Постанова 4801 № 127/16382/23

Справа № 127/16382/23 Провадження № 22-ц/801/1944/2023 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 рокуСправа № 127/16382/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Якименко М. М., Сала Т. Б., за участі секретаря Луцишина О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Виконавчого комітету Вінницької міської ради в інтересах ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звільнення від повноважень опікуна та можливість призначення опікуном, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 09 серпня 2023 року у м. Вінниці суддею цього суду Гуменюком К.П., дата складання його повного тексту не відома, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради в інтересах ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до суду із поданням про звільнення від повноважень опікуна та можливість призначення опікуном. Подання мотивоване тим, що ОСОБА_3 рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 03 серпня 2005 року у справі № 2-975/05 була призначена опікуном свого брата ОСОБА_1 , який 27 травня 2005 року рішенням Староміського районного суду м. Вінниці у справі № 2-587-05 визнаний недієздатним. Тривалий час ОСОБА_3 виконувала обов`язки опікуна недієздатного ОСОБА_1 , однак 04 травня 2023 року звернулась до Виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою, у якій просила звільнити її від повноважень опікуна ОСОБА_1 за станом свого здоров`я, а 09 травня 2023 року до Виконавчого комітету Вінницької міської ради звернувся ОСОБА_1 , який просив призначити його опікуном свого батька ОСОБА_1 . Виконавчий комітет Вінницької міської ради стверджував, що ОСОБА_2 з правами та обов`язками опікунів ознайомлений. Пославшись на викладені обставини, Виконавчий комітет Вінницької міської ради просив звільнити ОСОБА_3 від повноважень опікуна ОСОБА_1 та призначити його опікуном ОСОБА_2 09 серпня 2023 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_3 від виконання повноважень опікуна над ОСОБА_1 , в задоволені іншої вимоги подання відмовлено. Покладено опіку над недієздатним ОСОБА_1 на орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради до призначення судом нового опікуна за поданням органу опіки та піклування. Частково не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги подання про призначення опікуном ОСОБА_1 його сина ОСОБА_2 , ухвалити нове судове рішення, яким таку вимогу подання задовільнити. Зокрема скаржник посилається на те, що жоден нормативний акт в Україні не містить заборони щодо призначення опікуном особи з психічними вадами, не посилався на такий акт і суд. Докази, які б підтверджували, що ОСОБА_2 перебуває на обліку або лікується в психоневрологічному закладі у матеріалах справи відсутні. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду в оскаржуваній частині цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2003 року головою МСЕК складено акт огляду ОСОБА_1 , відповідно до якого йому присвоєна друга група інвалідності безстроково, причина інвалідності загальне захворювання, діагноз ендогенне захворювання (а. с. 7). 29 грудня 2005 року повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого його батьком є ОСОБА_1 (а. с. 12). 27 травня 2005 рокурішенням Староміського районного суду м. Вінниці у справі № 2-587-05 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним (а. с. 5). 03 серпня 2005 року рішенням Староміського районного суду м. Вінниці у справі № 2-975/05 ОСОБА_3 призначена опікуном свого брата ОСОБА_1 , який указаним вище рішенням визнаний недієздатним (а. с. 6). 15 березня 2023 року довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 встановлено діагноз емоційно-нестабільний розлад особистості, він обмежено придатний до військової служби непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (а. с. 38). 28 березня 2023 року ОСОБА_3 видана довідка про те, що вона перебуває на диспансерному обліку у КНП «ЦПМСД № 3» (а. с. 22). Згідно витягу із інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 станом на 05 квітня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а. с. 15). 05 квітня 2023 року КНП «ЦПМСД № 2», 07 квітня 2023 року КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради», 24 квітня 2023 року КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» видані довідки про те, що ОСОБА_2 протипоказань щодо призначення опікуном не має (а. с.16-18). 11 квітня 2023 року заступником директора Вінницької філії Вінницького обласного центру зайнятості видана довідка про те, що ОСОБА_2 не зареєстрований як безробітній у цьому та інших центрах зайнятості (а. с. 19). 04 травня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування із заявою, у якій просила підготувати заяву до Вінницького міського суду Вінницької області про звільнення її від повноважень опікуна ОСОБА_1 (її брата) за станом свого здоров`я (а. с. 20). 04 травня 2023 року Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради видані довідки, у відповідності до яких ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 13-14). 09 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування із заявою, у якій просив призначити його опікуном батька ОСОБА_1 , який визнаний недієздатним (а. с. 4). 09 травня 2023 року ОСОБА_2 поставив свій підпис під правами та обов`язками опікуна з проводу того, що він із ними ознайомлений (а. с. 23). 18 травня 2023 року працівниками Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було проведено обстеження умов проживання у кв. АДРЕСА_3 , де наразі фактично проживає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дана квартира належить ОСОБА_1 , умови проживання у ній задовільні (а. с. 24-25). Відмовляючи у задоволенні вимоги подання про призначення опікуном недієздатного ОСОБА_1 його сина ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що встановлена у ОСОБА_2 хвороба, яка пов`язана із розладом психіки та поведінки, перешкоджає призначенню його опікуном над недієздатним батьком. Однак із таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись з огляду на таке. Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. За ч. ч. 2-5 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Статтею 64 ЦПК України передбачено, що опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Відповідно до п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб (п. 3.1 Правил опіки та піклування). Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу (ч. ч. 1-2 ст. 300 ЦПК України). З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні вимоги подання про призначення опікуном ОСОБА_1 його сина ОСОБА_2 , суд першої інстанції не надав правову оцінку тій обставині, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 перебуває на обліку або лікується в психоневрологічному закладі, тобто доказів існування тих обставин, за яких він не може бути призначеним опікуном свого недієздатного батька, натомість довідка військово-лікарської комісії Вінницького об`єднаного міського ТЦК та СП, якою ОСОБА_2 встановлено діагноз емоційно-нестабільний розлад особистості, не є таким доказом, адже вона не підтверджує факту перебування його на обліку або лікування в психоневрологічному закладі, що за п. 3.2 Правил опіки та піклування може бути підставою для відмови у призначенні такої фізичної особи опікуном. Натомість чинним законодавством не встановлено заборони щодо призначення опікуном фізичної особи, яка має лише психічні розлади, ключовим моментом при вирішенні питання про можливість призначення такої особи опікуном недієздатної особи є факт перебування її на обліку або лікування в психоневрологічному закладі, що у даній справі не підтверджено. Крім того, апеляційний суд враховує той факт, що матеріали справи не містять доказів та не вказують на обставини, що ОСОБА_2 є особою із обмеженою дієздатністю чи недієздатним, що дає підстави для висновку, що він є фізичною особою з повною цивільною дієздатністю, відтак він у силу приписів ч. 4 ст. 63 ЦК України може стати опікуном свого батька. Суду не надано також доказів і того, що поведінка та інтереси ОСОБА_2 суперечать інтересам його батька, який потребує опіки, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 64 ЦК України є умовою для того аби призначити його опікуном недієздатного батька. Водночас слід звернути увагу також на те, що ОСОБА_2 проживає у одній квартирі разом зі своїм батьком, умови проживання у якій задовільні, його батько є особою похилого віку, доказів прояву бажання інших осіб взяти над ним опіку суду не надано, обставин, які перешкоджають йому бути опікуном недієздатного батька, судом не встановлено, з правами та обов`язками опікуна він ознайомлений. Указане дає підстави для висновку про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_1 . З огляду на викладене доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є обґрунтованими. Враховуючи наведені обставини та приписи законодавства, апеляційний суд вважає, що вимогу подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки та піклування в інтересах ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 слід задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення в оскаржуваній частині в законній силі залишатись не може та на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям постанови про задоволення такої вимоги подання. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги подання про звільнення ОСОБА_3 від повноважень опікуна ОСОБА_1 не оскаржувалась, а тому в силу вимог ст. 367 ЦПК України не переглядалось. Згідно з ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень (ч. 2 ст. 172 СК України). Оскільки апеляційним судом ухвалено судове рішення про задоволення вимог апеляційної скарги, враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу, звільнена від сплати судового збору у силу закону, то судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимоги подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради в інтересах ОСОБА_1 про можливість призначення його опікуном ОСОБА_2 скасувати, ухвалити нове судове рішення. Вимогу подання Виконавчого комітету Вінницької міської ради в інтересах ОСОБА_1 про можливість призначення його опікуном ОСОБА_2 задовольнити. Призначити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) опікуном недієздатного батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції віднести за рахунок держави. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : М. М. Якименко Т. Б. Сало