Ухвала КЦС ВС № 761/31028/23

УХВАЛА 04 липня 2025 року м. Київ справа № 761/31028/23 провадження № 61-7835ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скачков Роман Валерійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародної Федерації Товариств Червоного Христа і Червоного Півмісяця, що діє через Представництво Міжнародної Федерації Товариств Червоного Христа і Червоного Півмісяця у місті Києві про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася суду з позовом до Міжнародної Федерації Товариств Червоного Христа і Червоного Півмісяця, що діє через Представництво Міжнародної Федерації Товариств Червоного Христа і Червоного Півмісяця у місті Києві про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у період затримки видачі трудової книжки за період з 27 травня 2023 року по 04 квітня 2024 року у розмірі 2 271 173, 96 грн без врахування належних до утримання податків та інших обов?язкових платежів та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000, 00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції 16 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року витребувано матеріали справи № 761/31028/23 з районного суду. 05 травня 2025 року матеріали вказаної цивільної справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня вручення заявнику копії ухвали, шляхом надання суду платіжного доручення на підтвердження сплати судового збору або документів про наявність підстав для звільнення від його сплати на підставі закону. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику з підстав передбачених частиною третьою статті 185, частиною сьомою статті 357 ЦПК України. 23 червня 2025 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Скачков Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у справі № 761/31028/23. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги. Заявник зазначила, що про ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, якою залишено без руху апеляційну скаргу дізналася з офіційного сайту «Судова влада України», а копію ухвали отримала особисто в приміщені суду - 05 червня 2025 року. Ознайомитися з ухвалою апеляційного суду від 16 травня 2025 року в підсистемі Електронний суд не могла оскільки в електронному кабінеті відсутнє повне текстове відображення зазначеної ухвали, а наданий судом строк на усунення недоліків є недостатнім для отримання ухвали та усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Тлумачення частини шостої, сьомої статті 357 ЦПК України, частини третьої статті 185 ЦПК України свідчить, що якщо недоліки апеляційної скарги не усунуті, у строк, встановлений судом, то апеляційна скарга повертається судом. Аналіз рішень Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що 16 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року у справі № 761/31028/23. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року витребувано матеріали справи № 761/31028/23 з районного суду. 05 травня 2025 року матеріали вказаної цивільної справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня вручення заявнику копії ухвали, шляхом надання суду платіжного доручення на підтвердження сплати судового збору або документів про наявність підстав для звільнення від його сплати на підставі закону. Апеляційним судом було роз`яснено заявнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена особі, яка її подала. Згідно відомостей сформованих засобами підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет з 30 січня 2024 року, відомості про що також зазначені заявником в касаційній скарзі. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, копію ухвали Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 в підсистемі Електронний суд ЄСІКС - 22 травня 2025 року о 13:00:36. Таким чином, недоліки апеляційної скарги мали бути усунені не пізніше 27 травня 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, визнано неподаною і повернуто заявнику. Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що у наданий судом строк, вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року не виконані, оскільки квитанції про сплату судового збору чи будь-яких заяв або клопотань, пов`язаних з апеляційною скаргою, від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило. Ураховуючи наведене, апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 185, 357 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року. За загальним правилом, повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, тому апеляційний суд правильно зазначив, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Доводи касаційної скарги про те, що ухвала про повернення апеляційної скарги в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є обмеженням заявника у праві доступу до суду не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд не позбавив заявника права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, сплатити судовий збір у встановленому законом порядку відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» або подати належним чином оформлене клопотання про звільнення від сплати судового збору. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 362, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скачков Роман Валерійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародної Федерації Товариств Червоного Христа і Червоного Півмісяця, що діє через Представництво Міжнародної Федерації Товариств Червоного Христа і Червоного Півмісяця у місті Києві про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара