Постанова 4803 № 201/7667/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/348/24 Справа № 201/7667/22 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування майна з чужого незаконного володіння,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 серпня 2022 року позивач звернувся до Центру з надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області з приводу реєстрації за ним права власності на успадковану ним 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті двоюрідної сестри його батька ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому згідно інформаційної довідки № 307032407 позивач дізнався, що з 05 серпня 2022 року власником вказаної вище квартири є відповідач ОСОБА_1 .. Підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності було свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3-1593, від 12 січня 2008 року, видане Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою. На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 64403645 від 05 серпня 2022 року. 3 приводу вказаних обставин позивач звернувся до національної поліції, внаслідок чого з 09 вересня 2022 розпочате досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022041030001612 за ч. З ст. 365-2 Кримінального кодексу України. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 жовтня 2005 року у справі № 2-741/2005, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області, справа № 873 від 27 квітня 2006 року та ухвалою апеляційного суду Автономної республіки Крим від 18 жовтня 2007 року (в статусі суду касаційної інстанції) встановлені обставини, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є двоюрідними братами померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , що підтверджується актовими записами, довідкою та рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 17 березня 2005 року. Також вказаним рішенням встановлено, що частки названих спадкоємців є рівними. 09 червня 2006 року ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , актовий запис № 99 від 21 листопада 2012 року. 29 листопада 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт на сина ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 , прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 15 вересня 2015 року. Третя особа ОСОБА_3 є донькою іншого спадкоємця ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , актовий запис № 7395 від 30 жовтня 2013 року, відділ державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Отже, ОСОБА_3 є спадкоємицею іншої 1/2 частки у квартирі АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті двоюрідної сестри її батька ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, провадження № 22-ц/803/309/19 справа № 201/574/17, вирішено - визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , яка в цілому має загальну площу 53.6 кв. м., житлову площу 29.2 кв. м., Дніпровським апеляційним судом, як судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі (рішення від 05 лютого 2019). Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності скасоване. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Ширяева Олена Володимирівна про визнання права власності - відмовлено. При цьому рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2020 року у справі 201/422/19, позовне провадження № 2/201 /445/2020, ОСОБА_9 було відмовлено у задоволенні позовних вимог. У вказаній справі суд підтвердив обставини того, що ОСОБА_9 , яка безпідставно видавала себе за утриманку померлої ОСОБА_5 , не довела обставин, на які остання посилалась і не змогла спростувати обставини того, що єдиними належними спадкоємцями після своїх батьків є позивач ОСОБА_2 (прийняв спадщину після свого батька) та ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після свого батька. Крім того, підставою для реєстрації нотаріусом права власності за відповідачем було свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3-1593, видане 12 січня 2008 року, видане Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Таким чином, позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що прийняли спадщину в рівних частинах після своїх батьків на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті двоюрідної сестри їх батьків ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одержання позивачем свідоцтва про право на спадщину від 15 вересня 2015 року підтверджує факі того, що відповідач не міг одержати у 2008 році свідоцтва про право на спадщину, адже спадщина після ОСОБА_5 була прийнята виключно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які були двоюрідними братами померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та визнані судами такими, що прийняли спадщину у рівних частинах. Враховуючи те, що оскаржуване свідоцтво про право на спадщину не передбачає інших спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, а також те, що підставою для реєстрації нотаріусом права власності за відповідачем на квартиру АДРЕСА_1 в цілому, було свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3-1593, видане 12 січня 2008 Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, таке свідоцтво є незаконним і підлягає скасуванню як таке, що порушує законні права та інтереси позивача. Отже, для захисту прав позивача на реальне, фактичне виконання судового рішення та для реального спадкування виникає необхідність у визнанні свідоцтва про право на спадщину стосовно вказаної квартири недійсним, оскільки вказана квартира повернеться у власність позивача, що надасть можливість виконати волю батьків, закон та відповідні судові рішення. З огляду на викладене, позивач просив суд : - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3-1593, видане 12 січня 2008року Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, - скасувати рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64403645 від 05 серпня 2022 року, прийняті державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г., - витребувати від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 - стягнути з відповідача на його користь сплачений при подачі позову судовий збір. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3-1593, видане 12 січня 2008року Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Скасовано рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64403645 від 05 серпня 2022 року, прийняті державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою Аллою Генрихівною. Витребувано від ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2619042212020, яка в цілому має загальну площу 53.6 кв. м., житлову площу 29.2 кв. м., розташована в будинку А-16 та складається з: 1-коридор, 2, 3 - житлові кімнати, 4- вбудована шафа, 5-кухня, 6 - туалет, 7 - ванна, І, II, III - лоджія. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки смерть ОСОБА_11 настала внаслідок його умислу на спричинення такої шкоди. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , актовий запис № 99 від 21 листопада 2012 року, Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. 10 серпня 2022 року позивач звернувся до Центру з надання адміністративних послуг виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області з приводу реєстрації за ним права власності на успадковану ним 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті двоюрідної сестри його батька ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому згідно інформаційної довідки № 307032407 позивач дізнався, що з 05 серпня 2022 року власником вказаної вище квартири є відповідач ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності було свідоцтво про право на спадщину серія та номер 3-1593, видане 12 січня 2008 року, видане Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою. На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою Аллою Генрихівною прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 64403645 від 05 серпня 2022 року. З приводу вказаних обставин позивач звернувся до національної поліції, внаслідок чого з 09 вересня 2022 розпочате досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022041030001612 за ч. З ст. 365-2 Кримінального кодексу України. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 жовтня 2005 року у справі № 2-741/2005, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області, справа № 873 від 27 квітня 2006 року та ухвалою апеляційного суду Автономної республіки Крим від 18 жовтня 2007 року (в статусі суду касаційної інстанції) встановлені обставини, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є двоюрідними братами померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , що підтверджується актовими записами, довідкою та рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 17 березня 2005 року. Також вказаним рішенням встановлено, що частки спадкоємців є рівними. 09 червня 2006 року ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується заявою державному нотаріусу Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 09 червня 2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , актовий запис № 99 від 21 листопада 2012 року, виданим виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. 29 листопада 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт на сина ОСОБА_2 (Державний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л. П. реєстр № 2-3644). ОСОБА_2 , рідний син ОСОБА_4 , прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 15 вересня 2015 року. Третя особа ОСОБА_3 є рідною донькою іншого спадкоємця ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , актовий запис № 7395 від 30 жовтня 2013 року, відділ державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, провадження № 22-ц/803/309/19 справа № 201/574/17, вирішено - визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , яка в цілому має загальну площу 53.6 кв. м., житлову площу 29.2 кв. м., Дніпровським апеляційним судом, як судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі (рішення від 05 лютого 2019). Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Ширяева Олена Володимирівна про визнання права власності - скасоване. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Ширяева Олена Володимирівна про визнання права власності - відмовлено. Підставою для відмов у задоволенні позову було незалучення ОСОБА_9 до участі у справі. При цьому рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2020 року у справі 201/422/19, позовне провадження № 2/201 /445/2020, ОСОБА_9 було відмовлено у задоволенні позовних вимог. У вказаній справі суд підтвердив обставини того, що ОСОБА_9 , яка безпідставно видавала себе за утриманку померлої ОСОБА_5 , не довела обставин, на які остання посилалась і не змогла спростувати обставини того, що єдиними належними спадкоємцями після своїх батьків є позивач ОСОБА_2 (прийняв спадщину після свого батька) та ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після свого батька. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову. Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частинах першій та другій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.1-3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц (провадження № 61-39511 св 18). Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої' професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дійшов вірного висновку про визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво є незаконним і підлягає скасуванню як таке, що порушує законні права та інтересі позивача. Так, одержання позивачем свідоцтва про право на спадщину від 15 вересня 2015 року підтверджує факт того, що відповідач не міг одержати у 2008 році свідоцтва про право на спадщину, адже спадщина після ОСОБА_5 була прийнята виключно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які були двоюрідними братами померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та визнані судами такими, що прийняли спадщину у рівних частинах. В порушення вимог ст. ст. 67 - 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою Аллою Генрихівною прийняте та зареєстроване свідоцтво про право на спадщину 2008 року без з`ясування обставин неможливості, реєстрації права власності за відповідачем в першій дніпровській державній нотаріальній конторі. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність підстав у позивача права на витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем власника спірного нерухомого майна, а отже, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить йому, як спадкоємцеві, з часу відкриття спадщини. При цьому згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Таким чином, у ОСОБА_2 , як спадкоємця власника спірного майна, з часу відкриття спадщини, виникло право володіння і користування спадковим майном, а відсутність реєстрації права власності на нього згідно з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може позбавити його такого права, так як майно було відчужено іншій особі, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190 цс 20), від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83 гс 21). Ураховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 . Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині вимог про скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру, оскільки така вимога є неефективним способом захисту прав позивача, тому що не дозволить йому реалізувати свої права щодо такого майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права. Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру не є потрібним для захисту порушених прав позивача. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 серпня 2023 року в частині скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64403645 від 05 серпня 2022 року, прийняті державним нотаріусом П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою Аллою Генрихівною - скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити. В решті рішення суду - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: