Постанова 4824 № 376/2657/22

справа № 376/2657/22 головуючий у суді І інстанції Віговський С.І. провадження № 22-ц/824/5923/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Діденко А.С., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Білоцерківської міської ради на рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив встановити факт проживання, ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю понад п`ять років - у період з 2016 року до часу відкриття спадщини ОСОБА_3 . Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку, площею 6,05 га, яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області (у минулому - територія Цапіївської сільської ради Сквирського району Київської області), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2016 року ОСОБА_1 фактично проживав разом з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 спадкоємців 1-3 черги не знайшлося, до нотаріуса для відкриття спадщини крім позивача ніхто не звертався. Стан здоров`я ОСОБА_3 перед смертю погіршувався, він потребував певного догляду та опіки. Відповідно, ОСОБА_1 забезпечував його необхідними ліками, продуктами харчування, предметами побутового вжитку, сплачував комунальні послуги та інші платежі з утримання квартири. За життя спадкодавця, ним не було складено заповіт, а тому спадкоємців на спадкове майно немає. За життя ОСОБА_3 відносився до позивача як до рідного. У них були досить родинні стосунки. Після смерті ОСОБА_3 всі витрати пов`язанні з похованням та організацією похорону здійснював позивач. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі - Білоцерківська міська рада посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Білоцерківська міська рада зазначає, що суд першої інстанції розглядаючи цивільну справу не залучив до участі у справі Білоцерківську міську раду та ухвалив рішення чим порушив її права та інтереси. Вказує, що матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 42023112030000323 від 03 серпня 2023 року, яке в подальшому об`єднано в одне кримінальне провадження: 42023112030000131 від 29 березня 2023 року, встановлено, що як позивач ОСОБА_5 так і відповідач ОСОБА_2 є учасниками організованої групи, яка діяла на території м. Біла Церква, Київської області. Вказані особи, з метою заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, подавали до Сквирського районного суду Київської області позови, які містили неправдиві відомості. При вирішенні справи №376/2657/22 Сквирським районним судом Київської області не були встановлені істотні для справи обставини, зокрема, що ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги доказами, які містили неправдиву інформацію щодо предмета доказування, а відповідно такі є неналежними доказами, в розумінні положень статті 77 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, враховуючи відсутність спадкоємців померлого ОСОБА_3 , суб`єктом права на визнання спадщини, що залишилась після його смерті відумерлою, відповідно до положень статті 1277 Цивільного Кодексу України, є Білоцерківська міська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради. В свою чергу, внаслідок незалучення Білоцерківської міської ради стороною у справі № 376/2657/22, останній не було відомо про її розгляд, з огляду на що є підстави вважати, що рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2023 року ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин на які посилався позивач. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 2409 від 09 листопада 2022 року та Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з: земельної ділянки, площею 6,05 га, яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області (у минулому - територія Цапіївської сільської ради Сквирського району Київської області), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею - 36,5 кв.м., житловою площею - 18,3 кв.м. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на наведених ним доказах, що додані до матеріалів справи. Апеляційний суд не може погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою Білоцерківська міська рада, посилається на те, що ОСОБА_1 подав позов з метою визнання права власності на спадкове майно померлого ОСОБА_3 , місцезнаходженням якого є місто Біла Церква, Білоцерківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, повинна була бути залучена відповідачем у справі. Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Згідно частин 1, 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Як встановлено вище, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, вказав відповідачем ОСОБА_2 , зазначивши, що він не звертався у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, відповідно з його боку, строк на прийняття спадщини пропущено. Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) зазначено, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування». Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого будь-якої черги. За таких обставин, вирішуючи позов ОСОБА_1 до особи, щодо якої відсутні докази, що вона може бути відповідачем, суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити в задоволенні позову, як такого що заявлений до неналежного відповідача. Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, що у померлого ОСОБА_3 були спадкоємці будь-якої черги, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що в такому разі належним відповідачем у справі є територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради, питання про залучення якої суд першої інстанції не вирішував. Отже, апеляційним судом встановлено, що пред`явлені у цій справі вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків Білоцерківської міської ради та не могли бути розглянуті без її участі. Зазначене свідчить, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, що надає останній право оскаржити таке судове рішення, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 252 ЦПК України. Крім того, приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції проігнорував, що матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів з яким позивач пов`язував свої вимоги, а саме на підтвердження факту проживання з померлим спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років. Судове рішення не містить посилання на такі докази, їх аналізу та жодних обґрунтувань, які б вказували на мотиви прийнятого рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 є незаконним, постановленим з грубими порушенням норм матеріального права, без дотримання норм процесуального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах на що обґрунтовано посилається Білоцерківська міська рада в своїй апеляційній скарзі та що, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та постановлення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Разом з цим, не підлягають до задоволення вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 67051537 від 04 квітня 2023 року про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції Згідно з положеннями ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги Білоцерківська міська радасплатила судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. Оскільки апеляційний суд задовольняє вимоги апеляційної скарги в частині вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, з відповідача на користь Білоцерківської міської радиналежить стягнути судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - Білоцерківської міської ради задовольнити частково. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно відмовити. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Білоцерківської міської ради, місце знаходження: Київська область. м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст судового рішення виготовлений 21 березня 2025 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.