Ухвала КАС ВС № 500/6575/24

УХВАЛА 06 серпня 2025 року м. Київ справа №500/6575/24 адміністративне провадження № К/990/26037/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Білак М.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Сьомого апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України (далі - третя особа), якому просила визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 в задоволенні адміністративного відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №500/6575/24 скасовано, а провадження у справі закрито. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано касатору строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Залишаючи касаційну скаргу без руху Суд визнав неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, оскільки скаржниця зазначала, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 отримала 22.04.2025, тоді як касаційну скаргу подано 15.06.2025, тобто після закінчення тридцятиденного строку на касаційне оскарження та скаржниця. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0610266471346) копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху отримана позивачкою 12.07.2025, що підтверджено розпискою у вказаному повідомленні. 23.03.2025 від скаржниці на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги. В обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 скаржницею надано копію листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у відповідь на заяву позивачки про заміну належного відповідача у справі № 500/6575/24. У вказаному листі позивачку повідомлено, що справа № 500/6575/24, перебуває у Восьмому апеляційному адміністративному суді, а тому застосувати статтю 48 КАС України немає можливості, оскільки справу вирішено. Також, скаржницею надано копію заяви до суду першої інстанції про надання інформації та надання копії рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025. Крім того, на обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржниця зазначає, що поважною причиною є відсутність доступу до правничої допомоги, та вказує, що отримання безоплатної вторинної допомоги є доволі бюрократичною процедурою. Вирішуючи клопотання скаржниці в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Право на касаційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом. Умовою прийнятності касаційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 330 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 08.04.2025, а касаційну скаргу подано 15.06.2025, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Скаржниця зазначила, що повний текст оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 отримала 22.04.2025 (трек-номером 0610246565450). Перевіркою сайту Укрпошти встановлено, що поштове відправлення за трек-номером 0610246565450 доставлено та вручено адресату 22.04.2025. За змістом частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З огляду на приписи частини першої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги сплинув 22.05.2025. Частиною другою статті 329 КАС України, встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Отже, право на поновлення строку на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 329 КАС України передбачено у випадку, якщо касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання повного тексу оскаржуваної постанови, однак касаційну скаргу подано лише 15.06.2025, а тому строк на підставі вказаної норми не може бути поновленим. Крім того, частиною третьою статті 329 КАС України передбачено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху Суд звертав увагу скаржниці, що вона може вказати інші причини для поновлення строку на касаційне оскарження як це передбачено частиною третьою статті 329 КАС України. В заяві поданій на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги скаржниця обґрунтовує незгоду з відповіддю на її заяву щодо заміни сторони та посилається на відсутність доступу до правничої допомоги. Водночас, доказів на підтвердження того, що скаржниця зверталася за правничою допомогою чи їй було відмовлено у наданні правової допомоги скаржницею до заяви про усунення недоліків касаційної скарги не надано. Отже, зазначені скаржницею в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі та не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржницею не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Скаржниці було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржницею не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 02.07.2025 в частині подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку не усунуто. Скаржниці в ухвалі від 02.07.2025 року було роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржниці щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 500/6575/24. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 на про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 500/6575/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов