Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/6034/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 березня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6034/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кропивницької митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (суддя Кравчук О.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросплав-Стандарт» до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Феросплав-Стандарт» звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA901030/2024/000016/1 від 17.04.2024; визнати протиправною та скасувати картку відмови Кропивницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901030/2024/000051. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Феросплав-Стандарт», Україна (Покупець) та компанію Ferrocontinent s.r.o., Словаччина (Продавець) укладено Контракт від 28.08.2023 № 280823, за умовами якого Продавець продає товар найменуванням, у кількості, по ціні та вимогами щодо якості, вказаними у замовленнях Покупця та погодженими сторонами у специфікаціях, в яких також обумовлені строки та умови поставки. Ціна за одиницю товару включає ціну товару, вартість упаковки, митних процедур по експорту товару, а також інші витрати обумовлені в специфікації. Продавець поставив в адресу Покупця на підставі специфікації № 19 від 12.04.2024 партію товару на суму 25 000 Євро, на умовах DAP Кропивницький, Україна (Incoterms 2020). Позивачем 17.04.2024 було подано до митного органу МД № 24UА901030000710U3, митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту. Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару було надано: контракт № 280823 від 28.08.2023 з доповненнями; специфікацію № 19 від 25.03.2024; інвойс; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну; сертифікат якості продукції № 2024091 від 12.04.2024; пакувальний лист № 2024091 від 12.04.2024; митну декларацію країни відправлення; декларація про походження товару CMR № 240412-1 від 12.04.2024; митну декларацію Т1 країни відправлення № 24SK5653TR00001496 від 12.04.2024. Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості: поставка оцінюваного товару проводиться на підставі контракту від 28.08.2023 №280823, специфікації від 12.04.2024 № 19 (відповідно до умов контракту), комерційного інвойсу від 12.04.2024 № 2024091, зовнішньоекономічна операція має посередницький характер. Відправлення партії товару здійснено зі Словаччини. Країна походження товару згідно з товаросупровідними документами - Китай. При цьому відомості про виробника товару відсутні. Умовами зовнішньоекономічного контракту № 280823 передбачено: п. 2.1. - ціни товару погоджуються у специфікаціях до даного контракту у Євро; п. 2.3. - ціна за одиницю товару включає ціну товару, вартість упаковки, митних процедур по експорту товару (при необхідності), а також інші витрати обумовленні у специфікації; п. 2.4. - валюта контракту Євро та долари США; п. 3.1 - строки та умови поставки обумовлені сторонами в специфікації. Специфікацією № 19 передбачено умови поставки DAP Кропивницький. Інші витрати, зокрема витрати на доставку товару, що входять до ціни товару відповідно до п. 2.3 контракту, специфікацією не обумовлено. Відповідно до міжнародних правил Інкотермс перевезення на умовах поставки DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Однак ані в контракті, ані в специфікації не виявлено інформації щодо включення витрат, пов`язаних з транспортуванням (навантаженням, перевантаження тощо) товару до ціни товару. Документи, що підтверджують витрати на страхування товарів, до митного оформлення не надавались, витрати на страхування як складова митної вартості у МД не заявлялись. Запропоновано декларанту надати додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант 17.04.2024 подав до митного органу пояснення з приводу формування митної вартості товару та зазначив, що всі документи подані. Кропивницькою митницею 17.04.2024 прийнято рішення № UA901030/2024/000016/1 про коригування митної вартості товару та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA901030/2024/000051. Незгода позивача з прийнятими рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом. Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані декларантом документи у повній мірі підтверджували заявлену митну вартість. При цьому суд відхилив доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у митній вартості товару, адже надані відповідачем доводи не ґрунтуються на нормах митного законодавства. Суд апеляційної інстанції підтверджує недоведеність з боку відповідача розбіжностей щодо числових значень митної вартості товару, адже зауваження митного органу є штучно створеними. Заявляючи про те, що Контракт та надані документи не містять окремі умови щодо складових вартості товару, відповідач не врахував, що сторони обумовили умови поставки DAP м. Кропивницький і самі умови поставки за правилами Інкотермс 2020 є достатніми для розуміння, що пpoдaвeць уклaдaє дoгoвіp з пepeвізникoм, oплaчує eкcпopтні, імпopтні, тpaнзитні митa, мapкує, упaкoвує, пepeвoзить вaнтaж дo зaзнaчeнoгo в дoгoвopі міcця пpизнaчeння, гoтує йoгo дo poзвaнтaжeння. Відтак, всі ці складові за замовченням включені до вартості товару та не потребують додаткового доведенню з боку покупця товару. Також суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність вимог митного органу щодо надання страхових та платіжних документів, адже умовами Контракту не передбачене страхування товару, про що додатково було повідомлено митний орган в процесі проведення консультацій, а специфікація № 19 від 12.04.2024 передбачає, що оплата товару здійснюється протягом 60 днів з дати поставки. Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення митного органу є неправомірним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Кропивницької митниці залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року в адміністративній справі № 340/6034/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 11 березня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 11 березня 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова