Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/2125/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2125/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (головуючий суддя Притула К.М.) в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» (далі Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України (далі Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС України від 12.03.2019 UА901000/2019/000139/2 про коригування митної вартості товарів, та картку відмови декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА 901010/2019/00246. В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що ним при митному оформленні імпортних товарів було самостійно визначено митну вартість за основним методом, на підтвердження чого Відповідачу надавалися всі необхідні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено (а.с.64-73). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що подані Позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги без задоволення. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що відсутні всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості: неможливо перевірити правильність числових значень окремих складових заявленої митної вартості товарів (інформація щодо затрат на транспортування товарів, відсутність документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) згідно умов поставки СРТ Кропивницький. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що подані Позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст. 58 МКУ і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи. Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував. Заслухавши пояснення представника Позивача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що 05.02.2019 ТОВ «Єврощебінь» було укладено контракт № BE-DRZ05-02 щодо придбання продукції (рукавиці робочі з полієстеру, трикотажу, латексу та нітрилу), які заявлені в рахунку проформі №BW-DRZ05-02/3 від 05.02.2019. Опис товару, розміри, кількості і ціни продукції вказані у відповідному рахунку-проформі та упаковочному листі. Сума контракту згідно рахунку-проформи №BE-DRZ05-02/3 від 05.02.19 15806.08 дол. США. З метою здійснення митного оформлення імпортного товару, а саме: рукавички виготовлені з бавовни, поліестеру, трикотажні з латексом, нітріловим і поліуретановим покриттям: бавовняні рукавиці з % покриттям з нітрилу, артикул Кл350, жовтого кольору, розмір 9, 288 пар. Бавовняні рукавиці з повним покриттям з нітрилу, артикул Кп2+, жовтого кольору, розмір 9, 2880 пар; бавовняні рукавиці з повним покриттям з нітрилу, артикул Кп2+, жовтого кольору, розмір 10, 2016 пар; бавовняні рукавиці з повним покриттям з нітрилу, артикул Кп6, синього кольору, розмір 9,1728 пар; бавовняні рукавиці з повним покриттям з нітрилу, артикул Кпб, синього кольору, розмір 10,12960 пар; поліестерові рукавиці з нітриловим покриття , артикул Рп, жовтого кольору, розмір 10,6048 пар; поліестерові рукавиці з нітриловим покриттям, артикул Рп 2еЬга, синього кольору, розмір 9, 576 пар. Використовуються як робочі та промислові. Торговельна марка : ВЕYВІ. Країна виробництва: ТR, Виробник: Вeybi Malzemeleri San/Tic.A.S. Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» надано до відділу митного оформлення №2 митного поста Кіровоградської митниці ДФС митну декларацію №901010/2019/002897. Митному органу було надано відповідні документи: пакувальний лист (Packing List) від 05.02.2019; рахунок-проформа (BE-DRZ05-02 від 05.02.2019); автотранспортна накладна (Poad consignment note 809 від 01.03.2019); сертифікат про проходження товару (Sertificate of origin) Р 0512258 від 08.02.2019; Книжка МДП(TIR carnet) АХ.82172586 dsl 01/03/2019; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 142005703-0154 від 22.03.2018; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція б/н від 01.01.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару - 11 від 06.03.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів ВЕ DRZ05 від 05.02.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується та подання якого для митного оформлення ВЕ-DRZ05-02 від 05.02.2019; договір про надання послуг митного брокера 476 від 07.02.2019; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими держ. 3863257; інші некласифіковані документи (лист б/н від 01.11.2018; техн..опис 1-1 від 05.02.2019; техн.. опис 2-2; Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA901010\95 від 11.03.2019; копія митної декларації країни відправлення 19341200ЕХ042903 від 08.02.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA901010/2019/003897 від 11.03.2019; 142005703-0154 від 23.03.3018; Комерційна пропозиція б/н 01.01.2019; 11 від 06.03.2019; 476 від 07.02.2019; UA901010/95 від 11.03.2019. Згідно позиції Відповідача, в поданих до митного оформлення документах відсутні всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості:-неможливо перевірити правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товарів (інформація щодо затрат на транспортування товарів, відсутність документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) згідно умов поставки; СРТ - Кропивницький. Враховуючи згенеровані АСАУР індикатори ризику ФМК, згідно з положенням п. 2 частини 2 статті 55 МКУ, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 № 689, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень, митної вартості товарів нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт». У відповідності до положень ст. 54, 55 МКУ, на підставі інформації, яка міститься в ПІК «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України» бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи та враховуючи встановлену ст. 57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом на рівні 11,93 USD за кілограм. Митна вартість товару становитиме 29 385.50 USD. Для визначення митної вартості товару була використана інформація з МД від 21.02.19 № UA500120/2018/001754 (рукавиці трикотажні робочі з долонею просоченою гумовим покриттям). Процедура консультування між фіскальним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідно до вимог МКУ проведено з урахуванням вимог ч. 4 ст. 57, ч. 1 ст. 56 МКУ щодо додержання конфіденційності інформації. Представником Відповідача зазначено, що в ході консультації декларантом не надано додаткову цінову інформацію. Враховуючи вищезазначене, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 12.03.2019 №UA901000/2019/000139/2 та картку відмови від 12.03.2019 №UA901010/2019/00246 у митному оформленні МД. Судом встановлено, що відповідно до рішення, митний орган додатково просив надати йому документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Відповідно до наданих документів витрати на перевезення включені у вартість товару, та становлять 1130.00 дол. США., а загальна вартість товару становить 15 506,08 дол. США., що знаходить своє підтвердження проформою інвойсом (14 676.08 дол. США - вартість товару + 1130,00 дол. США - вартість транспортних перевезень = 15 806,08 дол. США) Вартість товару у сумі 15 806 дол. США, сплачено ТОВ «Єврощебінь», що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах від 06.03.2019, які були надані Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. ( ч.1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 49 Митного кодексу України визначено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно ст. 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ). Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Ч.1 та ч.2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу ч. ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ч.1, ч.2 та ч.3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу Згідно з п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Аналіз положень ч. 3 ст. 53, п.1 ч.4 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію Митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Зі змісту норми ст. 53 Митного кодексу України, вбачається, що право органу доходів та зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Тому, не подання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані документи, які давали змогу органу доходів та зборів достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.03.2019 №UA901000/2019/000139/2, Відповідачем було визначено митну вартість товару (коригування) у розмірі 29385,50 доларів США. Підставою для відмови стало твердження Відповідача, що згенеровані АСАУР індикатори ризику ФМК, згідно з положенням п. 2 частини 2 статті 55МКУ, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 № 689, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень, митної вартості товарів нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт». В зв`язку з чим було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Позивачем зазначено, що враховуючи той факт, що ним були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості, він відмовився від надання додаткових документів. Оцінюючи викладене у сукупності суд першої інстанції дійшов правильного висновків, що подані Позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, висновки Кіровоградської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими. Крім того, можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 11.09.2012 р. № 21-262а12. Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Отже, враховуючи вищевикладене, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару і жодним чином Відповідачем не заперечувались. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 21 жовтня 2019 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року по справі №340/2125/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 29 січня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова