Постанова Київський апеляційний суд № 759/11699/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 759/11699/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6304/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року (суддя Єросова І.Ю.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, встановив: у червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та самостійне виховання ним малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності. Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку із не зазначенням позивачем відомостей про наявність або відсутність у сторін та учасників справи електронного кабінету, порушення вимог п. п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також несплатою судового збору. Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням вимог ухвали судді від 10 червня 2024 року. Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору чи відстрочення його оплати, позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права. Позивач посилається на порушення строків розгляду його позовної заяви, оскільки вона отримана судом 5 червня 2024 року, а ухвалу про залишення позову без руху він отримав лише 1 липня 2024 року, що ставить під сумнів факт її виготовлення 10 червня 2024 року. Також, позивач зазначає, що суддя в ухвалі від 18 грудня 2024 року повторно послалась на неіснуюче клопотання від 2 липня 2024 року, яке ним не подавалось, оскільки своє клопотання стосовно судового збору він вперше подав 19 червня 2024 року через поштову скриньку в приміщенні суду, а потім повторно 11 липня 2024 року через електронний кабінет у системі «Електронний суд». Позивач вважає, що суддя безпідставно посилається на факт не зазначення ним відомостей про електронні кабінети інших учасників справи, оскільки третя особа, в силу того, що вона є юридичною особою, зобов`язана мати електронний кабінет, тоді як відповідачка не зобов`язана реєструватись у системі «Електронний суд», тому він не обізнаний про наявність електронного кабінету у відповідачки. Також, позивач зазначає, що у позовній заяві ним описано хронологію подій та взаємин між ним, донькою та відповідачкою, з чого можна дійти висновку, що враховуючи поведінку відповідачки, він не має наміру з нею спілкуватись, оскільки не має такого обов`язку. Позивач посилається на те, що суддя безпідставно вказала, що ним не наведено попередній розрахунок судових витрат, оскільки він у позовній заяві зазначив, що має юридичну освіту, послуг з надання правничої допомоги не потребує, відтак наміру стягувати з відповідачки компенсацію судових витрат в нього немає. Позивач вважає, що суддя безпідставно відмовила у задоволенні його клопотання про зменшення розміру судового збору чи відстрочення його оплати, обмеживши його у доступі до правосуддя, не врахувавши його матеріального стану та того факту, що він вже сплатив частину судового збору у розмірі 600грн. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надаючи позивачу строк для усунення її недоліків, суддя в ухвалі від 10 червня 2024 року зазначила, що позовна заява не відповідає положенням пунктів 2, 6, 7, 9 частини третьої статті 175 ЦПК України та не оплачена судовим збором. 19 червня 2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору чи відстрочення його оплати, посилаючись на скрутне матеріальне становище, яке виникло у зв`язку з тим, що він більше трьох років не працює, а також вимушений сплатити судовий збір в іншій цивільній справі №756/6990/16 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду. 12 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву/клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якому зазначив про наявність у нього електронного кабінету в системі «Електронний суд», послався на відсутність письмового документу щодо врегулювання спору між ним та відповідачкою, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Також, зазначив, що не потребує послуг адвоката, тому витрат на правову допомогу не понесе. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою від 18 липня 2024 року, суддя Святошинського районного суду міста Києва посилалась на не зазначення позивачем відомостей з приводу наявності або відсутності у відповідачки та третьої особи електронного кабінету, а також на не сплату позивачем судового збору. Скасовуючи ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року, апеляційний суд у постанові від 18 листопада 2024 року зазначив, що суддя не розглянула подане позивачем клопотання про зменшення розміру судового збору чи відстрочення його оплати, не надала належної оцінки зазначеним позивачем доводам та не вирішила питання щодо продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, дійшовши передчасного висновку про повернення позовної заяви. Повертаючи позовну заяву позивачу ухвалою від 18 грудня 2024 року, суддя Святошинського районного суду міста Києва посилалась на відсутність підстав для зменшення розміру судового збору чи відстрочення його оплати, а також на факт лише часткової оплати позивачем судового збору, визначеного ухвалою від 10 червня 2024 року та не здійснення такої оплати до 20 липня 2024 року, як було зазначено у заяві позивача. Також, суддя посилалась на те, що позивач не надав відомостей про наявність чи відсутність у відповідачки електронного кабінету, що є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що висновки судді першої інстанції не ґрунтуються на нормах процесуального права. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. За змістом частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно частин першої, п`ятої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 зазначено, «що у випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку. Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Якщо скаржник звернувся до суду із заявою про продовження або поновлення встановленого судом або законом строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, то суд може продовжити або поновити пропущений строк, прийняти докази сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження, якщо визнає причини його пропуску поважними, або відмовити у продовженні, поновленні пропущеного строку та повернути апеляційну скаргу». Ігноруючи висновки апеляційного суду, за яких була скасована ухвала судді від 18 липня 2024 року, суддя ухвалою від 18 грудня 2024 року одночасно відмовила у задоволенні заяви позивача про зменшення розміру судового збору або відстрочення його оплати та повернула позовну заяву, не повідомивши позивача про відмову у задоволенні його клопотання та не продовживши позивачу строк для усунення недоліків у зв`язку з відмовою в задоволенні зазначеного клопотання, а також не обґрунтувала мотиви не надання відповідного строку. Внаслідок цього позивач був позбавлений можливості дізнатись про те, що йому було відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору або відстрочення його оплати, та відповідно не мав можливості сплатити судовий збір і усунути недоліки позовної заяви. Крім цього, колегія суддів вважає помилковим висновок судді, що не зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність у відповідачки та третьої особи електронного кабінету у системі «Електронний суд» є вагомим порушенням пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України та підставою для повернення позовної заяви, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою позивач може не володіти такою інформацією, відтак зазначення ним відомостей про наявність власного електронного кабінету є належним виконання даної норми закону. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву позивачу, суддя першої інстанції порушила норми процесуального права, тому ухвала судді підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року скасувати, цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук