Постанова 4876 № 904/2585/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2585/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А., при секретарі судового засідання: Кишкань М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24 за позовом Вищого професійного училища №17, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро про визнання додаткових угод недійсним, стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: Вище професійне училище №17 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", у якому просить: - визнати недійсними додаткові угоди №3 від 12.04.2021, №4 від 01.09.2021, №5 від 23.10.2021, №6 від 04.11.2021, №7 від 08.11.2021, №8 від 13.12.2021, №9 від 15.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №039012/21 від 30.03.2021, укладених між Вищим професійним училищем №17 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" грошові кошти у розмірі 329 861,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення спірних додаткових угод, якими сторони погодили збільшити ціну електроенергії суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24: - позов задоволено; - визнано недійсними додаткові угоди №3 від 12.04.2021, №4 від 01.09.2021, №5 від 23.10.2021, №6 від 04.11.2021, №7 від 08.11.2021, №8 від 13.12.2021, №9 від 15.12.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №039012/21 від 30.03.2021, укладені між Вищим професійним училищем №17 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"; - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Вищого професійного училища №17 грошові кошти у розмірі 329 861,56 грн та судовий збір у розмірі 10 457,57 грн. Приймаючи вказане рішення суд зазначив, що умови додаткових угод суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару внаслідок чого були надлишково сплачені кошти місцевого бюджету. Вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти на загальну суму 329 861,56 грн. поверненню згідно ст. 1212 ЦК України. Судом враховано, що додатковою угодою №3 від 12.04.2021 сторонами збільшено ціну договору менш ніж на 10% відсотків, але після того, як електроенергія вже була продана позивачу та спожита ним. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України. Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що суд визнавши недійсними договір - додаткові угоди не застосував наслідки її недійсності у вигляді двосторонньої реституції. Суд, визнаючи недійсними додаткові угоди до договору, розповсюдив наслідки недійсності лише на одну сторону правочину, ігноруючи абз.2 ч.1 ст. 216 ЦК України у сукупності з п.1 ч.3 ст.1212 цього Кодексу. Крім того, судом не взято до уваги, що обидві сторони правочину під час укладання додаткових угод спиралися на роз`яснення Мінекономіки від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06. Беручи до уваги неоднозначність норми п.2 ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони не мали законних підстав не керуватися роз`ясненнями регулятора у сфері публічних закупівель, на якого законодавством покладено формування державної політики у цій галузі та надання офіційних роз`яснень. Зобов`язання за Договором та додатковими угодами до нього вже виконані сторонами, строк дії Договору закінчився наприкінці 2021 року. Визнаючи недійсними вже реалізовані додаткові угоди, суд не бере до уваги, що у сторін немає правових інструментів, аби відкоригувати умови укладених правочинів, зокрема шляхом розірвання договору. Додаткові угоди до договору укладалися за згодою сторін - постачальник був готовий поставляти електричну енергію за закріпленою у додаткових угодах ціною, а споживач погодився споживати її за такою ціною. Наразі незастосування наслідків недійсності додаткових угод до обох сторін правочину (постачальника) носить дискримінаційний характер та доводить постачальника до збитків. Щодо додаткової угоди від №3 від 12.04.2021, то передача товару та право власності на нього у споживача виникло після підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі електричної енергії. А зміна ціни товару в договорі про закупівлю відбувалася до виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.04.2025р. о 10:45 год. В судовому засіданні 01.04.2025р. по справі оголошено перерву на 10.06.2025р. о 12:15 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про зупинення провадження у справі № 904/2585/24 - задоволено, зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026р. поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.06.2026р. о 15:45 год. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у судовому засіданні представник заперечував проти її задоволення. 23.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення рішення Конституційним Судом України за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 992-VIII. Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне. За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України". Отже правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922VІІІ (конституційне провадження у справі № 3-78/20269(178/26) матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Таким чином суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Наразі встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють суду належним чином оцінити доводи апеляційної скарги та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. У заявленому клопотанні відповідач наголошує, що йдеться не про необхідність додаткового збирання доказів і не про неможливість встановити фактичні обставини справи, а про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті. Натомість вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", із застосуванням якої, як вказує заявник, безпосередньо пов`язані позовні вимоги у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, за результатами застосування переговорної закупівлі (скороченої) (ідентифікаційний номер закупівель № UA-2021-03-17-013777-с) між Вищим професійним училищем №17 (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальник) укладено договір №039012/2021 від 30.03.2021про постачання (закупівлю) електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник подає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно з п. 1.3 договору очікуваний обсяг постачання електроенергії на період січень-грудень 2021 року 606967 кВт*год, в тому числі для споживачів 2 класу напруги 399231 кВт*год, для споживачів категорії "Гуртожитки" 207 736 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Відповідно до п.4.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 1 647 343,6 грн, в тому числі ПДВ 274 557,27 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Для споживачів 2 класу напруги - 2,7101 грн без ПДВ, для споживачів категорії "Гуртожитки" - 1,40 грн без ПДВ. Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунковий період за цим договором є 1 календарний місяць. Згідно з п. 12.4 договору у разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна із сторін має право звернутись з відповідною пропозицією. Збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю, - не частіше ніж 1 раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії. Сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" уклали до договору додаткові угоди №1 від 30.03.2021, №2 від 06.04.2021, №3 від 12.04.2021, № 4 від 01.09.2021, №5 від 23.10.2021, №6 від 04.11.2021, №7 від 08.11.2021, №8 від 13.12.2021, №9 від 15.12.2021, №10 від 13.12.2021, №11 від 23.12.2021. Додатковими угодами №3 від 12.04.2021, № 4 від 01.09.2021, №5 від 23.10.2021, №6 від 04.11.2021, №7 від 08.11.2021, №8 від 13.12.2021, №9 від 15.12.2021, починаючи з лютого 2021 року зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, для споживачів 2 класу напруги. Так, 12.04.2021 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою ціна складає - 2,94704 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 01 лютого грудень 2021 року. 01.09.2021 сторони уклали додаткову угоду № 4, якою ціна складає 3,2388 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 01 серпня грудень 2021 року. У зв`язку зі збільшенням ціни на 9,99% зменшити очікуваний обсяг постачання електричної енергії. 23.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №5, якою ціна складає 3,4406 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 01 вересня грудень 2021 року. У зв`язку зі збільшенням ціни на 6,23% зменшити очікуваний обсяг постачання електричної енергії. 04.11.2021 сторони уклали додаткову угоду № 6, якою ціна складає 3,78122 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 01 жовтня- грудень 2021 року. У зв`язку зі збільшенням ціни на 9,9% зменшити очікуваний обсяг постачання електричної енергії. 08.11.2021 сторони уклали додаткову угоду № 7, якою ціна складає 4,03 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 10 жовтня по грудень 2021 року. У зв`язку зі збільшенням ціни на 6,58% зменшити очікуваний обсяг постачання електричної енергії. 13.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 8, якою ціна складає 4,4326 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 01 листопада по грудень 2021 року. У зв`язку зі збільшенням ціни на 9,99% зменшити очікуваний обсяг постачання електричної енергії. 15.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 9, якою ціна 4,70 грн без ПДВ, зміни розповсюджуються на період з 06 листопада по грудень 2021 року. У зв`язку зі збільшенням ціни на 6,03% зменшити очікуваний обсяг постачання електричної енергії. Позивач зазначає, що внаслідок укладання вказаних додаткових угод ціна електроенергії зросла порівняно з початковою. Матеріалами справи підтверджується, що умови договору про постачання (закупівлю) електричної енергії товару від 30.03.2021 № 039012/2021 на даний час сторонами виконано, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі за січень-грудень 2021 року (в частині поставки електричної енергії) та платіжними дорученнями № 478 від 20.04.2021 на суму 108 936,74 грн; № 688 від 25.05.2021 на суму 131 421,46 грн; № 766 від 07.06.2021 на суму 119 648,64 грн; № 1073 від 17.08.2021 на суму 36 266,27 грн; № 1272 від 21.09.2021 на суму 36 607,54 грн; № 1610 від 29.10.2021 на суму 123 787,28 грн; № 1700 від 17.11.2021 на суму 133 760,27 грн; № 2061 від 23.12.2021 на суму 186 461,22 грн; № 2052від 23.12.2021 на суму 344 040,00 грн. Всього на суму 1 220 929,42 грн (в частині оплати за спожиту електроенергію). Відповідно до п.1.1 Комерційної пропозиції, на момент укладення договору ціна сформована за результатами переговорної процедури та становить 2,7101 грн без ПДВ. Ціна сформована з урахуванням регульованих цін на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Позивач зазначає, що за договором № 039012/2021 від 30.03.2021 за 2021 рік було поставлено 273996кВт*год електроенергії на суму 1 220 929,43 грн. На підставі укладених додаткових угод та зміни ціни товару позивач перерахував на 329 861,56 грн більше за поставлену електричну енергію в порівняні з первісною ціною. Позивач звертався до відповідача із претензією від 17.04.2024 №03/195 в якій пропонував надати документи на обґрунтування підвищення ціни за договором та повернути вартість переплаченої електричної енергії в сумі 329 861,56 грн. Відповіді на претензію матеріали справи не містять. Під час розгляду справи відповідач вказував, що позивач лише після спливу понад трьох років висловив незгоду з застосуванням сторонами п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Вказував, що за період дії договору (січень-грудень) ціна на РДН зросла на 132,73% по відношенню до ціни на РДН, з якою було підписано договір. Відповідач запевняв, що при укладенні додаткових угод керувався вимогами законодавства та умовами укладеного договору. Зауважував, що в цілому ціна договору була збільшена на 73,43%, що свідчить про те, що постачальником не було досягнуто відсотку зростання на ринку. Відповідач стверджував, що під час збільшення ціни керувалися положеннями п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та сторони змінювали ціну на електричну енергію відповідно до умов укладеного договору, за згодою сторін договору в межах 10% з метою запобігання збитковості та вочевидь невигідності виконання договору. Відповідач звертав увагу на значне підвищення ціни на РДН та зазначав, що ситуація на ринку електричної енергії, що склалася у 2021 році, пов`язана з коливанням середньозважених цін на РДН, характеризувалася не прогнозованістю, сталою тенденцією до підвищення, що мало наслідком невідворотність внесення змін до договору №039012/21 від 30.03.2021. Відповідач наголошував, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни, Верховний Суд зазначив про це у п. 7.21 постанови від 16.02.2023 №903/383/22. Також закон не містить вказівок, які органи, установи або експерти можуть виснувати щодо стану справ на ринку електричної енергії в частині зростання цін. Тому зазначав, що відомості про зростання ціни на РДН, оприлюднені на сайті оператора ринку, є загально доступними, оприлюднення цих відомостей передбачено Законом України "Про ринок електричної енергії" та цим же законом покладено на Оператора ринку. Зауважував, що учасники ринку електричної енергії не мають інших можливостей для моніторингу коливання цін на ринку, окрім сайту Оператора. Відповідач вказував, що виходив із того, що ці дані є загальновідомими у розумінні ч.3 ст. 75 ГПК України. Відсутність у законі порядку підтвердження зміни ціни та підходів до її коливання обумовила, що цей порядок передбачений у договорі (п.12 Договору) одночасно з правом споживача не прийняти оновлену ціну й змінити постачальника без будь-яких наслідків за дострокове одностороннє розірвання договору (п.9.1, Договору, п.1.3, п.10.3 Комерційної пропозиції). Усі зміни до договору вносилися за згодою сторін (не одноосібно постачальником) сторони керувалися вимогами статей 3, 6, 11, 626-629, 631 Цивільного кодексу України, волевиявлення формувалося у вигляді додаткових угод, які підписувалися сторонами. Відхиляючи вищенаведені доводи та задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з обгрунтованості та правомірності позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди). Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 215 цього ж Кодексу передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з абзацом першим частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 2 статті 189 ГК України (який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 Цивільного кодексу України). Сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами цивільного законодавства та приписами Закону України "Про публічні закупівлі". Преамбулою України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника. Як зазначено в частині першій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Разом з тим пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Отже, зазначені положення Закону України "Про публічні закупівлі" дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22). При цьому, судом застосовано положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 наголосила на тому, що зміна ціни товару у бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару у бік збільшення у випадку збільшення ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку статті 652 ЦК України якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону і при вирішенні цього спору суд першої інстанцій врахував цю позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 та правильно застосував вказані положення законодавства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 розглянула питання щодо відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та дійшла висновку про відсутність підстав для цього, в т.ч. з урахуванням унесених Законом № 1530-ІХ змін до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Отже, додаткові угоди №№ 3,4,5,6,7,8,9 до Договору щодо підвищення ціни за одиницю електричної енергії було укладено з порушенням вимог законодавства України про публічні закупівлі, ціни підвищено постачальником з недотриманням встановленого Законом порядку. За сукупністю укладених додаткових угод ціна електричної енергії зросла на 1,9899 грн, тобто на 73,43% від погодженої у договорі, що значно перевищує граничний бар`єр на який може бути збільшено ціну договору про закупівлю, передбачений Законом України "Про публічні закупівлі" у 10% незалежно від кількості додаткових угод. Судом першої інстанції вірно враховано, що додатковою угодою №3 від 12.04.2021 сторонами збільшено ціну договору менш ніж на 10% відсотків, але водночас матеріалами справи підтверджується, що сторони уклали додаткову угоду №3 12.04.2021, якою змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з лютого 2021 року. Отже, товар, поставлений відповідачем до укладення додаткової угоди, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №915/75/23. Крім того, відповідач не надав інформації про ціни закупівлі електроенергії для споживача, яка була реалізована споживачеві у період, за який було змінено ціну на підставі додаткової угоди №3. Відтак, відповідачем не підтверджено наявність коливання цін, що вплинули на виконання договірних зобов`язань сторін саме за розглядуваним договором. Відповідач зазначає, що хоча електрична енергія за березень була поставлена споживачеві та спожита ним у березні, акт прийому-передачі підписаний сторонами 21.05.2021 та сплачений споживачем згідно з платіжним дорученням №688 від 25.05.2021. Таким чином передача товару та виникнення права власності на нього у споживача виникло після підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі електричної енергії, а зміна ціни товару в договорі про закупівлю відбувалася до виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця. Проте, апеляційний суд вважає такі доводи відповідача безпідставними. Стаття 632 ЦК України пов`язує можливість зміни ціни саме з виконанням зобов`язання продавцем, а не з підписанням акта приймання-передачі. Виконання обов`язку постачальника електричної енергії полягає у фактичному відпуску (постачанні) відповідного обсягу електричної енергії споживачу. Після того як електроенергія була поставлена та спожита, обов`язок продавця щодо її передачі вже виконано. Акт приймання-передачі має обліково-підтверджувальний характер. Він фіксує обсяг електроенергії, який був фактично поставлений протягом розрахункового періоду, але не створює сам факт поставки. Тому для застосування частини третьої статті 632 ЦК України вирішальним є момент фактичного виконання постачальником обов`язку з передачі електричної енергії, а не дата оформлення сторонами первинних облікових документів. Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що умови додаткових угод №№ 3-9 суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині безпідставного збільшення ціни за одиницю товару внаслідок чого позивачем були надлишково сплачені кошти місцевого бюджету, відповідно такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Оскільки під час розгляду цієї справи вищевказані додаткові угоди до договору, якими збільшено вартість електричної енергії, що постачається, визнано недійсними, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надмірно сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 329 861,56 грн. набуті відповідачем безпідставно та мають бути повернуті. Вказана сума розрахована, як різниця оплаченої суми за поставлену електричну енергію та вартості цієї електричної енергії, розраховану за цінами, встановленими договором (з урахуванням додаткових угоди № 1,2), яку б позивач мав сплатити, якщо б не було укладено спірні додаткові угоди. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, як в частині визнання недійними додаткових угод так і в частині стягнення грошових коштів. Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що наслідком визнання недійсними додаткових угод до Договорів має бути двостороння реституція, колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (у подібних до цієї справи правовідносинах), задовольняючи позов в частині стягнення коштів, керувалася, зокрема, положеннями частини 1 статті 216, частиною 1 статті 1212, пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому Велика Палата Верховного Суду, зважаючи на те що: оспорювані додаткові угоди є недійсними і не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії за одиницю товару мали регулюватися договором, а споживач сплатив постачальнику вартість електричної енергії згідно з ціною, визначеною у додаткових угодах, - дійшла висновку, що грошові кошти в сумі, заявленій до стягнення, є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути потерпілій особі, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Таким чином, позивачем обрано, а судом першої інстанції застосовано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах. Позивач за спірними додатковими угодами не набув додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено Договором, тому у відповідача не виникло право на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало позивачу додаткового обсягу електричної енергії порівняно з умовами Договорів, а навпаки - загальний об`єм електричної енергії було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару. Апеляційний суд відхиляє і посилання відповідача на лист Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", оскільки позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов`язків щодо дотримання визначеної у них інформації. Також апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника щодо дискримінаційності такого рішення у справі. Згідно з тендерною пропозицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" взяло на себе зобов`язання та надало певні гарантії, яких повинно було дотримуватися. При цьому погодилося постачати електричну енергію споживачу за ціною та на умовах, передбачених у договорі, тобто відповідач добровільно взяв на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію певного обсягу за визначеною вартості. Проте, будучи обізнаним про специфіку ринкових цін на електричну енергію, відповідач, задля перемоги у відкритих торгах, занизив пропоновану ціну за електричну енергію, а в подальшому, шляхом укладання додаткових угод, домігся збільшення ціни. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача. У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2024р. у справі № 904/2585/24 - залишити без змін. Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги". Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена та підписана 06.07.2026 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя В.Ф. Мороз Суддя Т.А. Верхогляд