Постанова 4874 № 918/1068/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року Справа № 918/1068/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Черначук А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року по справі №918/1068/24 (cуддя Мовчун А.І.) час та місце ухвалення рішення: 12 лютого 2025 року; м. Рівне вул. Давидюка Тараса, 26А, повний текст рішення складено 12 лютого 2025 року за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсною додаткову угоду та стягнення 62 769 грн 49 коп. за участю представників сторін: від Прокурора - Нешкович І.І.; від Позивача - Панчук І.В.; від Відповідача - Патраков О.І.. ВСТАНОВИВ: Керівник Рівненської окружної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради (надалі Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (надалі Відповідач) про визнання недійсною Додаткової угоди б/н від лютого 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12306-ВЦ від 4 лютого 2021 року, якою встановлено ціну за одиницю товару 2,97616 грн/кВт*год. та стягнення 62 769 грн 49 коп.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 лютого 2021 року Позивач та Відповідач уклали договір № 12306-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (надалі Договір; 12-16) та що згодом, сторони уклали ряд додаткових угод, якими збільшили ціну за одиницю товару, посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Прокурор зауважує, що за період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась з 2,82 (2,81667) грн без ПДВ за 1 кВт/год до 4,48440 грн без ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 59%. На переконання Прокурора, додаткова угода б/н від лютого 2021 року укладена всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому її необхідно визнати недійсною в судовому порядку. Крім того, з позиції Прокурора, оскільки додаткова угода підлягає визнанню недійсною, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору, а саме 2,82 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено. Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що акти приймання - передачі за період з лютого по липень 2021 року містили ціну відмінну від 2,82 грн без ПДВ за 1 кВт*год та відповідали ціні 2,976159 грн без ПДВ за 1 кВт*год, встановленій у додатковій угоді, яка отримана і втрачена Позивачем. Необхідність укладення додаткової угоди б/н від лютого 2021 року до Договору обґрунтовано Відповідачем збільшенням ціни за одиницю електричної енергії, документальним підтвердженням якого є роздруківка з веб - сайту ДП "Оператор ринку", а саме "Порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку за лютий 2021 року". Суд першої інстанції зазначив, що з вищезазначеної роздруківки, долученої Відповідачем до відзиву, зокрема вбачається, що середньозважена ціна на РДН у лютому 2021 року збільшилась на 10,58% в порівнянні з січнем 2021 року та склала 1637,98 грн/МВт.год. На ВДР середньозважена ціна у лютому 2021 року збільшилась на 18,12% в порівнянні з попереднім місяцем та склала 1756,54 грн МВт.год.. Судом обумовлено, що внесення змін до договору на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Відтак, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що вказані дані із сайту ДП "Оператор ринку" не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом, як на момент звернення товариства про внесення змін до Договору, так і на момент укладення спірної додаткової угоди. Крім того, судом наголошено на факті того, що матеріали справи не містять при ініціюванні питання щодо укладення додаткової угоди б/н від лютого 2021 обґрунтування Відповідача замовнику, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, і не навів причини, через які виконання укладеного Договору стало для нього вочевидь невигідним. Стосовно вимоги Прокурора щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно надмірно сплачених коштів за Договором в сумі 62769 грн 49 коп., то суд зазначив, що дана позовна вимога є можливою одночасно із заявленою вимогою про визнання недійсною додаткової угоди, із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених статтями 216, 1212 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту, який передбачений законом. Відповідач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року в справі № 918/1068/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач вказав, що Прокурор має повноваження звернутись до органу, уповноваженого державою на здійснення державного фінансового контролю, а саме до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, із повідомленням щодо можливого виявлення порушення у сфері державних закупівель та про вжиття заходів щодо усунення порушень, і у випадку якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Апелянт вважає, що до матеріалів справи, Прокурором не надано належних та допустимих доказів, що уповноважений орган (Позивач) не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. За таких обстави звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Позивача на переконання скаржника є упередженим. Констатує, що Прокурор звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, вважає, що закупівля товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти, а також укладання додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Однак, вважає, що посилання Прокурором щодо використання Позивачем бюджетних коштів на закупівлю електричної енергії, відповідними обґрунтуваннями та доказами наявними в матеріалах справи не підтверджуються та що судом першої інстанції це також не було встановлено. Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що Додаткова угода у лютому про збільшення ціни за одиницю товару укладена між сторонами у відповідності до вимог частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов пункту 5.8 Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в додатковій угоді не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в Договорі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження в справі № 918/1068/24 за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано учасникам по справі протягом 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив. 24 березня 2025 року Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущені під час підписання додаткових угод до Договору, стало відомо в ході опрацювання інформації системи публічних закупівель «Прозорро» у травні 2023 року, тобто уже після фактичного виконання сторонами умов договору. Прокурор зауважує, що у зв`язку з закінченням строк дії Договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2020-12-30-001652-b за предметом: «Електрична енергія» були відсутні. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що вживати заходи стосовно визнання недійсним Договору (або додаткових угод до нього) орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень. Прокурор зазначив, що згідно отриманої відповіді від Позивача (лист від 5 червня 2024 року № 814/03-02-09/24, що наявний в матеріалах справи), остання повідомила, що заходи реагування за повідомленими фактами не вживались. Також Прокурор констатував, що Позивач не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень вказаних інтересів конкретні строки їх вжиття. Вказане з позиції Прокурора підтверджує бездіяльність Позивача, з огляду на що відповідно до статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» це є підставою для захисту інтересів держави в особі Позивача шляхом звернення до суду з даним позовом. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 9 квітня 2025 року. В судовому засіданні від 9 квітня 2025 року представник Відповідач просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року в справі № 918/1068/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник вказав, що до матеріалів справи, Прокурором не надано належних та допустимих доказів, що уповноважений органне здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, тому за таких обстави звернення Прокурора до суду в цій справі в інтересах держави в особі Позивача є упередженим. Представник Відповідача зауважив, що Додаткова угода у лютому про збільшення ціни за одиницю товару укладена між сторонами у відповідності до вимог частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов пункту 5.8 Договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, представник вказав, що ціна за одиницю товару, яка вказана в додатковій угоді не перевищує 10 відсотків та не призводить до збільшення суми, визначеної в Договорі В судовому засіданні від 9 квітня 2025 року Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущені під час підписання додаткових угод до Договору, стало відомо в ході опрацювання інформації системи публічних закупівель «Прозорро» у травні 2023 року, тобто уже після фактичного виконання сторонами умов договору. Наголосив, що у зв`язку з закінченням строк дії Договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2020-12-30-001652-b за предметом: «Електрична енергія» були відсутні. Прокурор також зауважив, що орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень вчинити дії про котрі зазначає скаржник. Прокурор зазначив, що згідно отриманої відповіді від Позивача, останній повідомив, що заходи реагування за повідомленими фактами не вживались. Констатував, що Позивач не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень вказаних інтересів у конкретні строки їх вжиття. Вказує, що обґрунтовуючи необхідність підписання оскаржуваної додаткової угоди Відповідачем надано Позивачу інформацію ДП «Оператор ринку» відповідно до якої ціна на електричну енергію на ринках РДН та ВДР зросла у лютому 2021 року у порівнянні з січнем 2021 року, та вважає, що вказане не може бути належним підтвердженням коливання ціни на електричну енергію в розумінні статті 41 Закону, адже застосування коливання ціни на товар, яке передувало укладенню Договору (4 лютого 2021 року), для збільшення ціни за одиницю товару в такому Договорі, є неправомірним. В судовому засіданні від 9 квітня 2025 року представник Позивача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, підтримавши при цьому доводи Прокурора. Заслухавши пояснення представника Прокурора, Позивача, Відповідача дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без змін, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного. Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивачем проведено закупівлю UA-2020-12-30-001652-b за предметом: "Електрична енергія". У відповідності до оголошення про закупівлю - фінансування здійснюється за рахунок місцевого бюджету. Між Позивачем (споживач) та Відповідачем (постачальник) укладено Договір (а.с. 11-16), згідно умов якого Відповідач продає електричну енергію споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Позивач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії. Відповідно до пункту 2.3 Договору, загальна кількість електричної енергії за цим Договором становить: 676 470 кВт*год. Згідно з пунктом 3.1 Договору, початком постачання електричної енергії Позивачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 4 лютого 2021 року. При цьому, відповідно до пункту 3.4 Договору Відповідач зобов`язався поставляти Позивачу електричну енергію цілодобово до 31 грудня 2021 року включно. Пунктом 5.1 Договору визначено, що Позивач розраховується з Відповідачем за електричну енергію включно із тарифом на розподіл за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. У відповідності до пункту 5.2 Договору загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 2286468 грн 60 коп. з урахуванням ПДВ 381 078 грн 10 коп.. Відповідно до пункту 5.5 Договору умови про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Зміни ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на послугу з розподілу електричної енергії та інші тарифи, з дня введення їх в дію. Пунктом 5.8 Договору встановлено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Відповідач разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до Договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Відповідач пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із частиною 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14 серпня 2019 року № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП "Оператор ринку" (https//www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Згідно з додатком №2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 2,82 (2,81667) грн/кВт*год без ПДВ. Однак, в подальшому, на підставі даних з веб-сайту ДП "Оператор ринку" та висновків Рівненської торгово - промислової палати, між сторонами укладено ряд додаткових угод, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 59%, а саме: · додаткову угоду б/н від лютого 2021 - ціна за одиницю товару становить 2,97616 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 5,66%); вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року; · додаткову угодою № 1 від 21 вересня 2021 року - 3,15159 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 11,7%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 серпня 2021 року; · додаткову угоду № 2 від 22 вересня 2021 року - 3,34454 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 18,6%); вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 серпня 2021 року; · додаткову угоду № 3 від 23 вересня 2021 року - 3,76683 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 33,5%, у порівнянні з ціною за додатковою угодою № 2 - на 12%); вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 вересня 2021 року; · додатковою угодою № 4 від 24 вересня 2021 року - 3,94296 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 39,8%); вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року; · додаткову угоду № 5 від 22 жовтня 2021 року - 4,18646 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 48,4%); вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року; · додаткову угоду № 6 від 25.10.2021 - 4,48440 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 59 %); вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 жовтня 2021 року. На виконання Договору Відповідач поставив 474 446 кВт*год електричної енергії, яка була оплачена Позивачем на суму 2021115 грн 64 коп., що підтверджується актами приймання - передавання та відповідними платіжними дорученнями: · акт приймання-передачі за січень 2021 року - 32 913 кВт*год на суму 111 246 грн 03 коп. з ІІДВ, (платіжні доручення №№51,52 від 16 лютого 2021 року); · акт приймання-передачі за лютий 2021 року - 36 711 кВт*год на суму 109 373 грн 17 коп. з ІІДВ (платіжне доручення №91 від 25 лютого 2021 року); · акт приймання-передачі за лютий 2021 року - 71 485 кВт*год на суму 255 300 грн 87 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№135, 136 від 15 березня 2021 року); · акт приймання-передачі за березень 2021 року - 27 127 кВт*год па суму 96 881 грн 09 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№160, 179 від 15 квітня 2021 року); · акт приймання-передачі за квітень 2021 року - 37 039 кВт*год на суму 132 280 грн 80 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№197, 201 від 14 травня 2021 року); · акт приймання-передачі за травень 2021 року - 28 307 кВт*год на суму 101 095 грн 33 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№228, 243 від 9 червня 2021 року); · акт приймання-передачі за червень 2021 року - 21 333 кВт*год на суму 76 188 грн 43 коп. з ПДВ (платіжні доручення №254, №261 від 12 липня 2021 року); · акт приймання-передачі за липень 2021 року - 22 577 кВт*год на суму 80 631 грн 31 коп. з ПДВ (платіжні доручення №291, №292 віл 10 серпня 2021 року); · акт приймання-передачі за серпень 2021 року - 28 074 кВт*год на суму 119 833 грн 22 коп. з ПДВ (платіжні доручення №319, № 329 від 13 вересня 2021 року); · акт приймання-передачі за вересень 2021 року - 30 792 кВт*год на суму 147 672 грн 43 коп. з ПДВ (платіжні доручення .№№336, 344 від 11 жовтня 2021 року); · акт приймання-передачі за жовтень 2021 року - 40 981 кВт*год на суму 229 874 грн 35 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№366, 281 від 9 листопада 2021 року); · акт приймання-передачі за листопад 2021 року - 53 3 14 кВт*год на суму 307 864 грн 02 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№383, 417 від 8 грудня 2021 року); · акт приймання-передачі за грудень 2021 року - 43 793 кВт*год на суму 252 884 грн 59 коп. з ПДВ (платіжні доручення №№408, 444 від 23 грудня 2021 року). Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 року, яке залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20 серпня 2024 року в справі №918/639/23 визнано недійсними додаткові угоди № 1 - 6 до Договору. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача кошти у розмірі 354718 грн 67 коп.. У задоволенні позовних вимог про стягнення 62769 грн 49 коп. відмовлено. Суд констатує, що в обгрунтування укладення такої додаткової угоди Відповідач посилався на збільшення ціни за одиницю електричної енергії по Договору на 5,66% та що в переліку додатків міститься роздруківка з веб - сайту оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР і діяльності ДП "Оператор ринку" за лютий 2021 року (при порівняні лютого з січнем 2021 року). Зазначена угода не містить дати, підпису уповноваженого представника та відтиску печатки Позивача. В ході судового розгляду справи № 918/693/23 встановлено, що супровідним листом від 23 лютого 2021 року за № 661/51 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією підвищення вартості електроенергії, до якого товариство долучило два примірника додаткової угоди про встановлення ціни за одиницю товару - 2,97616 грн./кВт*год. Як вбачається з даної додаткової угоди, ціна 2,97616 грн./кВт*год застосовується з лютого 2021 року. Факт отримання супровідного листа № 661/51 від 23 лютого 2021 року Позивач підтвердив, проте пояснив про подальшу втрату даних документів. В той же час, судом під час розгляду справи № 918/639/23 встановлено, що акти приймання - передачі за період з лютого по липень 2021 року містили ціну відмінну від 2,82 грн без ПДВ за 1 кВт*год та відповідали ціні 2,976159 грн без ПДВ за 1 кВт*год, встановленій у додатковій угоді, яка отримана Позивачем. Виконання сторонами зобов`язань за договором виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції у справі № 918/639/23 фактично визнав укладеною вказану додаткову угоду, проте не надавав оцінку підстави її укладення, адже вказана додаткова угода не була предметом спору в зазначеній судовій справі. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Прокурор, посилаючись на те, що оскаржувана Додаткова угода без номеру за лютий 2021 року укладена всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", звернувся до суду з позовом про визнання такої угоди недійсною та стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 62769 грн 49 коп.. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення Прокурором позову в інтересах Позивача апеляційний господарський суд констатує наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23 травня 2006 року в справі № 16/472, від 3 квітня 2007 року в справі № 05-5-46/8142, від 15 травня 2007 року в справі № 12/111 та Верховний Суд від 26 липня 2018 року в справі № 926/1111/15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у пункті 5.6 постанови від 16 квітня 2019 року в справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваної додаткової угоди, на підставі якої ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає. Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону. Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення. У даному випадку, укладення додаткової угоди до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (схожа правова позиція, також викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі № 912/989/18). Досліджуючи обставини звернення Прокурора в особі Позивача з даним позовом до суду, зважаючи на заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо представництва інтересів держави в особі Позивача, колегія суду зауважує, що згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність органу державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Звертаючись з цим позовом до господарського суду в інтересів держави в особі Позивача, Прокурор зазначив про необхідність даного захисту у спірних правовідносинах у зв`язку із нераціональним та неефективним використання коштів державного бюджету у результаті укладення спірного правочину. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 26)). Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суду звертається до позиції Верховного Суд у постанові від 23 вересня 2021 року в справі № 907/576/19, що замовниками, у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси. Наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі. Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: - юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; - органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; - у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, а безпідставне витрачання бюджетних коштів не відповідає меті та принципам бюджетного процесу, закріплених в Бюджетному кодексі України. Неефективне використання бюджетних коштів, їх безпідставне витрачання порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів. Отже, порушення «інтересів держави» в даному випадку полягає у тому, що розпоряджаючись бюджетними коштами, Позивач порушив принцип максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості закупівель. Таким чином, укладання Додаткових угод до Договору всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі», а також безпідставна сплата коштів за товар, у більшому ніж встановлено договором розмірі, є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відображатися на державних інтересах та авторитеті держави. Відтак, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконної додаткової угоди, чим завдано шкоди бюджету у вигляді надлишкових витрат. У відповідності до частини 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. За таких обставин з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності - неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до статті 145 Конституції України. Прокурор у відповідності до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Позивача відповідний лист № 50-56-4365вих-24 від 17 травня 2024 року, яким повідомлено про порушення при підписанні додаткової угоди до договору постачання електричної енергії та наявність підстав для стягнення коштів. Позивач листом № вих.814/03-02-09/24 від 5 червня 2024 року повідомив Прокурра, що заходів реагування за наведеним фактом не вживалось. Колегія суду приймає до уваги, що замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі та стороною Договору є Позивач. Фінансування процедури закупівлі за Договором здійснювалось за рахунок міського бюджету. За таких обставин Прокурор правомірно визначив орган місцевого самоврядування Позивачем у цій справі. При цьому, підставою реалізації Прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Позивача, які після виявлення порушень законодавства мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів. Також апеляційний господарський суд враховує, що Позивач не звернувся до суду про стягнення вказаної суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади, що вказує на бездіяльність Позивача в цій частині. Крім цього, саме Позивачем допущено неналежне використання бюджетних коштів. Що ж до доводів апелянта про те. що Прокурор мав звертатися в особі Управління Західного офісу держаудитслужби в Рівненській області, то суд апеляційної інстанції констатує наступне. У зв`язку з закінченням строку дії Договору на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2020-12-30-001652-b за предметом: «Електрична енергія» були відсутні. Відтак, визначивши обгрунтованість звернення Прокурора з цим позовом в особі Позивача апеляційний господарський суд констатує наступне. Розглядаючи позовну вимогу Прокурора щодо визнання Додаткової угоди за лютий 2021 року без номеру до Договору недійсною із посиланням на порушення при укладення таких правочинів Закону України «Про публічні закупівлі», суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Досліджуючи оспорювану Додаткову угоду щодо характеру її недійсності, що входить в предмет позовної вимоги Прокурора, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо не перевищення ціни, визначеної в оскаржуваній додатковій угоді, 10% колегія суддів зауважує наступне. Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про публічні закупівлі». Вказана ж Додаткова угода без номеру за лютий 2021 року суперечить як статті 5, так і статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципами максимальної економії, ефективності та пропорційності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, недискримінація учасників та рівне ставлення до них, запобігання корупційним діям і зловживанням. Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі». Колегія суду зауважує, що учасник закупівельної процедури з метою одержати перемогу у відкритих торгах міг навмисно занизити пропоновану ціну на товар, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено, враховуючи відсутність підвищення закупівельних цін на цей товару відповідний період. Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону, зокрема пунктом 7 частини 5 вказаної статті передбачено, що зміни ціни в договорі про закупівлю можливі у зв`язку із змінами встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. При цьому, Верховним Судом не одноразово наголошувалось, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верхового Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19). Підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво. Таким чином, держава втрачає можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але товар по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати такій товар за ціною, яка є вище аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів. Разом з тим підпунктом 5.5.2 Договору передбачено, що істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі. Також умовами Договору зокрема передбачено, що сторони можуть використовувати інформацію з веб - сайту ДП "Оператор ринку" (https//www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Судова колегія встановила, що станом на момент підписання Договору (4 лютого 2021 року) сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі". Необхідність укладення Додаткової угоди б/н від лютого 2021 року до Договору обґрунтовано Відповідачем як збільшенням ціни за одиницю електричної енергії, документальним підтвердженням якого є роздруківка з веб - сайту ДП "Оператор ринку", а саме "Порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку за лютий 2021 року" (а.с. 104). З вищезазначеної роздруківки, долученої Відповідачем до відзиву, зокрема вбачається, що середньозважена ціна на РДН у лютому 2021 року збільшилась на 10,58% в порівнянні з січнем 2021 року та склала 1637,98 грн/МВт.год. На ВДР середньозважена ціна у лютому 2021 року збільшилась на 18,12% в порівнянні з попереднім місяцем та склала 1756,54 грн МВт.год. В той же час апеляційний господарський суд констатує, що внесення змін до Договору на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Такий висновок містяться і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 вересня 2024 року в справі № 924/71/24. Вказана роздруківка не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору та Додаткової угоди, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування саме для зміни істотних умов, передбачених Договором, на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Колегія суддів зауважує, що системний аналіз положень статтей 651, 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. З огляду на що колегія суддів констатує, що вказані дані із сайту ДП "Оператор ринку" не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом, як на момент звернення товариства про внесення змін до Договору, так і на момент укладення спірної додаткової угоди. Крім того, матеріали справи не містять при ініціюванні питання щодо укладення Додаткової угоди б/н від лютого 2021 обґрунтування Відповідача чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, і не навів причини, через які виконання укладеного Договору стало для нього вочевидь невигідним за короткий період між датою укладення Договору та датою укладення спірної додаткової угоди. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм "ціна". Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові. В той же час при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Проте, в порушення усього описаного вище, відповідних доказів (обгрунтувань) Відповідачем надано не було. В той же час будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Беручи участь у процедурі публічних закупівель, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, товариство гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни (між моментом подачі тендерної пропозиції та датою укладення основного договору). Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач як сторона договору розпоряджається не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами). Суд першої інстанції ще раз констатує, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення). Враховуючи встановлені обставини, Відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю саме після його підписання та до укладення додаткової угоди без номеру від лютого 2021 року. Суд наголошує, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Тобто, не будь - яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим паче роздруківка з веб - сайту є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише така, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку за відповідний період (у даному випадку періоду між датою укладення Договору та датою укладення додаткової угоди без номеру від лютого 2021 року). Крім того, постачальник зобов`язаний не лише довести підвищення ціни на певний товар на відповідному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для споживача самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов також і Верховний Суд в своїй постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19. При цьому доводи апеляційної скарги Відповідача щодо не перевищення 10% внаслідок укладення Додаткової угоди без номеру за лютий 2021 рік ціни за одиницю товару, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на встановленні вище порушення під час укладення оскаржуваної Додаткової угоди, зокрема, неподання належних доказів коливання ціни на електричну енергію на ринку при укладенні Додаткової угоди за лютий 2021 року, що є порушенням принципу максимальної економії, а в цілому Закону України «Про публічні закупівлі» та що є самостійною підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною (без встановлення факту перевищення 10% від первинної ціни товару). Підсумовуючи усе описане вище колегія суддів резюмує, що роздруківка з веб-сайту оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР і діяльності ДП "Оператор ринку" за лютий 2021 року не містить інформації про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення Відповідача з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. В той же час укладення між сторонами Додаткової угоди про збільшення ціни за товар за відсутності підстав для цього та зменшення його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було досягнуто під час підписання договору. При цьому можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результати закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених преамбулою статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, при укладенні спірної Додаткової угоди не дотримано вимоги статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у результаті чого безпідставно змінено істотні умови Договору, оскільки Відповідачем належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію після укладення Договору. Відтак, Додаткова угода без номеру за лютий 2021 року до Договору суперечить вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі, а тому підлягає визнанню недійсною. Дане рішення в цій частині прийнято і місцевим господарським судом. Тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 62769 грн 49 коп., то колегія суду зазначає наступне. Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, положеннями статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. В силу дії частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений Позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Відповідна правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19. Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. З урахуванням того, що внаслідок виконання Позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюванню угодою Відповідачем отримано грошові кошти на загальну суму 62769 грн 49 коп., які є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем (підстава їх набуття відпала), тому Відповідач зобов`язаний повернути їх Позивачу, що відповідає приписам статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 березня 2024 року в справі №918/323/23. Відтак, апеляційний господарський суд задоволює позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 62769 грн 49 коп. безпідставно сплачених коштів. Все вищеописане є підставою для задоволення позовних вимог Прокурора в особі Позивача щодо стягнення відповідних коштів. Водночас аналогічного рішення у цій частині прийшов і місцевий господарський суд. Відповідно приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивача, Відповідача як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження порушення оскаржуваною Додатковою угодою умов Договору та вимог діючого законодавства України. Доводи наведені Відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній постанові. З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора в особі Позивача про визнання недійсною Додаткової угоди та стягнення коштів в сумі 62769 грн 49 коп.. Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювань рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем. Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року по справі №918/1068/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року по справі №918/1068/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №918/1068/24 повернути Господарському суду Рівненської області. Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2025 року. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л.