Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/1229/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року Справа №918/1229/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Василишин А.Р. суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Левчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2026 (суддя Романюк Р.В., повне рішення складено 23.03.2026) за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корнинської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів за участю: прокурора - Немковича І.І., представника позивача - не з`явився, представника відповідача - не з`явився, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.03.2026 позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди №3 від 24.08.2023, № 4 від 11.12.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №12166-ВЦ від 27.12.2022, укладеного між Корнинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Корнинської сільської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 86 946,36 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури 7 267,20 грн витрат по сплаті судового збору. За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, судом першої інстанції встановлено, що додаткові угоди №3 від 24.08.2023 та № 4 від 11.12.2023 укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10 %), а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними. Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод грошові кошти в сумі 86946,36 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, вимога прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт, зокрема, вказує, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю). Зауважує, що у спірних правовідносинах предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод. Скаржник зазначає, що на час укладання договору про постачання електричної енергії не було стабільної судової практики, яка б свідчила про те, що тлумачення сторонами п. 2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" є неправильним. Сам факт наявності протилежних за змістом рішень Верховного Суду та необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є беззаперечним доказом того, що норма допускала множинне тлумачення. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанова від 05.04.2023 у справі №420/17618/21) фактично дійшов висновку про можливість необмеженої кількості змін ціни на енергоносії за умови дотримання 10% за один раз. Інші судові інстанції приймали протилежні рішення. Крім того, вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.17 Особливостей, який визначив, що положення п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в якій передбачено обмеження у 10%) під час воєнного стану не застосовуються, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Відтак, режим регулювання зміни ціни під час воєнного стану визначається саме Особливостями з урахуванням дат укладення спірних додаткових угод. Також апелянт вказує, що порушення принципу легітимних очікувань, оскільки постачальник електричної енергії, діючи в умовах правової невизначеності (суперечлива судова практика), звертався до профільного міністерства за роз`ясненням щодо механізму застосування відповідних норм, яке і надало офіційну відповідь. Відтак, і постачальник, і споживачі (органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства), керуються цими роз`ясненнями при укладенні та виконанні договорів, а тому вони не діють всупереч закону (адже закон був неоднозначним), а всупереч пізнішому тлумаченню закону, яке з`явилося вже після укладення цих договорів. Звертає увагу, що оскільки, на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії, між ТОВ "РОЕК" та Корнинською сільською радою були укладені додаткові угоди до договору. При цьому, підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до пп.2 п.19 Особливостей, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Скаржник зауважує, що обґрунтуванням зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання. У зв`язку з цим, постачальником було застосовано висновки Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023 та від 30.11.2023, відповідно до якого відбулось значне зростання ціни на ринку. Крім того, зауважує, що пп.2 п.19 Особливостей вказує на те, що істотні умови договору можуть бути змінені за умови погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому, Особливості не містять твердження, що аналіз коливань цін на ринку електроенергії має розпочинатись власне датою укладення договору, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду справи. Вважає, що при розгляді справи суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи та надав лише перевагу доводам Рівненської окружної прокуратури в інтересах Корнинської сільської ради, що є порушенням ст.86 ГПК України та вимог ст.7 цього Кодексу щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У відповідності до ст.263 ГПК України прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Також зазначає, що апелянт помилково стверджує, що п. 19 Особливостей № 1178 надає право постачальникам та їхнім контрагентам відійти від жорсткого 10% ліміту, встановленого п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.06.2024 у справі №922/2595/23 та від 01.10.2024 у справі №918/779/23, постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану; деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою. Окрім того, вказує, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства). Обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги). Вважає, що дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим. Відповідно, у разі порушення таких вимог можуть наставити правові наслідки, передбачені ст. 215, 216 ЦК України. Щодо експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023 та від 30.11.2023, у яких наведено коливання середньозваженої цін за липень в порівнянні з червнем 2023 року та за липень, серпень, вересень та жовтень у порівнянні з листопадом 2023 року відповідно, зазначає, що згідно з інформацією з сайту АТ «Оператор ринку» не відбувалось коливань середньозважених цін, які були б достатніми та обґрунтованими підставами для збільшення ціни за електроенергію шляхом підписання додаткових угод. Прокурор просить рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2026 залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу ТОВ "РОЕК" - без задоволення. У судове засідання, призначене на 28.05.2026 року, позивач та відповідач не забезпечили явку своїх уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги той факт, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція апелянта, викладена в апеляційній скарзі і про її зміну будь-яких заяв або клопотань він не подавав, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та відповідача. 25.05.2026 року від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. Прокуратура подала заперечення на вказане клопотання, у якому, зокрема, вказала, що сам лише факт того, що позовні вимоги прокуратури у даному спорі обґрунтовані порушенням сторонами договору вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (як підстава визнання додаткових угод недійсними), також жодним чином не підтверджує наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи за скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс". Крім того, зауважує, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на момент вчинення процесуальної дії, розгляду та вирішення справи. Розглядаючи клопотання про зупинення та заперечення на нього, колегія суддів враховує, що згідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам п. 5 ч.1 ст.227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до ч.3 ст.320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) та Корнинською сільською радою (споживач) укладено Договір № 12166-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, за умовами п.1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії. Відповідно до п.2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п.3.1.-п.3.3. договору). Згідно з п.5.1.-п.5.4. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення, у спосіб визначений комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору): 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору; 2) зміненим на запропонованих постачальником умовах якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договром є календарний місяць. Пунктом 13.8. договору сторони передбачили, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП). 8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Згідно додатку №2 до договору "Комерційна пропозиція" "По Факту - Тендер", ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 4,315 грн/кВт*год без ПДВ. У відповідності до додатку 3 до договору "Договірні величини споживання електричної енергії", обсяги постачання електроенергії на 2023 рік 154500 кВт*год. Ціна цього договору становить 800001,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) 133333,5 грн. У подальшому, між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: 1) додатковою угодою №1 від 31.01.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,34964 грн без ПДВ; 2) додатковою угодою № 2 від 26.04.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,39961 грн без ПДВ; 3) додатковою угодою № 3 від 24.08.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,29995 грн без ПДВ; 4) додатковою угодою №4 від 11.12.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,78143 грн без ПДВ. На виконання умов договору ТОВ "РОЕК" поставило споживачу 64529 кВт*год електричної енергії на загальну суму 427629,28 грн (з ПДВ), яку споживач сплатив у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання товарної продукції та платіжними дорученнями. Прокурор, проаналізувавши зміст укладених додаткових угод до договору, та вважаючи, що істотні умови договору в частині формування ціни постачальником були порушені (в т.ч. підвищення ціни товару більше ніж на 10%; відсутність коливання ціни на ринку електричної енергії), що свідчить про укладення угод №3 та №4 за відсутності правових підстав та призвело до неотримання споживачем обсягу електричної енергії, на який він розраховував під час укладення договору, звернувся з даним позовом до суду. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листа Рівненської окружної прокуратури від 31.10.2025 до Корнинської сільської ради, надісланого у зв`язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, а також листа-повідомлення від 25.12.2025, до вказаного органу про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду. Крім того, враховуючи обізнаність Корнинської сільської ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист сільської ради від 08.12.2025 про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, а також будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому та незаперечення проти ініціювання прокуратурою подання позову в інтересах сільської ради, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушених інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність. З огляду на що такий позов пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Корнинської сільської ради. Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21. Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст.16 ЦК України). У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод №3 від 24.08.2023, № 4 від 11.12.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №12166-ВЦ від 27.12.2022 на підставі ст.203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як встановлено судом першої інстанції, Корнинською сільською радою за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладено з переможцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) договір про постачання електричної енергії споживачу №12166-ВЦ від 27.12.2022 та погоджено всі істотні умови договору щодо предмета, ціни та строку виконання зобов`язань за договором. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього). Згідно зі ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", ч.1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст.652 ЦК України). Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"). За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Втім, ця норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю. Оцінюючи наявність правових підстав для укладення спірних додаткових угод, колегія суддів враховує наступне. Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24). Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23). Колегія суддів також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала на те, що норми п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі". Інший підхід до розуміння положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі". Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Велика Палата Верховного Суду (постанова від 21.11.2025 у справі №920/19/24), з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, дійшла висновку, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Відтак, ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % від ціни визначеної в договорі про закупівлю, та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Водночас ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Разом з тим, колегія суддів враховує, що у "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону внесено зміни, які почали діяти з 10.09.2022 року, зокрема, п.37 передбачено "установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз". 12.10.2022 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі Особливості), яка почала діяти з 19.10.2022 року. Згідно з пп.2 п.19 Особливостей (в редакції чинній на момент укладення спірних додаткових угод), істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім пп.13 п.13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Апеляційний суд зауважує, що зазначений пункт Особливостей лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №914/1671/24, від 28.08.2024 у справі №918/694/23). З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що пп.2 п.19 Особливостей не містить обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, зокрема, щодо прив`язки до обмеження у 10 %, не заслуговують на увагу та не приймаються апеляційним судом. Крім того, суд також враховує, що 10% обмеження ціни пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі) та загальне обмеження збільшення ціни до 50% від первісної ціни договору було введено в дію лише Постановою КМУ №1067 від 01.09.2025, яка набрала чинності 04.09.2025. Однак, зазначений підпункт у відповідній редакції не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними саме на момент їх вчинення. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме у момент його укладання, зокрема, суперечив актам цивільного законодавства. Як вірно встановлено судом першої інстанції, оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 33,98 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі, що суперечить положенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Разом з тим, колегія суддів також звертає увагу, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №916/747/24). Крім того, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Однак, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі № 926/3244/22). Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "РОЕК" на підтвердження підвищення ціни електричної енергії та наявності коливання ціни такого товару на ринку, а відтак і підстав для укладення оспорюваних додаткових угод №3 від 24.08.2023, № 4 від 11.12.2023, надало експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати В-148 від 31.07.2023, В-273 від 30.11.2023 (а.с.30-32), складені на підставі листів-заявок постачальника. Аналізуючи та оцінюючи зміст експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати, наданих на підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, та враховуючи, що для обґрунтування підвищення ціни ТОВ "РОЕК" на власний розсуд обирало періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, колегія суддів вважає, що дослідження таких періодів та відповідних цін не відображає їх реальної динаміки, а відтак не може бути належним обґрунтуванням висновку про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих документах відсутні докази на підтвердження пропорційного зростання ціни товару на ринку. Водночас, наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Аналізуючи дані з веб-сайту АТ "Оператор ринку" щодо рівня цін на електричну енергію апеляційним судом встановлено, що у день укладення договору (27.12.2022) ціна на електроенергію на РДН становила 3 415,06 грн/МВт*год. При цьому, середньозважена ціна на РДН станом на 01.04.2023 (дата, з якої підвищено ціну на електроенергію на підставі додаткової угоди № 2) складала 3 264,53 грн/МВт*год, тоді як станом на 01.07.2023 (дата, з якої застосовано підвищення ціни за додатковою угодою №3) 2 932,23 грн/МВт*год. Крім того, за інформацією з сайту АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на РДН за серпень 2023 (на момент підписання попередньої додаткової угоди № 3) становила 4 162,23 грн/МВт*год, а середньозважена ціна акцептованої електроенергії на внутрішньодобовому ринку 4 682,10 грн/МВт*год. Для порівняння, середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на РДН за грудень 2023 року (на момент підписання попередньої додаткової угоди № 4) становить 4101,86 грн/МВт*год, а середньозважена ціна акцептованої електроенергії на внутрішньодобовому ринку 4 248,17 грн/МВт*год. За наведених обставин, керуючись ст.86 ГПК України щодо оцінки доказів, апеляційний суд вважає, що зазначені експертні висновки Рівненської ТПП не є документальним підтвердженням коливання цін на ринку у період між укладенням договору та внесенням змін до нього шляхом укладення спірних додаткових угод, а відтак не є належними доказами в обґрунтування необхідності внесення змін в істотні умови договору про закупівлю. Будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку у бік збільшення відповідач суду не надав. Крім того, відповідач не навів належного обґрунтування, чим підвищення ціни на ринку, зазначене в довідках, об`єктивно унеможливлює виконання договору за ціною, визначеною в тендерній пропозиції, або свідчить про економічну невигідність виконання договору на погоджених умовах. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткові угоди №3 від 24.08.2023, № 4 від 11.12.2023 укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", пп.2 тп.19 Особливостей, затв. постановою КМУ №1178, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст.203, 215 ЦК України, що вірно було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 86946,36 грн, колегія суддів враховує наступне. Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди №3, 4 є недійсними та не породжують правових наслідків, та встановивши, що внаслідок виконання споживачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами постачальником було отримано грошові кошти на загальну суму 86946,36 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, і підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам ст.216, 1212 ЦК України. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині щодо стягнення грошових коштів на користь Корнинської сільської ради. Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палатою Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, 21.11.2025 у справі №920/19/24, яка підлягає врахуванню судами в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України. У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" задоволенню не підлягає. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2026 у справі №918/1229/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена "04" червня 2026 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б.