Постанова 4857 № 500/6575/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6575/24 пров. № А/857/5960/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року, головуючий суддя Подлісна І.М., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Сьомого ААС, третя особа - ДСА України, в якому просила визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо надсилання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 року у справі №822/5405/14, чим порушив положення статті 251 КАС України. Позивач вважала протиправною бездіяльність Сьомого апеляційного адміністративного суду, а тому звернулася до суду з даним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року в задоволенні адміністративного відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою від 27.05.2010 року по справі №822/5405/14 Хмельницький окружний адміністративний суд стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому в дохід Державного бюджету України кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1445,75 грн. 15.06.2015 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому в дохід Державного бюджету України кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1445,75 грн. 21.12.2020 року на виконання вказаної норми податковий борг ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 1445,75 грн, що був предметом позовних вимог, списаний. Крім цього, Головне управління ДПС у Хмельницькій області повідомило начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що станом на 22.05.2023 року сума заборгованості по виконавчому листі погашена повністю. Ухвалою суду від 20.07.2023 року виконавчий лист, виданий 15.06.2015 Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/5405/14, визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 року апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року - без змін. Сьомим апеляційним адміністративним судом здійснено розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Позивач зазначила, що постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 року не отримувала, а тому звернулася з заявою про надіслання їй даного судового рішення та вказала, що має намір її оскаржити. Згодом звернулася із аналогічною заявою 26.09.2024 року повторно. Як зазначила позивач, судом було отримано дані заяви, що підтверджується поштовими повідомленнями, але постанову так і їй надіслано не було. Не погодившись із протиправною бездіяльністю Сьомого апеляційного адміністративного суду, позивач звернулася до суду з даним позовом. Зі змісту спірних правовідносин позивач оскаржує дії відповідача щодо ненадсилання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 року у справі №822/5405/14. Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. У Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах. Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду. Відповідної позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі №757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі №462/32/17, від 20 березня 2019 року в справі №295/7631/17, від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18, від 02 жовтня 2019 року в справі №815/110/16, від 16 жовтня 2019 року в справі №1340/4052/18, від 27 листопада 2019 року в справі №1540/4005/18, від 26 лютого 2020 року в справі №280/1334/19, а також Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2018 року в справі №813/2579/17, від 18 січня 2019 року в справі №826/1198/17, від 31 липня 2019 року в справі №636/5534/15, від 05 березня 2021 року в справі №640/19503/19, від 21 липня 2022 року в справі №580/5292/21, від 28 грудня 2022 року в справі №640/30494/21, від 26 січня 2023 року в справі №420/9956/22, від 08 травня 2023 року в справі №580/2605/22, від 26 липня 2023 року в справі № 580/1016/23 та інших. За змістом відносини у даній справі не є владно-управлінськими, стосуються дій суду щодо розгляду процесуальних питань у межах справи. Цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильних висновків про те, що такий позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. З огляду на зазначене, рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. 238, 239, 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі №500/6575/24 - скасувати, а провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич