Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/33539/24

Справа № 127/33539/24 Провадження № 33/801/363/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Курбатова І. Л. Доповідач: Шемета Т. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу Вінницької митниці Держмитслужби, подану представником Стрекаловою Валерією Дмитрівною, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, - встановив: На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебував протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України (а. с. 2-13, т.1), в якому вказано, що в зоні діяльності Вінницької митниці у період з 07 лютого 2023 року по 03 травня 2023 року підприємством ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865) здійснено експорт товарів на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02 лютого 2023 року №2/02-КВ, укладеного між підприємством ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865) та іноземним підприємством «KB ІMPEХ LTD», подано електронні митні декларації типу «ЕК 10 АА», які прийнято до митного оформлення та присвоєно реєстраційні номери. Загальна вага експортованого товару за вказаним контрактом складає 16 460 764,60 кг та загальна вартість 102 565 620 грн. Згідно офіційного реєстру Департаменту бізнесу, енергетики та промислової стратегії Великої Британії за посиланням «https://www.gov.uk» встановлено, що директором іноземного підприємства «KB ІMPEХ LTD» є громадянин України ОСОБА_2 . З метою здійснення повної та всебічної перевірки, виявлення та припинення можливих порушень митного законодавства, направлено запит 31 травня 2024 року №7.12-4/20-03/13/3931 директору іноземного підприємства «KB ІMPEX LTD» щодо законності зовнішньоекономічних операцій з товарами, які експортовані за межі митної території України на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02 лютого 2023 року №2/02-КВ, укладеного ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865). У відповідь на запит Вінницька митниця отримала лист від 31 травня 2024 року №24/05/31/4, де іноземне підприємство «KB ІMPEX LTD» не підтвердило факт укладання контракту від 02 лютого 2023 року № 2/02-КВ з підприємством ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865). Декларування товарів на підставі цього контракту за ЕМД здійснювалось керівником, особою уповноваженою на роботу з митницею ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865) ОСОБА_1 18 червня 2024 року за №7.12-5/20-03/10/4291 на наявну у митного органу адресу надіслане запрошення прибути ОСОБА_1 до 09 липня 2024 року з метою проведення опитування по вищезазначеним фактам. Станом на 10 липня 2024 року ОСОБА_1 до митниці не прибув, про причини неприбуття митницю не повідомив, письмових пояснень на адресу митниці не надходило. Отже, зовнішньоекономічний контракт від 02 лютого 2023 року № 2/02-КВ між KB IMPEX LTD та ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865) не був укладений, в митній декларації заявлені неправдиві відомості щодо одержувача товару митному органу як підставу для переміщення товару надано документ, що містить такі відомості. Таким чином, громадянином України ОСОБА_1 , який у період з 17 січня 2023 року по 09 травня 2023 року працював керівником ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865), вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто, з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача, на загальну суму 102 565 620,00 грн. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2025 року провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Прийняте рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що митний орган намагається довести винуватість ОСОБА_1 єдиним листом від 31 травня 2024 року, яким директор «KB IMPEX LTED» не підтвердив факт укладення контрактів № 2/02-КВ від 02 лютого 2023 року з ТОВ «АГРОФЕЙ». За наявності фізичної копії контракту, вказаний лист сам по собі внаслідок своєї одиничності та непідтвердженості іншими доказами не є достатнім доказом в стандарті доведення поза розумним сумнівом, а ще й до того скомпрометований як беззаперечний доказ наявністю листа від тієї ж особи протилежного змісту, а тому суд виснував, що доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду не надано. Митниця не довела, що контракт, використаний при переміщенні товарів через митний кордон, не був укладений, є недійсним, чи підробленим. Не погоджуючись з такою постановою суду, Вінницька митниця Держмитслужби, діючи через представника ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, накласти штраф у розмірі 100 % вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 102 565 620 грн, стягнути з ОСОБА_1 вартість безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 102 565 620 грн., враховуючи відсутність товарів, які підлягають конфіскації, згідно санкції ч. 1 ст. 483 МК України. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дав невірну оцінку фактичним обставинам справи: зовнішньоекономічний контракт від 02 лютого 2023 року № 2/02-КВ директором «KB IMPEX LTED» з підприємством ТОВ «АГРОФЕЙ» не був укладений, в митній декларації заявлені неправдиві відомості про одержувача товару, як підставу для переміщення товару надано документ, що містить такі відомості. Митний орган не погоджується з тим, що суд першої інстанції взяв до уваги направлений на адресу ТОВ «АГРОФЕЙ» лист від директора іноземного підприємства «KB IMPEX LTED» Г. Бурлаки, яким він повідомив, що контракт укладався та виконаний у повному обсязі, а також повідомив, що лист який був направлений до Вінницької митниці готувався необізнаною особою та без погоджень із керівником відділу. Суд не зважив, що лист, який директор іноземного підприємства «KB IMPEX LTED» Г. Бурлака направив на адресу митного органу не є спростованим, він був підписаний особисто директором, а відомості про виконавця листа відсутні. Окрім того, на адресу митниці повторний лист з приводу помилковості інформації, викладеної в попередньому листі, не надходив. 17 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Дробаха С. В. надіслав до Вінницького апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу Вінницької митниці Держмитслужби, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін, розгляд справи просить здійснювати за відсутності його та ОСОБА_1 . В судовому засіданні представник Вінницької митниці Держмитслужби Стрекалова В. Д. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно зі статтею 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. В силу вимог статті 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами. Відповідно до вимог статей 278, 280 КУпАП, ст.489 МК України суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за який законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, адміністративне правопорушення складається з об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності. Згідно з частиною 1 статті 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕДта його митної вартості. Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи. Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного кордону України підроблених документів, які містять неправдиві дані. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України. Виходячи із аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках, зокрема, коли вона особисто здійснює декларування товарів або як власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. Суб`єктивна сторона для кваліфікації дій за статтею 483 МК України характеризується умисною формою вини. Умисел полягає у тому, що винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митний кордон України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку, у тому числі і шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані. Підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України. По справі встановлено наступне: -на а. с. 48 49, т. 1 міститься контракт (купівлі-продажу товару) № 2/02-КВ, укладений 02 лютого 2023 року між ТОВ «Агрофей» в особі директора ОСОБА_4 (Продавець) та фірмою «KB IMPEX LTD» в особі директора ОСОБА_5 (Покупець); -використовуючи укладений контракт та вказуючи його як підставу переміщення товару, з 07 лютого 2023 року по 03 травня 2023 року підприємством ТОВ «АГРОФЕЙ» (код ЄДРПОУ 45020865) здійснено експорт товарів, подано електронні митні декларації типу «ЕК 10 АА», які прийнято до митного оформлення та присвоєно реєстраційні номери. Загальна вага експортованого товару за вказаним контрактом складає 16 460 764,60 кг та загальна вартість 102 565 620 грн (копії митних декларацій на а.с. 50 249, т. 1, а. с. 1 249, т. 2, а.с. 1 233, т. 3); - митниця згідно листа заступника начальника митниці Р. Лутаєва, звернулася до директора «KB IMPEX LTD» Г. Бурлаки та з метою перевірки законності зовнішньоекономічних операцій з товарами, які експортовані за межі митної території України на підставі зовнішньоекономічних контрактів укладених українськими підприємствами, просило підтвердити або спростувати факт укладення контрактів № 2/02-КВ від 02 лютого 2023 року; № 4 від 04 лютого 2023 року; № 1/03-А від 01 березня 2023 року з ТОВ «ТОВ «АГРОФЕЙ» (а.с. 16, т. 1). -згідно відповіді директора «KB IMPEX LTD» Г. Бурлака, KB IMPEX LTD, Reg No SC735865 зареєстроване за адресою: 5 SOUTH CHARLOTTE STREET EDINBURG SCOTLAND EH2 4 AN, не підтверджує факт укладення контрактів № 2/02-КВ від 02 лютого 2023 року та № 4/02-КВ від 04 лютого 2023 року з ТОВ «АГРОФЕЙ». Контракт № 1/03-А від 01 березня 2023 року був укладений між ТОВ «АГРОФЕЙ» та ALMA AGRO TRADING FZ LLC (а.с. 21, т. 1). -20 грудня 2024 року директор ТОВ «АГРОФЕЙ» звернувся із листом-запитом до «KB IMPEX LTD», у якому просив: підтвердити або спростувати факт укладення між ТОВ «АГРОФЕЙ» і «KB IMPEX LTD» контракту купівлі-продажу товару № 2/02-КВ від 002 лютого 2023 року; підтвердити або спростувати факт отримання «KB IMPEX LTD» (company number SC 733805) товару в межах контракту купівлі продажу товару №2/02-КВ від 02 лютого 2023 року; повідомити інформацію щодо обставин, викладених у листі «KB IMPEX LTD» вих. № 24/05/31/4 від 31 травня 2024 р., що був адресований заступнику начальника Вінницької митниці та копія якого міститься в матеріалах справи № 127/33539/2 (а.с. 42 43, т. 4). -23 грудня 2024 року директором «KB IMPEX LTD» Г. Бурлакою на лист-запит ТОВ «АГРОФЕЙ» було направлено відповідь, із змісту якої вбачається, що «КВ IMPEX LTD» не підтверджує обставини, наведені у листі КВ IMPEX LTD вих. № 24/05/31/4 від 31 травня 2024 р., який було направлено заступнику начальника Вінницької митниці, він є помилковим, оскільки його було складено працівником (секретарем) КВ IMPEX LTD, який не володіє інформацією щодо укладення КВ IMPEX LTD контрактів, у тому числі, і контракту № 2/02-KB від 02 лютого 2023 року купівлі-продажу товару, який було укладено з ТОВ «АГРОФЕЙ»; не погодив проект листа вих. № 24/05/31/4 від 31 травня 2024 р. з керівником відділу продажів KB IMPEX LTD. Отже, «KB IMPEX LTD» даним листом підтверджує, зокрема, факт укладення з ТОВ «АГРОФЕЙ» контракту № 2/02-КВ від 02.02.2023 купівлі-продажу товару. Так, за результатами проведених переговорів між «КВ IMPEX LTD» (Покупець) і ТОВ «АГРОФЕЙ» (Продавець) 02 лютого 2023 року було укладено контракт № 2/02-КВ купівлі-продажу товару, згідно з пунктом 1.1. якого Продавець зобов`язується продати товар, а Покупець сплатити товар, згідно з комерційними інвойсами, на кожне постачання, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Можливе постачання товару у вигляді зразків продукції на безоплатній основі. Зі сторони «КВ IMPEX LTD» контракт № 2/02-КВ від 02.02.2023 купівлі-продажу товару було підписано ректором ОСОБА_6 , а зі сторони ТОВ «АГРОФЕЙ» директором ОСОБА_7 . Також повідомляє, що вказаний контракт № 2/02-КВ від 02 лютого 2023 року купівлі-продажу товару «КВ ІMPEX LTD» виконано в повному обсязі, претензій щодо виконання ТОВ «АГРОФЕЙ» контрактних зобов`язань, у тому числі, за контрактом № 2/02-КВ від 02 лютого 2023 року купівлі-продажу товару, у «КВ ІMPEX LTD» відсутні (а.с. 44, т. 4). Відповідно до ст. 382 ГК України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності. Отже, зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. ЗЕД як приватно-правовий договір є вольовою дією його сторін, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання цих сторін досягти певних цивільно-правових результатів (набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки відповідно до істотних умов ЗЕД). Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Частиною 2 вказаної статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. В матеріалах справи наявний примірник Контракту (купівлі-продажу товару) № 2/02-КВ, укладеного 02 лютого 2023 року між ТОВ «Агрофей» в особі директора ОСОБА_4 (Продавець) та фірмою «KB IMPEX LTD» в особі директора ОСОБА_5 (Покупець) (а. с. 48-49, т.1). Вказаний контракт не розірваний, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, неукладеним та (або) нікчемним. Митний орган в протоколі про адміністративне правопорушення стверджує про неукладеність цього контракту, що підтверджується листом «KB IMPEX LTD» від 31.05.2024 року (а.с.21, т.1). 01 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 906/355/19 (ЄДРСРУ № 89578746) досліджував питання щодо визнання договору неукладеним. За положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19. Тобто

позиція Верховного суду з вирішення питання неукладеності договору, є сталою та незмінною. В справі що розглядається за наявності фізичного примірника Контракту (купівлі-продажу товару) № 2/02-КВ від 02 лютого 2023 року, укладеного між ТОВ «Агрофей» та фірмою «KB IMPEX LTD», який підписаний обома сторонами, скріплений печатками, містить усі істотні умови, необхідні для зовнішньо-економічного договору (контракту), виконаний - немає підстав стверджувати, що такий договір є неукладеним. З огляду на це, довідка фірми «KB IMPEX LTD» від 31 травня 2024 року не може слугувати доказом неукладеності Контракту, адже вирішення питання чи був укладений договір чи ні, можливе в ході вирішення спору про право. Суд першої інстанції вірно зазначив, що в межах справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд неповноважний вирішувати питання укладеності, дійсності, нікчемності правочину, тощо, такі докази має надавати орган, який уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення, що в даній справі зроблено не було Доказами у справі про порушення митних правил, згідно приписів ч. 1 ст. 495 МК України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України, «Яременко проти України, «Кобець проти України, «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.). Обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року). Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Матеріали справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , окрім протоколу про порушення митних правил № 0255/40100/24 від 10 липня 2024 року, та загаданої вище довідки фірми «KB IMPEX LTD» від 31 травня 2024 року, не містять будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом дозволили зробити висновок про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, тобто переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості. Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Право на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) охоплює, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виснує, що при розгляді даної справи суд першої інстанції повно та всебічно дослідив докази, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини, викладені у протоколі про порушення митних правил та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та як наслідок - наявність підстав для закриття провадження. Отже, подана апеляційна скарга не може бути задоволена, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2025 року слід залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, постановив: Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Вінницької митниці Держмитслужби, поданої представником Стрекаловою Валерією Дмитрівною. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. М. Шемета