Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/39494/24

Справа № 127/39494/24 Провадження № 22-ц/801/422/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 рокуСправа № 127/39494/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Матківської М.В., Сопруна В. В., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради в інтересах недієздатної особи ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ан О. В. в м. Вінниця, дата складення повного тексту ухвали невідома, в цивільній справі № 127/39494/24 за поданням Виконавчого комітету Вінницької міської ради в інтересах недієздатної особи ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про можливість призначення опікуна, встановив: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2024 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради, як орган опіки та піклування, звернувся до суду із поданням в інтересах недієздатного ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про можливість призначити ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цивільно процесуальним кодексом України, зокрема розділом IV ЦПК України не передбачено право звернення до суду з поданням. Подання не відповідає вимогам до заяви, отже, суд не вправі перебирати на себе не властиві йому функції та вирішувати питання не передбачені нормами ЦК та ЦПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У січні 2025 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 січня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Матківська М. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року справу призначено до розгляду в залі судових засідань Вінницького апеляційного суду на 04 лютого 2025 року о 11:20 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження дійшов хибного висновку, що подання про можливість призначення опікуна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Водночас, висновок місцевого суду про можливість призначення опікуна судом лише одночасно з визнанням особи недієздатною суперечить нормам матеріального права. Також, суд в ухвалі заначив, що заявник не вказав до якої категорії справ окремого провадження відноситься вирішення подання органу опіки та піклування про можливість призначення опікуна, не вказав ким і які права оспорюються чи не визнаються, які права порушено. Місцевий суд залишаючи подання без руху, запропонував в якості заінтересованої особи залучити ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, суд може самостійно залучити заінтересовану особу, натомість у ВК Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування відсутні підстави для заявлення клопотання про залучення в якості заінтересованої особи, особи, не передбаченої ч. 1 ст. 299 ЦПК України. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу Заінтересована особа ОСОБА_2 через свого представника адвоката Когутницького В. М. надіслав до суду письмові пояснення на апеляційну скаргу в яких просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Позиція учасників справи у судовому засіданні Представник заявника ВК Вінницької міської ради в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник - адвокат Когутницький В. М. вказали, що не заперечують проти задоволення апеляційної скарги та не заперечують щодо призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатним. Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція суду апеляційної інстанції Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його представника - адвоката Когутницького В. М., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. У справі, що переглядається, предметом розгляду є встановлення опіки над ОСОБА_1 , якого рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2002 року визнано недієздатним. Згідно з ч. 1 ст. 41, ст. 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 30 червня 2022 року в справі № 552/3443/20. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Основними принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, які стосуються як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06). Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. При цьому колегія суддів зауважує, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23 (провадження № 61-15326св23). Відповідно до частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Частиною другою статті 300 ЦПК України визначено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу. Опікун фізичній особі, визнаній рішенням суду недієздатною, призначається виключно судом, а тому подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради, як органу опіки та піклування, підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Отже апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а тому оскаржувану ухвалу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційним судом не вирішувалася заява по суті заявлених вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради, в інтересах недієздатної особи ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 05 лютого 2025 року. Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська В. В. Сопрун