидії корупції". Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами. З матеріалів справи вбачається, що позивачка, окрім стажу роботи в комітеті райкомпартії та відділенні Держказначейства в Новосажарському районі, працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, а саме: - з 18.06.2003 по 31.08.2005 на посаді головного державного податкового інспектора, присвоєно звання інспектора податкової служби І рангу; - з 1.09.2005 по 17.10.2005 на посаді виконувача обов`язків заступника начальника Новосанжарського відділення; - з 18.10.2005 по 09.11.2005 на посаді заступника начальника Новосанжарського відділення; - з 10.11.2005 по 31.01.2008 на посаді заступника начальника відділення - завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення Полтавської МДПУ; - з 01.02.2008 по 08.10.2008 на посаді заступника начальника відділення; - з 09.10.2008 по 15.06.2010 на посаді завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення Полтавської МДПУ; - з 16.06.2010 по 20.02.2012 на посаді заступника Новосанжарського відділення; - з 21.02.2012 по 29.02.2012 на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора; - з 01.03.2012 по 26.06.2013 на посаді завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення; - з 27.06.2013 по 30.12.2014 на посаді завідувача сектору оподаткування та контролю об`єктів і операцій Новосанжарського відділення, присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи 3 рангу; - з 17.03.2015 по 22.03.2015 на посаді завідувача адміністративно-господарського сектору; - з 23.03.2015 по 21.05.2015 на посаді головного державного інспектора; - з 22.05.2015 по 17.02.2016 на посаді головного державного інспектора; - з 18.02.2016 по 05.05.2017 на посаді головного державного ревізора-інспектора. Наведений вище стаж позивачки підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Полтавській області видано ОСОБА_1 від 23.10.2021 №115/16-31-11-27 про підтвердження стажу державної служби, яка наявна в матеріалах справи. Крім того, зі змісту вказаної довідки слідує, що позивачка 13.05.1997 прийняла присягу державного службовця під час роботи у відділенні Держказначейства в Новосанжарському районі. При цьому, у подальшому у період з 18.06.2003 по 05.05.2017 ОСОБА_1 працювала в різних податкових органах і під час такої роботи їй присвоювалися І ранг інспектора податкової служби та ІІІ ранг радника податкової служби. Загальний стаж державної служби на дату звільнення позивачки з органів державної податкової служби складає 24 роки 08 місяців 25 днів (а.с.29-30). Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова №306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Пунктом 3 зазначеної Постанови №306 зазначено, що співвідношення між рангами державних службовців та рангами посадових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування. Зазначені вище норми підтверджують те, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Додатком 6 до цієї Постанови №306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів. Відповідно до приписів додатку 6 до Постанови № 306 інспектор податкової служби І рангу прирівнюється до 7 рангу державного службовця, а радник податкової та митної справи III рангу - до 6 рангу державного службовця. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, то колегія суддів відхиляє наведені доводи, як такі, що суперечать наведеним вище висновкам, зазначаючи при цьому, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Відповідно доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції щодо того, що до стажу державної служби роботи прирівнюються періоди роботи в органах державної податкової служби на різних посадах, які зазначені у довідці від 23.10.2021 №115/16-13-11-27, виданої Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавській області, під час яких були присвоєні спеціальні звання, є такими що порушують норми матеріального права та такими, що не відповідають обставинам справи, є помилковими. Враховуючи наведене вище, оскільки період (періоди) роботи позивачки на різних посадах в податкових органах прирівнюється до періоду роботи на державній службі, колегія суддів зазначає, що загального стажу державної служби ОСОБА_1 у вигляді 24 роки 08 місяців 25 днів достатньо для отримання останньою пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Згідно статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Таким чином, на момент звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про переведення її на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" вона мала стаж державної служби 24 роки 08 місяців 25 днів. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 (смт. Нові Санжари) управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №93 від 11.11.2021 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту прав позивачки необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 27.10.2021 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі наявного стажу державної служби та довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 26.10.2021 № 222/10/16-31-10-02-12 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.10.2021 №221/10/16-31- 10-02-12. Таким чином, вимоги позивачки є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються незгоди стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2700,00 грн. (дві тисячі сімсот гривень нуль копійок), оскільки позивачем та представником позивача не надано належних доказів понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для скасування рішення першої інстанції від 17.03.2022 також і в частині задоволених вимог у їх стягненні, то колегія суддів відхиляє такі доводи, з огляду на наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.09.2022 року по справі №120/2696/19-а документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Так, до позовної заяви було додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1051066, виданий ОСОБА_2 на представлення інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді, та попередній розрахунок судових витрат від 29.12.2021, підписаний адвокатом Фесенко Ю.О. Крім того, до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги №23/11/21 від 23.11.2021. Також, матеріали справи містять квитанцію від 23.11.2021 про оплату гонорару у розмірі 4000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що дана справа відноситься до справ незначної складності, розгляд якої проведений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) є необґрунтованими, оскільки це не обмежує позивача у праві на отримання компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2700,00 грн. Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.12.2019 по справі №545/2432/16-а, в якій останній зазначив про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Правові підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні. Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч. 5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 по справі № 440/258/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло