Постанова 4823 № 750/2281/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2281/25 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/993/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Разгуляєва О.В., Шитченко Н.В., із секретарем Хілик М.О., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 , адвокат особи щодо якої вирішується питання ОСОБА_3 , особа щодо якої вирішується питання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, В С Т А Н О В И В : У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Чернігів, недієздатною та встановити опіку над недієздатною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном призначити рідного дядька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заяву обґрунтовував тим, що він є рідним дядьком ОСОБА_4 та рідними братом мати ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_4 хворіє психічними розладами з дитинства та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком лікарської комісії медичного закладу КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради №1103 від 23.10.2024. Також згідно даного висновку, ОСОБА_4 , за рівнем обмеження життєдіяльності має обмеження в самообслуговуванні, в здатності до орієнтації, в здатності до спілкуванні та в здатності контролювати свою поведінку. Вона є особою з інвалідності першої групи Б з дитинства та потребує стороннього догляду та нагляду. Вказував на те, що він проживає разом з ОСОБА_4 та повністю її забезпечує всім необхідним (продуктами, речами, ліками, тощо), оскільки її батько помер, а мати не має можливості здійснювати обов`язки опікуна щодо її доньки, оскільки здійснює постійний сторонній догляд за іншою донькою ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю з дитинства першої групи Б та потребує постійного стороннього догляду. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, установлення над нею опіки і призначення опікуна задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Чернігів, недієздатною строком на два роки від дня набрання рішенням суду законної сили. Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, як орган опіки та піклування, обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати віднесено на рахунок держави. В обґрунтування рішення, суд першої інстанції зазначив, що за висновком судово-психіатричного експерта від 11.11.2025 №491, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають місце ознаки хронічного, стійкого психічного розладу в формі помірної розумової відсталості (F71за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), унаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому в силу положень статей 39, 60 ЦК України та частини шостої статті 300 ЦПК України є підставою для визнання ОСОБА_4 недієздатною строком на два роки від дня набрання рішенням суду законної сили та встановлення над нею опіки. Також зазначив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та придатним до військової служби, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника в призначенні опікуном недієздатної особи за умови існування в останньої інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами, тому, суд не знаходить достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 . Не погодившись з рішенням суду, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (далі по тексту - Департамент) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2026 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення опікуном скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 та подання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про призначення опікуна задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 № 34/166/131/88 (далі - Правила). На підставі цього, 23.04.2025 Департаментом внесено подання до суду про призначення ОСОБА_1 , опікуном над ОСОБА_4 у разі визнання останньої недієздатною. Вказане подання відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, подано в належній процесуальній формі. При підготовці даного подання перевірено можливість особи ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна, а також враховано якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Зазначає, що враховуючи нестійкий психологічний стан ОСОБА_4 переїзд останньої з постійного місця проживання до матері, у разі призначення її опікуном, може негативно вплинути на фізичний та емоційний стан ОСОБА_4 , що враховано Департаментом при прийнятті рішення. Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99 дав більш широке тлумачення поняття «член сім`ї» і зазначив, що другу групу членів сім`ї складають інші особи, що постійно мешкають та ведуть спільне господарство, тобто законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї. Інших близьких родичів чи осіб, які б виявили бажання бути опікуном над ОСОБА_4 немає. Департамент вказує на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, як особа, що здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю І групи, внаслідок психічного розділу і як ніхто знає її потреби і вподобання. В ході проведення обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї спеціалістами Департаменту встановлено, що ОСОБА_4 має охайний та доглянутий зовнішній вигляд, що свідчить про належне виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків по догляду за племінницею, яка потребує постійного стороннього догляду. Доказів які б підтверджували неможливість виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна, у Департаменту відсутні. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2026 скасувати в частині, якою відмовлено у призначенні ОСОБА_1 опікуном визнаної недієздатною ОСОБА_4 та винести в цій частині нове рішення, яким задовольнити дану вимогу в повному обсязі. ОСОБА_1 посилається на те, що рішення в частині відмовлених вимог є незаконним, не обґрунтованим, таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства та обставинам справи з наступних підстав. За доводами апеляційної скарги, його рідна сестра ОСОБА_2 не має можливості здійснювати опіку над своєю донькою ОСОБА_4 , оскільки на утриманні має ще двох доньок, а саме: неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією має першу Б групу інвалідності з 25.06.2022 та потребує постійного стороннього догляду та нагляду; малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звертає увагу суду на те, що інші члени сім`ї, окрім заявника, які також можуть бути опікунами недієздатної ОСОБА_4 відсутні, батько ОСОБА_4 є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати ОСОБА_2 хворіє, має онкологічне захворювання, що унеможливлює здійснювати опіку та догляд за донькою, баба ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , дід ОСОБА_4 , ОСОБА_9 має інвалідність 3 групи, у зв`язку з похилим віком та наявністю хронічних захворювань. Вважає, що в розумінні ч. 3 ст. 296 ЦК України він може вважатися членом сім`ї ОСОБА_4 , тому є суб`єктом, який має право звертатися до суду із заявою про визнання особи недієздатною. Наголошує на тому, що він має близькі родинні стосунки та стійкий позитивний психоемоційний зв`язок з ОСОБА_4 , що вказує на те, що саме він зможе якнайкраще забезпечити інтереси останньої, яка в силу свого захворювання не пристосована до самостійного життя, не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не подано. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою від 21.04.2026 Чернігівського апеляційного суду постановленою у порядку ч. 2 ст. 381 ЦПК України, залучено в якості заінтересованої особи мати особи щодо якої вирішується питання ОСОБА_4 ОСОБА_2 (а.с. 192-193). Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою заявника ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с. 11, 12, 22). За висновком судово-психіатричного експерта від 11.11.2025 №491, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають місце ознаки хронічного, стійкого психічного розладу в формі помірної розумової відсталості (F71за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), унаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 107-110). Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради в своєму поданні (а.с. 75-77) вказав, що: - ОСОБА_1 досяг повноліття, на обліку у Департаменті (органі опіки та піклування) як недієздатна фізична особа чи фізична особа з обмеженою цивільною дієздатністю не перебуває, що свідчить про наявність у нього повної цивільної дієздатності. Крім того, ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався та на обліку в Наркологічному диспансерному відділенні КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради з приводу захворювання не перебуває, що свідчить про відсутність підстав для сумнівів у його повній цивільній дієздатності. - ОСОБА_1 є близьким родичем - рідним дядьком ОСОБА_4 (рідний брат матері), між ними склалися приязні особисті стосунки. ОСОБА_4 є особою з інвалідністю з дитинства 1«Б» групи та згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 29.04.2021 потребує постійного стороннього догляду та нагляду. - Догляд за ОСОБА_4 здійснює ОСОБА_1 на постійній основі, із приводу чого він із 01.05.2024 перебуває на обліку в Департаменті та йому призначено щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею. - У зв`язку зі здійсненням постійного догляду за племінницею, ОСОБА_1 не працює. - ОСОБА_1 станом на 12.03.2025 незнятої чи непогашеної судимості не має, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості». - ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі. - Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , зазначила в заяві від 18.03.2025 про те, що не має можливості бути опікуном над її донькою в разі визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки, мотивуючи це тим, що в неї на вихованні знаходяться ще двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю з дитинства 1 «Б» групи. ОСОБА_2 отримує щомісячну грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, а також є ще малолітня донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 не заперечувала проти призначення її брата, ОСОБА_1 , опікуном над її донькою та його племінницею ОСОБА_4 - Батько ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . - Дід ОСОБА_4 та батько ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає разом із онукою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_1 , повідомив, що має інвалідність 3 групи і у зв`язку з похилим віком та наявністю хронічних захворювань не має можливості бути опікуном над його онукою у разі визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки. Не заперечує проти призначення його сина, ОСОБА_1 , опікуном над його онукою ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та мати ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає разом з онукою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_1 , повідомила, що у зв`язку з похилим віком та наявністю хронічних захворювань не має можливості бути опікуном над її онукою в разі визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки, та не заперечує проти призначення її сина, ОСОБА_1 , опікуном над її онукою та його племінницею, ОСОБА_4 - ОСОБА_1 єдина особа, яка виявила бажання і має можливість бути опікуном над його племінницею, ОСОБА_4 , у разі визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки. У разі визнання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлення над нею опіки, призначити опікуном над нею її дядька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75-77). Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб від 23.01.2025 №496, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13). ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9), проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами від 13.07.2022, 03.10.2022 та 28.01.2025 (а.с. 14, 15, 16). Із довідки про отримання (неотримання) допомоги від 08.07.2024 №18-09/2111, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що він перебуває на обліку в управлінні адресних соціальних допомог департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та йому відповідно до чинного законодавства з 01.05.2024 до 31.10.2025 включно призначено допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи, унаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійної сторонньої допомоги, на догляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21). ОСОБА_2 заявою від 24.01.2025 подала письмову згоду бути опікуном ОСОБА_4 своєму брату, ОСОБА_1 (а.с. 26). За матеріалами справи, ОСОБА_2 на утриманні має доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією має першу Б групу інвалідності з 25.06.2022 та потребує постійного стороннього догляду та нагляду (а.с. 33, 34). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 01.07.2020 ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 36). За даними довідки про отримання (неотримання) допомоги від 14.02.2025 №18-09/431, виданої ОСОБА_2 , вона перебуває на обліку в управлінні адресних соціальних допомог департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та їй відповідно до чинного законодавства з 01.01.2025 до 30.06.2025 включно призначено щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи, унаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійної сторонньої допомоги. Особа, яка потребує догляду: ОСОБА_5 (а.с. 35). Батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_7 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_1 на а.с. 22), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 04.07.2024 (а.с. 38). Баба ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а.с. 123). За змістом копії характеристики Об`єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова, на ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , скарг від мешканців цього будинку не надходило (а.с. 19). Новозаводський районний суд м. Чернігова рішенням від 14.07.2022 у справі № 751/1876/22 розірвав шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05.06.2020 у Чернігівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №492. Судом першої інстанції допитано в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (сусіди по АДРЕСА_3 ), які зазначили, що заявник після початку війни постійно проживає разом із ОСОБА_4 , піклується про неї, вони разом гуляють по вулиці. Крім того, ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_1 постійно звертається до її сина, який працює лікарем, за медичною допомогою для ОСОБА_14 . Вона знає матір ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , у якої наразі труднощі, пов`язані з її двома хворими дітьми. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що за висновком судово-психіатричного експерта від 11.11.2025 №491, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають місце ознаки хронічного, стійкого психічного розладу в формі помірної розумової відсталості (F71за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), унаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому в силу положень статей 39, 60 ЦК України та частини шостої статті 300 ЦПК України є підставою для визнання ОСОБА_4 недієздатною строком на два роки від дня набрання рішенням суду законної сили та встановлення над нею опіки. Також зазначив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та придатним до військової служби, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника в призначенні опікуном недієздатної особи за умови існування в останньої інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами, тому, суд не знаходить достатніх підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 . Рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,недієздатною строком на два роки від дня набрання рішенням суду законної сили, учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного процесуального законодавства. Доводи апеляційних скарг в оскаржуваній частині висновки суду не спростовуються враховуючи наступне. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. За змістом ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 цього Кодексу опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Частинами 2-5 ст. 63, ч. 1 ст. 67 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Таким чином, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування. Пунктом 2.1 Правил передбачено, що опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Пунктом 2.4. визначено, що опіка встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Згідно з п. 3.1 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Пунктом 3.3. Правил визначено, що документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі. За змістом п. 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків. Главою 2 розділу IV ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Частиною 1 ст. 300 ЦПК України визначено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав про призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатною ОСОБА_4 відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. За матеріалами справи, ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2 , та рідною племінницею ОСОБА_1 , яка за висновком судово-психіатричного експерта від 11.11.2025 №491 має ознаки хронічного, стійкого психічного розладу в формі помірної розумової відсталості (F71 за Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду), внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9), проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами від 13.07.2022, 03.10.2022 та 28.01.2025 (а.с. 14, 15, 16). Колегія суддів виходить з того, що, вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опікуна або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов`язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи. Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради направив до Деснянського районного суду м.Чернігова подання, в якому зазначив, що у разі визнання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та встановлення над нею опіки, призначити опікуном над нею її дядька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75-77). Проте апеляційний суд враховує, що наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджені Правила опіки та піклування, якими визначено перелік документів, за наявності яких призначається опікун. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07.04.2022 у справі № 712/10043/20). Разом з тим, подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_4 не містить обґрунтованих висновків про те, чому саме його, а не іншу особу, необхідно призначити опікуном, за наявності відомостей про те, що у недієздатної ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна, та за відсутності належного обґрунтування не можливості здійснення опіки матір`ю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 виконання обов`язків опікуна. Апеляційний суд погоджується, з висновком суду першої інстанції щодо того, що подання органу опіки і піклування носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Даному документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Також враховує, що подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 , опікуном над недієздатною племінницею ОСОБА_4 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном, враховуючи також, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_9 , та вже потребувала вирішення питання недієздатності, та призначення опікуна, тому доводи апеляційної скарги Департаменту щодо того, що суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості, змісту та належність його подання у відповідній процесуальній формі не є обґрунтованими. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, що їх регулюють, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність належних і достатніх доказів наявності передбачених законом підстав для призначення опікуном ОСОБА_1 , над недієздатною ОСОБА_4 при наявності більш близьких родичів, які можуть бути призначені опікунами. Матеріали справи не місять прямих доказів неможливості дідуся та матері бути опікунами ОСОБА_4 , оскільки чинне законодавство не містить заборон опікунства над двома недієздатними, яка до 2023 року і здійснювала таку опіку, враховуючи відсутність в матеріалах справи даних щодо здійснення опіки над дітьми ОСОБА_2 , іншими особами або близькими родичами, отже за відсутності належних і допустимих доказів, спростовується твердження ОСОБА_1 про те, що його рідна сестра ОСОБА_2 не має можливості здійснювати опіку над своєю донькою ОСОБА_4 .. Апеляційний суд враховує, що згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними. Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення військовозобов`язаної особи чоловічої статі із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України, обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого. При цьому, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин існування в останньої інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами, отже не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та ОСОБА_1 про те, що відсутні докази які б підтверджували неможливість виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна. Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин наявності в останнього інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами. У цій справі подання органу опіки та піклування про призначення заявника опікуном над недієздатною племінницею ОСОБА_4 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, враховуючи надання доказів щодо необхідності здійснення опіки з липня 2022 року, та містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном, відсутність заперечень проти цього з боку інших родичів, а саме сестри, яка не надала достатніх доказів неможливості здійснення своїх повноважень в силу стану здоров`я. Апеляційний суд вважає, що заявником не доведено, що він є єдиною особою, яка може здійснювати належний догляд за недієздатною особою. Доводи апеляційної скарги щодо того, психологічний стан ОСОБА_4 є нестійким, переїзд останньої з постійного місця проживання до матері, у разі призначення її опікуном, може негативно вплинути на її фізичний та емоційний стан не підтверджується належними та допустимими висновками. Колегія суддів звертає увагу, що до призначення опікуна недієздатній ОСОБА_4 обов`язки зі здійснення опіки над нею покладено на Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, зі встановленням дворічного строку дії такого рішення, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 348/1679/24, провадження № 61-3728св25. Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, про те, що суд безпідставно відмовили у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_4 , спростовуються встановленими судом обставинами у справі, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки, таким чином доводи апеляційних скарг не містять обґрунтування порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційні скарги Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.06.2026. Головуючий Судді: