Постанова 4807 № 337/2664/24

Дата документу 10.04.2025 Справа № 337/2664/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/2664/24 Провадження №22-ц/807/689/25 Головуючий в 1-й інстанції Котляр А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Онищенка Е.А., Трофимової Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гасанової Марини Юріївни на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 0547-9468 від 26.11.2020 у розмірі 25400,00 грн., а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 26.11.2020 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0547-9468 в електронній формі. Відповідачка погодилась з умовами кредитування підписавши вказаний договір шляхом накладання електронного одноразового ідентифікатора. За умовами кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язався надати ОСОБА_1 суму кредиту 10000,00 грн. на 21 календарний день з процентною ставкою -2% на день. Позивач виконав умови договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в свою чергу відповідачка умови кредитного договору не виконала та має вказану заборгованість. 28.10.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №02/10/2021 відповідно до якого «Укр Кредит Фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі і за кредитним договором №0547-9468 від 26.11.2020 року, позичальником за яким виступає ОСОБА_1 . Станом на 25.04.2024 року загальний розмір грошових вимог нового кредитора до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становить 25400,00 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 10000,00 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 15400,00 грн. Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2024 року, позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №0547-9468 від 26.11.2020 в розмірі 25 400 гривень 00 коп., яка складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом 10 000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 15 400,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028, 00 грн., та судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. 20 січня 2025 року ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гасанової Марини Юріївни про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гасанової Марини Юріївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити постанову якою відмовити у задоволені позову повністю та стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» на її користь судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору в сумі 4542,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 18633,60 грн. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки звертаючись до суду із вказаним позовом був пропущений строк позовної давності. Окрім того, апелянт зазначає, що паспорт споживчого кредиту не є доказом укладання між сторонами правочину та підтвердженням того, що сторони дійшли згоди щодо умов кредитування. Позивачем не надано доказів набуття права грошової вимоги. Щодо відсотків скаржниця вказала, що наданий позивачем розрахунок суперечить умовам кредитування, адже строк кредитування вказаний позивачем становить 21 день, а проценти, які повинні бути сплачені боржником за кредитом становлять 2% на день. Щодо витрат на правничу допомогу, яка була понесена ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, то остання вказала, що орієнтовний розмір таких витрат складає 18 633,60 грн. та надала на підтвердження відповідні докази. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стосовно вимог ОСОБА_1 про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, товариство вважає їх не співмірними, оскільки справа є малозначною, розрахунок витрат є безпідставним, у зв`язку з чим у задоволені таких вимог слід відмовити. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2020 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту було укладено кредитний договір №0547-9468. Відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 10 000,00 грн., строк кредитування 21 календарний день, стандартна процентна ставка 2,00 % в день. 28.10.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено, Договір факторингу №02/10/2021 про відступлення права вимоги за кредитними договорами. 09.11.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було підписано Реєстр боржників №1, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступив (передав) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за кредитним договором №0547-9468 від 26.11.2020, позичальник за яким виступає ОСОБА_1 . Отже, з врахуванням умов договору факторингу №02/10/2021 право вимоги кредитора за договором від 26.11.2020 №0547-9468 перейшли до позивача з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №02/10/2021 від 09.11.2021. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26.11.2020 №0547-9468, заборгованість відповідача перед ТОВ «Факторинг Партнерс» становить 25400,00 грн., з яких 10 000,00 грн. сума заборгованості за основним боргом; 15400,00 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів сплати заборгованості за кредитним договором, а також неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 26.11.2020 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0547-9468, за яким остання отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. Строк позики до 16.12.2020 року (21 день). Договір підписаний одноразовим ідентифікатором А131. Пунктом 4 даного договору встановлено процентну ставку, що застосовуються в межах строку позики в розмірі 2% на день. На підтвердження обґрунтованості позовних вимог, позивачем надано також копію Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем. Доводи апеляційної скарги з приводу, того що підписання паспорту споживчого кредиту не підтверджує укладання кредитного договору не є обґрунтованими в контексті відносин, що склалися між сторонами у справі, оскільки окрім паспорту споживчого кредиту відповідачем підписано і сам текст кредитного договору, яким обумовлені усі істотні умови кредитування. Свої зобов`язання з надання кредитних коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту (а.с.15). Відповідач зобов`язань по кредитному договору не виконала, у зв`язку із чим наявна заборгованість. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором позики №0547-9468 від 26.11.2020 за основною сумою боргу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., оскільки така заборгованість не спростована відповідачем. Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів протягом усього строку кредитування. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором проценти за користування кредитом складають 15400,00 грн (а.с.20). Згідно пункту 3 Кредитного договору проценти за користування кредитом складають 4200,00 грн. З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним. У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Суд першої інстанції не звернув увагу на строк кредитування та розмір відсотків, визначений в кредитному договорі, і дійшов хибних висновків щодо доведеності розміру відсотків, який заявлено до стягнення. Так, з огляду на встановлений строк кредитування 21 день, та визначений розмір відсотків, що нараховуються щоденно у розмірі 2% від непогашеної суми кредиту, розмір заборгованості за відсотками складає саме 4200,00 грн., і саме такий розмір відсотків підлягає стягненню за судовим рішенням. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу недоведеності права вимоги позивача, то слід зазначити, що на підтвердження такого права надано належні та допустимі докази, а саме договір факторингу №02/01/2021 від 28.10.2021 року; докази оплати за вказаним договором; реєстр боржників № 1 до договору факторингу №02/01/2021 від 28.10.2021 року. Дійсність вказаних доказів відповідачем не спростована. Щодо застосування до вимог позову строку позовної давності, то слід зазначити наступне. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (частина четверта статті 267 ЦК України). Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. До суду повернувся конверт з судовою повісткою та матеріалами позову з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.43). Таким чином, доводи апелянта щодо позбавлення її права на захист та можливості надати заяву про застосування строків позовної давності є не обґрунтованими, зважуючи, що відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання такий день, є днем вручення судової повістки і відповідно доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд. Враховуючи відсутність поважних причин неподання заяви про застосування строку позовної давності при розгляді справи в суді першої інстанції, підстави розгляду такої заяви при апеляційному розгляді відсутні. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розміру заборгованості по відсоткам за вищевказаним кредитним договором від 26.11.2020 року. Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Сторонами по справі заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат, понесених ними у зв`язку з розглядом вказаної справи. Так, під час звернення до суду із вказаним позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила стягнути з ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 3633,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 18633,60 грн. Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №15-02/2024 про надання правової допомоги від 15.02.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс»; прайс-лист з переліком виду послуг та вартістю послуг; копію платіжної інструкції про сплату за надання правової допомоги згідно договору №15-02/2024 від 15.02.2024 у розмірі 36000 грн. 00 коп.; заявка на надання юридичної допомоги №168 від 02.04.2024 вартістю 9000 грн. 00 коп.; витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 09.04.2024, відповідно до якого 2 години витрачено на надання усної консультації з вивченням документів, що коштує 3000 грн. 00 коп., 2 години витрачено для складання позовної заяви, що коштує 6000 грн. 00 коп. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачка надала до апеляційного суду: Договір про надання правової допомоги №1364 від 12.11.2024, ордер №1362225 від 18.02.2025, специфікацію №1 до договору про надання правової допомоги №1364 від 12.11.2024, згідно якої вартість послуг складає 12000,00 грн.: 3000,00 грн. сплачується на момент підписання специфікації, 3000,00 грн. - сплачується клієнтом до 26.11.2024, 3000,00 грн. сплачується клієнтом до 10.12.2024, 3000,00 грн. сплачується клієнтом до 24.12.2024 , специфікацію №2 до договору про надання правової допомоги №1364 від 12.11.2024 згідно якої вартість послуг складає 3000,00 грн. та сплачується клієнтом на момент підписання (а.с.119,123,124,125,126). Окрім того, в матеріалах справи наявний ордер №1335015, виданий адвокатським бюро Станіслава Казанцева «Джастіс» на ведення адвокатом Гасановою М.Ю. у Хортицькому районному суді м.Запоріжжя вказаної справи від 12.11.2024 (а.с.72) Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, прийшов до висновку, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 9000 грн. є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції стягнув з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з огляду на те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в даній справі зводилося до складання позовної заяви. Окрім того, за таких самих підстав на думку апеляційного суду, вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з позивача витрат на правову допомогу в сумі 18633,60 грн. є також необґрунтованими та не співмірними. Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу ОСОБА_1 , які понесені нею в суді апеляційної інстанції мають бути компенсовані частково, а саме в сумі 4000,00 грн. Відтак, витрати на правову допомогу, які були понесені сторонами по справі в суді першої та апеляційної інстанції рахуються шляхом взаємозаліку. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову (на 56%) та апеляційної скарги (на 44%), а тому судові витрати у вигляді судового збору підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог. Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило судовий збір в сумі 3028,00 грн. При подачі апеляційної скарги через систему «Електронний Суд» ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 3633,60 грн. Отже з урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають частковому задоволенню, судовий збір, який підлягає компенсації за рахунок ОСОБА_1 становить 1692,80 грн. При цьому, апеляцій на скарга ОСОБА_1 також підлягає частковому задоволенню, а тому сплачений нею судовий збір також підлягає частковій компенсації - в сумі 1602,21 грн. за рахунок ТОВ «Факторинг Партнерс». Шляхом математичного розрахунку: (1692,801602,21=90,59), за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню судовий збір в сумі 90,59 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гасанової Марини Юріївни задовольнити частково. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2024 року у цій справі скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованості за відсотками в розмірі 15400,00 грн за кредитним договором № 0547-9468 від 26.11.2020 р., змінивши у зв`язку з цим резолютивну частину рішення. Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № 0547-9468 від 26.11.2020 в розмірі 14200 грн. 00 коп.(чотирнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі з 10 000 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 4200 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 90,59 гривень (дев`яносто гривень 59 копійок). В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 10 квітня 2025 року. Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко Д.А. Трофимова