Постанова 4801 № 128/4972/24

Справа № 128/4972/24 Провадження № 22-ц/801/818/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 рокуСправа № 128/4972/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 128/4972/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про призначення опікуна недієздатній особі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27.12.2024, постановлену у складі судді Васильєва Т.Ю. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : 20.12.2024 ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, звернулась у суд із заявою (вх № 25382/24) про призначення опікуна недієздатній особі, в якому просила призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27.12.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про призначення опікуна недієздатній особі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 2318 від 28.02.2025), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Основними доводами апеляційної скарги є те, що заявник звернулась із заявою про призначення її опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 попереднього опікуна ОСОБА_3 та наддала висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Вороновицької селищної ради від 14.01.2024, затверджений рішенням виконавчого комітету Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 15.01.2024 № 539, відповідно до якого вона може бути призначена опікуном над племінником ОСОБА_2 , інвалідом з дитинства ІІ групи; у випадку смерті призначеного судовим рішенням опікуна не може відбуватись звільнення його від повноважень та заміна на нового опікуна у порядку частини другої статті 300 ЦПК України, так як у частині 5 Правил опіки та піклування надане розмежування правового механізму звільнення опікунів (піклувальників) від їх обов`язків та підстави припинення опіки (піклування). Зокрема визначено, що опіка припиняється унаслідок смерті опікуна; суд першої інстанції не врахував відсутність імперативної заборони у процесуальному законі щодо звернення особи з заявою про встановлення опіки; системне тлумачення статті 300 ЦПК України, статті 60 ЦК України свідчить про відсутність імперативної заборони щодо звернення особи, яка має намір стати опікуном із заявою про встановлення опіки над недієздатним У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив. 3.04.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання (вх № 3773) Байдака В. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням у відпустці представника з 7 по 15.04.2025. Ознайомившись із заявленим клопотанням, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на встановлений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України та відсутності клопотання представника про продовження строку розгляду апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 371 ЦПК України. Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У судовому засіданні учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі довідка про доставку електронного листа від 19.03.2025 /а. с. 63, 63 зворотна сторона, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610238698602), клопотання (вх № 3773 від 3.04.2025) ОСОБА_4 ). Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає не вимогам статті 263 ЦПК України. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України). У справі, що є предметом перегляду, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою у якій просила суд призначити її опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що він потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює заявниця, у зв`язку зі смертю попереднього опікуна, а також посилаючись на висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Вороновицької селищної ради від 14.10.2024 та рішення Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 15.10.2024 № 539 про можливість призначити ОСОБА_1 опікуном. Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88 (далі за текстом - Правила опіки та піклування). Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що по-перше: питання призначення опікуна недієздатній особі вирішується при ухваленні рішення про визнання фізичної особи недієздатною, проте таких вимог заявником не заявлено. Після постановлення рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною чинний процесуальний закон не передбачає можливості вирішення питання призначення особі опікуна в судовому порядку, а лише вирішення питання його заміни. Призначення особі опікуна передбачено в позасудовий спосіб, а саме статтею 63 ЦК України, органом опіки та піклування, так як судом питання призначення, а не заміни вже призначеного опікуна, вирішується лише одночасно з вирішенням справи про визнання особи недієздатною; по-друге : чинним процесуальним законом передбачена можливість заміни вже призначеного опікуна, та заявниками за частиною другою статті 300 ЦПК України можуть бути лише орган опіки та піклування чи особа, призначена опікуном, а не особа, яка бажає бути опікуном, яка є заінтересованою особою за такою заявою. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про призначення опікуна недієздатній особі. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 300 ЦПК України). Указаною нормою права врегульовано питання звільнення судом піклувальника або опікуна від повноважень та призначення недієздатній особі нового піклувальника або опікуна. У свою чергу, у частині п`ятій Правил опіки та піклування надано чітке розмежування правового механізму звільнення опікунів (піклувальників) від їх обов`язків та підстави і умови припинення опіки (піклування). Так, зокрема, визначено, що опіка припиняється унаслідок смерті опікуна. Таким чином, у випадку смерті призначеного судовим рішенням опікуна не може відбуватися звільнення його від повноважень та заміна на нового опікуна у порядку частини другої статті 300 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 545/1691/16-ц сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов`язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Оскільки попередній опікун помер, особа рішенням суду вже визнана недієздатною, то повторне визнання цієї особи недієздатною під час розгляду заяви фізичної особи, яка бажає стати новим опікуном, про встановлення опіки над недієздатною особою та призначення опікуна не вимагається. У постанові Верховного Суду від 8.01.2024 у справі № 753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. При цьому колегія суддів зауважує, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку. Відповідно до змісту статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Колегія суддів нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом та бути почутим. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції не врахував відсутності імперативної заборони у процесуальному законі щодо звернення особи з заявою про встановлення опіки, а також те, що у випадку смерті призначеного судовим рішенням опікуна не може відбуватися звільнення його від повноважень та заміна на нового опікуна у порядку частини другої статті 300 ЦПК України. Відповідно до пункту 5.4 Правил опіки та піклування опіка припиняється, зокрема, унаслідок смерті опікуна. За підстав, зазначених у цьому пункті, крім досягнення неповнолітнім п`ятнадцяти років, а також у разі смерті підопічного опіка припиняється за рішенням органу опіки та піклування. Системне тлумачення норм права, зокрема статті 300 ЦПК України, статті 60 ЦК України, свідчить про відсутність імперативної заборони щодо звернення особи, яка має намір стати опікуном, із заявою про встановлення опіки над недієздатним. Висновок суду першої інстанції про те, що заявниця не може звертатися до суду із заявою про призначення опікуна з посиланням на частину другу статті 300 ЦПК України, є помилковим та свідчить про неправильне тлумачення і застосування судом норми права, оскільки указаною нормою права врегульовано питання звільнення судом піклувальника або опікуна від повноважень та призначення недієздатній особі нового піклувальника або опікуна, а не призначення недієздатній особі опікуна у разі припинення опіки у зв`язку зі смертю попереднього опікуна (аналогічний висновок, викладено в постанові ВС від 20.03.2024 по справі № 538/5358/23). Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 1-4 частини першої статті 379 ЦПК України). З урахуванням зазначеного ухвала суду про відмову у відкритті провадження є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Щодо розподілу судових витрат. Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України). З огляду на викладене відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, можливе у справах позовного провадження, але у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 263/1265/18 та від 16.11.2022 у справі № 214/4179/21, постанова ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22. За таких обставин, судові витрати, понесені заявником при поданні апеляційної скарги, слід залишити за ОСОБА_1 .. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 27.12.2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: В. В. Оніщук В. П. Рибчинський