Постанова 4824 № 753/12439/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/12439/24 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3135/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Цимбал І.К.,- встановив: У червні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом. АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 019 грн 49 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 373 грн 03 коп.; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 646 грн 46 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, у зв`язку із чим, станом на 11 червня 2024 року, виникла заборгованість у розмірі 49 019 грн 49 коп. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року названий позов задоволено частково. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за тілом кредиту у розмірі 41 373 грн 03 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 7 646 грн 46 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за фактично отримані грошові кошти на підставі заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відсутні докази на підтвердження того, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки, пені, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що 09 вересня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н та підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку до 200 000 грн 00 коп.зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно анкети-заяви, відповідач виявила бажання відкрити поточний рахунок споживчого кредитування. Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09 вересня 2021 року, станом на 11 червня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 49 019 грн 49 коп., яка складається із: - заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 373 грн 03 коп.; - заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7 646 грн 46 коп. Обґрунтовуючи поданий позов, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ОСОБА_1 відкрито кредитний рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт. Утім відповідач належним чином не виконала умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідно доч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог банком надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 09 вересня 2021 року станом на 11 червня 2024 року; анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; паспорт споживчого кредиту. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за нарахованими відсотками банк зазначає, що відповідач при укладенні договору була належним чином повідомлена про умови кредитування у тому числі щодо сплати процентів. Так, умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці тарифи, умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник. Матеріали справи не містять підтверджень, з якими самеумовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» ознайомиласьта погодилась відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання, а також, що вказані документи містили умови щодо нарахування відсотків за користування кредитом, які застосовані банком у долученому розрахунку заборгованості. Підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Відсутність у матеріалах справи підписаних відповідачем пам`ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, унеможливлює встановлення усіх умов кредитного договору. Отже, колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог банку про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 23 вересня 2024 ухваленоз додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складено 07 квітня 2025 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: О.В. Желепа С.Г. Музичко