Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/22622/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22622/24 Суддя першої інстанції: Аракелян М.М. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 24.09.2024 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гідропром» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 18.07.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Гідропром» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №10963385/31292870 від 25.04.2024р. про відмову у реєстрації податкової накладної; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №57 від 21.12.2023р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки до контролюючого органу було надано повний пакет документів, який підтверджує реальність здійснення фінансово-господарської операції, за результатом чого було складено податкову накладну. Також, позивач просив суд стягнути на його корить судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 38000грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2024р. позов задоволений з підстав того, що у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної відсутня інформація, які саме документи слід було надати позивачу до контролюючого органу для її реєстрації, що ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків. При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, приводить до його протиправності. Разом з тим, дослідивши документи, які були подані позивачем до контролюючого органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони в повній мірі підтверджують факт здійснення господарської операції та надавали можливість податковому органу здійснити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що підстави відмови у реєстрації податкової накладної не узгоджуються із зауваженнями контролюючого органу, викладеними у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної. Також, за результатами розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн. пропорційно з кожного. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним, оскільки позивач, на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, не виконав вимоги ПК України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної. Зокрема, апелянт зазначає, що на розгляд комісії позивачем не було надано бухгалтерських документів, які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення господарської операції за результатом якої складено спірну податкову накладну. Разом з тим, на думку апелянта, позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є передчасним, в той час, як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної. Крім того, на думку апелянта, стягнення на користь позивача витрат про надання правничої допомоги, не відповідає критеріям розумності та співмірності предмету спору. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Гідропром» зареєстровано 02.02.2001р. як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності за КВЕД є 27.51 виробництво електричних побутових приладів. /т.1 а.с.38-51/ 22.03.2023р. між ТОВ «Гідропром» (постачальник) та ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» (покупець) укладено договір №86, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість. /т.1 а.с.130-133/. На виконання умов вказаного договору позивач 21.12.2023р. поставив ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» товар згідно видаткової накладної №891 від 21.12.2023р. на загальну суму 295428грн. /т.1 а.с.145/ За фактом здійснення поставки товару, позивачем було складено та надіслано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №57 від 21.12.2023р. на суму 295428грн. /т.1 а.с.18-19/ Позивачем через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» отримано в електронному вигляді квитанцію від 27.12.2023р., відповідно до якої: документ збережено, реєстрація зупинена. /т.1 а.с.20/ Підставою зупинення податкової накладної зазначено: «обсяг постачання товару/послуги 8516, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку)». Також, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Позивач скористався своїм правом та, з метою подальшої реєстрації податкової накладної, направив до ГУ ДПС в Одеській області повідомлення №48 від 22.04.2024р. про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. До вказаних пояснень додано документи у кількості 23 додатків. /т.1 а.с.21/ За результатом розгляду вказаних документів, 25.04.2024р. Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №10963385/31292870 про відмову у реєстрації податкової накладної №57 від 21.12.2023р. /т.1 а.с.149-150/ Підставою для відмови вказано: «надання копій документів, які складені/оформлені з порушенням законодавства». У графі додаткова інформація зазначено: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; наявність податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій. Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного. Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 (надалі - Порядок №1246). Відповідно до п.2 Порядку №1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронні формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Так, за правилом першої події, ТОВ «Гідропром» було складено податкову накладну №57 від 21.12.2023р. та направлено її на реєстрацію до ЄРПН. Згідно п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Як вбачається з квитанції від 27.12.2023р., реєстрація податкової накладної зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України та сформовано висновок про відповідність податкової накладної п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. 01.02.2020 року набрав чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (надалі - Порядок №1165). Так, п.п.5, 6 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Відповідно до п.7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Додатком 3 до Порядку №1165 установлено, зокрема, наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: п.1 «Обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.». Пунктами 25 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, скарги на рішення комісій регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку та скарги на рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, врегульовано Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 (надалі Порядок №520). Пунктами 2-7 Порядку №520 передбачено, що рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги». У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у п.5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Таким чином, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого розкриття фіскальним органом критерію ризиковості здійснення операцій. Однак, зі змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної вбачається, що контролюючим органом зазначено лише посилання на відповідність Критеріїв ризиковості платника податку, визначених в п.1 вказаних Критеріїв, та не зазначено документів, які слід надати для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в реєстрі або відмову в такій реєстрації. З матеріалів справи вбачається, що позивач в порядку, визначеному пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України та Порядку №520, надавав відповідачу пояснення та копії документів по господарській операції, внаслідок чого було складено спірну податкову накладну, що підтверджується повідомленням №48 від 22.04.2024р. про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. На підтвердження факту здійснення поставки за договором від 22.03.2023р. позивачем надано податковій та до суду: договір поставки №86 від 22.03.2023р., видаткову накладну №847 від 14.12.2023р., товарно-транспортну накладну №2675 від 21.12.2023р., рахунок №912 від 14.12.2023р., повідомлення про зарахування коштів №1 від 19.01.2024р., статут товариства, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, виписку з ЄДР, штатний розпис, перелік основних засобів, повідомлення про об`єкти оподаткування форми 20-ОПП, таблицю даних платника податку, договір на сертифікацію, декларацію про відповідність. Так, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком №520. Разом з тим, Комісією фактично не розглядалися подане позивачем повідомлення з додатками, не співставлялися подані документи з тим переліком, що вимагається, при цьому, як при зупиненні реєстрації податкової накладної, так і при відмові у реєстрації, відповідне рішення відповідача не містить конкретних вимог до платника податків та інформації щодо того, яких саме документів не вистачає для реєстрації податкової накладної. При цьому, у даній справі не надається оцінка реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем складено податкову накладну №57 від 21.12.2023р., оскільки це питання має досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Разом з тим, відповідачі не надали належних та достатніх доказів відповідності дій щодо зупинення реєстрації податкової накладної положенням п.201.16 ст.201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених Критеріями ризиковості здійснення операцій. Так, сукупність наданих позивачем первинних документів, факт здійснення поставки товару, зумовлював обов`язок позивача в силу вимог п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України сформувати та направити для реєстрації спірну податкову накладну, тобто, за правилом «першої події», що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у ЄРПН, є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягають задоволенню і позовні вимоги стосовно зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН днем подання її на реєстрацію, оскільки п.20 Порядку №1246 прямо передбачено, що реєстрація податкової накладної на підставі рішення суду здійснюється за датою зазначеною у цьому рішенні суду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог. Водночас, відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI). Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України). Згідно з ч.9 ст.139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом ч.9 ст.139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23.01.2014р. (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Так, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ТОВ «Гідропром» витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 38000грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокатом до матеріалів справи надано: договір №32/24 від 15.04.2024р. про надання правничої допомоги, укладений між АБ «Дениса Приміча» з ТОВ «Гідропром», додаток до договору від 09.05.2024р., опис надання послуг професійної правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 19.07.2024р. /т.1 а.с.182-188, 201-202/ Відповідно до п.6.1 договору №32/24 від 15.04.2024р. гонорар адвоката визначається відповідно до погодинної роботи за ставкою, яка фіксується сторонами в додатках до цього договору. Додатком від 09.05.2024р. до договору №32/24 від 15.04.2024р. визначено, що вартість гонорару адвоката становить 2000грн. за годину роботи. Відповідно до опису наданих послуг професійної правничої допомоги загальна вартість гонорару за 19год. роботи складає 38000грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023р. у справі №440/7120/20. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн. пропорційно з кожного відповідача. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при вирішені справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Отже, при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв