Постанова 4824 № 753/6858/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/6858/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/317/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Чех Н.А.,- встановила: У квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 22 743 грн 48 коп. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором (без номеру) від 14 лютого 2009 року у сумі 2 589 грн 44 коп. та судовий збір 1 921 грн 00 коп. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог суд першої інстанції виходив із їх недоведеності. Проте з такими висновками суду погодитися не можна. Обґрунтовуючи пред`явлений позов, банк зазначив, що 14 лютого 2009 року ОСОБА_1 підписала заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 3 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, банк вказав, що відповідач належним чином не виконала умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 28 лютого 2019 року складає 22 743 грн 48 коп., з яких: - 2 589 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом; - 17 894 грн 83 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 700 грн 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; - 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); - 1 059 грн 21 коп. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог банком надано анкету позичальника від 14 лютого 2009 року, Умови та правила надання банківських послуг. При цьому банком не надано доказів того, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти. Відсутні відомості про встановлений кредитний ліміт. Немає доказів, що підтверджують тип та строк дії кредитної картки. Умови та Правила, які містяться в матеріалах справи, відповідачем не підписані. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факт видачі відповідачці кредиту. Скасовуючи рішення суду в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить за межі доводів апеляційної скарги, оскільки судом при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. При цьому колегія суддів бере до уваги те, що доводи апеляційної скарги не відповідають змісту позовних вимог, оскільки в позові банк зазначав, що відповідачу було надано кредит зі сплатою відсотків у розмірі 36.00 % на рік, тоді як в апеляційній скарзі банк посилається на відсоткову ставку 3 %. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду як в частині задоволення позовних вимог, так і в частині відмови в задоволенні позовних вимог зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. В силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко