Постанова Київський апеляційний суд № 753/5363/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/5363/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4424/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : суддя-доповідач Слюсар Т.А. суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2019 року у складі судді Марфіної Н.В., у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач підписав анкету-заяву № б/н від 06 березня 2009 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписна разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. При встановленні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитною ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до п.2.1.1.5.7 власник карткового рахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. За п. 1.1.1.63 договору овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 20 лютого 2020 року утворилася заборгованість за кредитним договором, у сумі 117500 грн. 51 коп., з яких: 5170 грн. заборгованості за кредитом; 102453грн. 20коп. -заборгованість за відсотками; заборгованість за комісією- 3805 грн. 86 коп.; а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина, 5571грн. 45 коп. - процентна складова. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22липня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 5170грн. заборгованості за кредитним договором та 1921грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та постановити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг. Посилаючись на те, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами та неустойки, а також допустив порушення принципу платності кредитного договору, допустив однобічність та неповноту судового розгляду справи, не встановив дійсних прав та обовязків сторін, що випливають із кредитного договору, позивач просить апеляційну скаргу задовольнити. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи, 11 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7). Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно даних долученого до справи розрахунку заборгованості, позивач встановив наявність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості, у сумі 117500 грн. 51 коп., яка складається з: 5170грн.- тіла кредиту; 102453грн.20коп. - відсотків за користуванням кредитом; 3805грн.86коп. - комісії; а також заборгованість за штрафами, у сумі 6071грн.45коп. (а.с.4-6). Колегія суддів погоджується з висновками районного суду про відсутність правових підстав до стягнення з відповідача відсотків, комісії та штрафів, враховуючи таке. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав, зворотне відповідачем не спростовано, боржник ж у свою чергу порушив визначені договором зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням долучених до справи доказів, належно оцінених у рішенні, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення відсотків та неустойки. У частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Районний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав застосування до виниклих правовідносин положень ч.1 ст.634 ЦК України. Матеріалами справи підтверджено існування договірних відносин між сторонами. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Відповідно до статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав, зворотне відповідачем не спростовано, боржник ж у свою чергу порушив визначені договором зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість, а дані долученої до справи виписки по рахунку свідчать про те, що за наданим кредитом відбулися періодичні погашення, останнє - у лютому 2018 року (а.с.4-6). Відповідно до матеріалів справи, боржником факт отримання платіжної картки, грошових коштів не оспорюється, як і не спростовується факт користування отриманими в кредит коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за відсотками, комісією та штрафами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 грудня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомив і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019року (справа 342/180/17ц) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також у анкеті-заяві позичальника № б/н від 28 листопада 2013року не встановлена процентна ставка, комісія та штрафи, не містять матеріали справи й доказів повідомлення відповідача про їх розмір. З урахуванням висновків Великої Палата Верховного Суду, викладених у зазначеному судовому рішенні, також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01 грудня 2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 18 січня 2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням викладеного, правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі 14-131цс19, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими, твердження апеляційної скарги про те, що відповідач, підписавши анкету-заяву, погодився з встановленими банком у розрахунку умовами договору в частині стягнення з відповідача відсотків, пені та штрафів. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 квітня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: