Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/10415/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3498/25 Справа № 212/10415/24 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 212/10415/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Власенко М. Д.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, в адміністративній справі 160/20223/24, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської у місті ради: визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської у місті ради про припинення допомоги переміщеним особам та призначив (поновив) допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. Позивачка вважає дії Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради незаконними та такими що спричинилиїй моральну шкоду, оскільки саме їх діями було незаконно призупинено виплатата ВПО їй та її дитині, що завдало їм страждань у вигляді душевних переживань щодо подальшого існування. Враховуючи викладене, просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради на свою користь моральну шкоду у розмірі 129 000,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 35 000,00 гривень. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (гривень 20 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано відсутність обставин, визначених статтею 23 ЦПК України, а саме відсутності доказів причинного зв`язку між душевними стражданнями позивачки та діями чи бездіяльністю Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради. Наподягає на тому, що відшкодування моральної шкоди можливо виключно у випадку, якщо шкода викликана протиправною поведіною відповідальної особи, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради Ляшенко М.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та прсоила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно довідки від 21 квітня 2022 року № 1210-5002891441 про взяття на облік внутріньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки від 10 червня 2022 року № 1210-5002891467 про взяття на облік внутріньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно платіжної інструкції № 363 від 09 серпня 2023 року виконкомом Покровської районної ради було сплачено на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 992,40 грн. за відкшодування судового збору згідно рішення Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/20223/22. Згідно рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 02 серпня 2023 року Управління праці та соціального захисту населення, допомога на проживання ВПО ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. та її дитині ОСОБА_2 у розмірі 3000,00 грн. відновлена з 01 червня 2022 року. Згідно запитів Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради Вих. № 10-06/4160 від 03 серпня 2023 року, Вих. № 10-06/4161 від 03 серпня 2023 року до Міністерства соціальної політики України та ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України, Управління зверталось з проханням посприяти у вирішенні питання в поновленні допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, оскільки у програмному комплексі ЄІССС не було технічної можливості поновити виплату за попередній період. Згідно відповіді ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України Вих. № 013-2342 від 10 серпня 2023 року, за яким відповідно до Положення про Єдину інформаційну систему соціальної сфери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 404 держателем ЄІССС є Міністерство соціальної політики України, тому рекомендовано звернутися до Міністерства соціальної політики України. Згідно запиту Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради Вих. № 10-06/1/4278 від 11 серпня 2023 року до Міністерства соціальної політики України, управління повторно звернулось з проханням посприяти у вирішенні питання в поновленні допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, оскільки у програмному комплексі ЄІССС не було технічної можливості поновити виплату за попередній період Згідно запиту Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради Вих. № 10-06/1/4358 від 18 серпня 2023 року до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, управління зверталось з проханням посприяти у вирішенні питання в поновленні допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за минулий період. Згідно відповіді Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації Вих. № 6315/0/192-23 від 29 серпня 2023 року, в ЄІССС для звернень щодо допомоги дозволено здійснювати реєстрацію звернень за період з 01 червня 2023 року та для опрацювання звернень попередніх періодів прорекомендовано звернутися до Міністерства соціальної політики України. Згідно листа Міністерства соціальної політики України Вих. № 11838/0/2-23/19 від 18 серпня 2023 року, ДП Інформаційно- обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України та ТОВ Науково-виробниче підприємство Медирент має вжити заходів щодо надання технічної можливості для нарахування допомоги на проживання ВПО відповідно до рішення суду. Згідно відповіді ДП Інформаційно- обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України Вих. № 013-2627 від 05 вересня 2024 року, ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення Покровського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та підприємством направлено лист № 013-2626 від 07 вересня 2023 року розробнику ЄІССС для здійснення доопрацювання програмного забезпечення. Відповідно до відповіді ДП Інформаційно- обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України Вих. № 013-2648 від 08 вересня 2024 року, підприємством вжито заходів щодо розгляду питання виплати допомоги на проживання ВПО ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , електронну особову справу передано на розгляд на вирішення питання розробнику програмного забезпечення ЄІССС для надання технічної можливості призначити допомогу з липня 2022 року. Згідно запиту Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради Вих. № 01-22/4976 від 26 вересня 2023 року до ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України, Міністерства соціальної політики України, ТОВ Наукове-виробниче підприємство Медирент, Управління зверталось з проханням надати відповідь на лист Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2023 року №11838/0/2-23/19. Згідно довіди про доходи № 2652 від 30 жовтня 2023 року Управлінням праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради, за період з червня 2022 року по жовтень 2023 року ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 90 000 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради від 05 липня 2022 року про припинення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради поновити статус внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначити (відновити) допомогу на проживання внутрішньо перемішеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року №

332. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Враховуючи наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, яке набрало законної сили, яким визнано протиправність дій відповідача Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради в частині припинення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради поновити статус внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначити (відновити) допомогу на проживання внутрішньо перемішеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 332, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконність таких дій відповідача доведена, вина в даному випадку презюмується і тому позивачка має право на відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачеві посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумарність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17, провадження № 12-208гс18 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110цс18, вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц, провадження № 14-261цс19 вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року, справа № 227/2918/19, порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного урядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Враховуючи наявність рішення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2023 року, яке набрало законної сили, яким визнано протиправність дій відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської у місті ради в частині припинення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської у місті ради поновити статус внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначити (відновити) допомогу на проживання внутрішньо перемішеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 332, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконність таких дій відповідача доведена, вина в даному випадку презюмується і тому позивачка має право на відшкодування моральної шкоди. Звертаючись з позовом до суду в частині вимог до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради, позивачка визначила розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 129 000,00 грн. та вважає, що така шкода була їй заподіяна саме незаконним припиненням соціальних виплат, внаслідок чого вона не мала можливості в повній мірі реалізувати свої звички та бажання, вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та не мала іншого ефективного способу захистити порушене право. В пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Протиправне припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачці завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю та потребувало додаткових зусиль для організації свого життя позивачкою, яка змушена була звертатися за правовою допомогою та відстоювати свої порушені права в суді. Саме по собі відновлення становища позивачки, яке існувало до порушень її прав, шляхом ухвалення судами рішень на її користь, не може їй компенсувати немайнових втрат, оскільки позивачка була змушена звертатися до суду, докладати зусиль для організації свого життя та відчувала безпорадність і пригніченість від таких дій саме від державного органу, який має належно виконувати покладені на нього обов`язки. Враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалості часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану речей, тривалості часу усунення інших негативних наслідків та моральних страждань, колегія суддів вважає доведеним факт завдання позивачці Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської у місті ради моральної шкоди з урахуванням позбавлення позивачки соціальних виплат та інших вищезазначених обставин, зокрема тривалості неправомірних дій відповідача, необхідності постійного пошуку коштів для задоволення своїх життєвих потреб, що призводило до погіршення стану здоров`я, відчуття страху за своє майбутнє, приниження гідності, постійного стресу. Колегія суддів також враховує, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку органів державної влади завжди викликають негативні емоції. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд першої інстанції враховув обставини справи, ступінь вини відповідача - Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради, роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, норми статті 23 ЦК України, дійшов правильного висновку про те, що сума 35 000,00 грн. буде достатньою і розумною компенсацією такої шкоди. Крім того, такий розмір відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади. На підставі наведеного вище колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість та недоведеність позивачкою заподіяння їй моральних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що діями відповідача Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради позивачці завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, нервових розладах та перевтомленні, у психологічному дискомфорті та значному порушенні душевної рівноваги, яке виразилося у почуттях постійного відчаю, турботливості, тривозі, роздратованості, в почуттях страху перед майбутнім, пригноблювання та порушення сну. У зв`язку неправомірними діями Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської у місті ради позивачка постійно має контролювати такі дії, звертатися до суду за захистовм своїх прав, що перешкоджає повноцінному спілкуванню з близькими, родичами, друзями та знайомими. Позивачці потрібні додаткові зусилля для організації свого життя, що постійно негативно впливає на її душевний стан та є причиною її моральних страждань. Колегія суддів зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Покровської районної в місті ради - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 12 березня 2025 року. Головуючий: Судді: