Постанова 4852 № 160/883/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/883/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року (суддя Кальник В.В., м. Дніпро) у справі № 160/883/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,- встановив: У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110030/2019/800278/2 від 14.11.2019. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 позовні вимоги задоволено. Вказане рішення суду мотивовано тим, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а відтак, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на виявлені під час здійснення митного контролю невідповідності у наданих документах, які зазначені у гр. 33 оскарженого Рішення про коригування митної вартості, що унеможливлює перевірку числового значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена та повноти включення транспортної складової до заявленої митної вартості, враховуючи додаткові витрати на перевантаження контейнеру, неподання декларантом документів згідно сформованого митницею переліку. Зазначає, що посадова особа при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості товару, діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її задоволення заперечив, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.11.2017 року між позивачем ТОВ «АМТ ТРЕЙД» (покупець) та компанією LUTIANCO., LTD (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № LTN-1-2017 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту. За вказаним контрактом 13.11.2019 року позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA110030/2019/013962, за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товари: «Механічні пристрої (з ручним керуванням або без нього) для розбризкування або розпилення рідких речовин - пристрої для миття водою, з вмонтованим двигуном, без пристроїв для обігрівання: мийки високого тиску та запасні частини до мийок високого тиску», в загальній кількості 905 шт., на загальну суму 38828 дол. США. З метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією, позивачем були подані документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: - декларація митної вартості ; - зовнішньоекономічний контракт № LTN-1-2017 від 13.11.2017 року; - додаткові угоди: № 1 від 06.04.2018 р., № 2 від 10.01.2019 р., № 4 від 20.08.2019р.; - специфікація №10 від 12.09.2019 р. до контракту; - інвойс 18LTJX5579-5 від 19.09.19 р.; - пакувальний лист від 19.09.19 р.; - договір №1511-1/912/2018 від 15.11.18 р. перевезення вантажу морським транспортом (фрахту); - заявка на міжнародне морське перевезення № 16/1 від 13.09.19 р. до договору №1511-1/912/2018 від 15.11.18 р.; - коносамент №MRFB19092414 від 25.09.19 р.; - рахунок на оплату морського фрахту 2 контейнерів №L22599 від 04.11.19 р.; - акт виконаних робіт від 04.11.19 р. про перевезення вантажу за рахунком №L22599 від 04.11.19 р.; - довідка про транспортні витрати від 04.11.2019 р.; - накладна внутрішнього сполучення № 42029918 від 11.11.2019 р.; - відомість вагонів та контейнерів від 10.11.2019 р. Також, декларантом позивача відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України, задля випуску придбаного товару у вільний обіг, надано митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів. Митна вартість товару заявлена позивачем зі ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ. За результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; - транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювних товарів (заявка); - прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні / вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій пор вартість товару (сировини). Листом від 14.11.19р. № 504 декларантом було подано додаткові документи: - комерційна пропозиція від підприємства - виробника від 04.09.19 р.; - прайс - лист виробника від 28.08.19 р.; - технічний опис (характеристики) товарів від 19.09.2019 р. Цим же листом позивач повідомив відповідача, що не має можливості надати банківські документи на товар та фрахт у зв`язку з їх відсутністю, оскільки за умовами договорів термін оплати не наступив. Всі наявні у підприємства, документи, які підтверджують перевезення надані разом з митною декларацією. Висновок про якісні / вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару (сировини) позивач не має, крім того необхідність їх надання не обґрунтовано митницею з огляду на відсутність зауважень щодо ціни товару, що підлягає сплаті, а також аргументовано не доведено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про миту вартість товарів, в тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 14.11.2019 №UА110030/2019/800278/2 та застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод. Правомірність винесення відповідачем вказаного рішення є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи. З рішення про коригування митної вартості № UA110030/2019/800278/2 від 14.11.2019 року вбачається, що підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України. В результаті такого контролю встановлено: 1) З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 15.11.2018 № 1511-1/912/2018, заявку від 13.09.2019 №16/1, інвойс від 04.11.2019 № L22599, акт виконаних робіт від 04.11.2019 про перевезення одного контейнера PONU8120482. У відомостях щодо транспортно-експедиційного обслуговування у заявці яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування від 13.09.2019 №16/1 не зазначено найменування та опис товару (не має посилання на коносамент, номери контейнерів, інвойс, тощо), який прийнятий до перевезення та не може кореспондуватись з наданим інвойсом на оплату наданих послуг від 04.11.2019 № L22599, а тому, не можуть бути об`єктивними та такими, що підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару. 2) У гр.44 зазначений документ "Технічний опис товару", але він не наданий до митного органу, що не дає можливості ідентифікувати із оцінювальною партією товару. 3) Пунктом 3.5 контракту від 13.11.2017 № LTN-1-2017 обумовлено що протягом 10 календарних днів з моменту оплати 70% кожної партії товару Продавець надсилає Покупцю оригінали документів: рахунок - фактуру, пакувальний лист, морський коносамент завірені печаткою та підписом продавця та оригінал сертифікату про походження товару (форма А) з підписом та печаткою продавця. Сертифікат походження на момент митного оформлення не надавався. Підтвердження оплати 70% оцінюваної партії товару не підтверджено. 4) Відповідно до згенерованої форми контролю: 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів". Визначено, що наявна інформації, фрахт контейнера з відповідної країни до порту призначення коштує близько від 3500 до 4300 USD. Також, відповідно до листа посольства України в КНР, на запит МЗС України отримано відповідь за №6156/16-200-81 від 17.01.2019 щодо вартості контейнерних морських перевезень. Так вартість перевезення 40 футового контейнера з портів КНР до порта "Південий" складає від 2 500-3 000 дол. США. 5) Відповідно до розділу другого Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі Методичні рекомендації), Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом (зокрема): - Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. - Перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування. - Перевірки включення/не включення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). Відповідно до п.2.2 Контракту, якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. Митницею лише запитано якісні документи, передбачені умовами наданого зовнішньоекономічного Контракту, підписаного сторонами. Технічні умови виробника (враховуючи характер угоди) не надано; 6) Щодо оплати товару. Передбачені контрактом умови оплати можуть розглядатись як прихований комерційний кредит та/або лізинг. Умови договору, коли відвантаження товару та оплата не співпадають у часі, відповідно до норм Цивільного кодексу України (ст.1057) визначаються терміном "комерційний кредит". Продаж товару з відстроченням платежу як різновид комерційного кредиту регламентовано ст.694 ЦКУ. Договором купівлі продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Поставка товару з таким відстроченням по оплаті також може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до умов Договору перевезення вантажу морським транспортом №1511-1/912/2018 предметом договору є міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів, яке зобов`язаний виконати перевізник у порядку та на умовах Договору. Детальні умови морського перевезення визначаються у заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною Договору. Перевізник зобов`язується здійснити морське перевезення (фрахт) вантажів у контейнерах по узгодженому Сторонами маршруту та на умовах, передбачених даним Договором та заявками до нього. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 13.09.2019 року сторонами Договору узгоджена заявка №16/1 на міжнародне морське перевезення одного контейнера, загальною вагою 9 194,50 кг., з товаром "Мийки високого тиску" та "Аксесуари до мийок високого тиску", у кількості упаковок 841 упакувань, зазначено маршрут перевезення, порти відвантаження та прибуття, місце вивантаження, узгоджена загальна вартість перевезення у розмірі 1040 дол.США. Тобто в заявці були зазначені усі суттєві умови перевезення, необхідні перевізнику. Відповідно до умов договору Коносамент перевізником був виданий 25.09.2019 року, а Інвойс за зовнішньоекономічним контрактом № LTN-1-2017 від 13.11.2017р., в якому зазначені номери контейнерів, покупцем оформлений 19.09.2019 р., тому при складанні заявки на перевезення замовником, у ній не могло бути зазначено номер контейнера та коносамента, номер інвойса. Інформація в заявці кореспондується з інформацією, зазначеною у інших наданих документах - вага, брутто, кількість місць - з даними, зазначеними у пакувальному листі, коносаменті MRFB19092414; загальна вартість перевезення - з інвойсом № L22599 від 04.11.2019 р., відтак, зауваження митниці з цього приводу, є необґрунтованими. Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо ненадання позивачем до митного органу, зазначеного у гр.44 документу "Технічний опис товару", що не дає можливості ідентифікувати із оцінювальною партією товару. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованих товарів разом із листом № 504 від 14.11.2019 року надано відповідачу, у тому числі і технічний опис товару від 19.09.2019 р., на який міститься посилання в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110030/2019/00325 та в гр. 44 ЕМД № UA 10030/2019/014038 від 14.11.2019 р. Крім того, у переліку документів на підтвердження митної вартості товару, зазначеному в ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, документи про якість товару не передбачені. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем сертифікату походження товару на момент митного оформлення та не підтвердження оплати 70% оцінюваної партії товару з огляду на те, що позивачем митному органу була надана додаткова угода № 2 від 10.01.2019р. до Контракту № LTN-1-2017 від 13.11.2017р., у відповідності до умов якої пункт 3.5 Контракту викладений у новій редакції. Нова редакція пункту 3.5 не містить у переліку документів, які повинен надати продавець, сертифікат про походження товару, та змінює термін надання документів з моменту відвантаження партії товару, у тому числі і для партій товарів, відвантажених до дати її підписання. Додання додаткової угоди до митної декларації підтверджується інформацією графи 44 електронної митної декларації. Крім того, у переліку документів на підтвердження митної вартості товару, зазначеному в ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, документи про походження товару не передбачені. У відповідності до п. 5.2. Контракту, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних специфікаціях (додатках) до контракту. Згідно з п. 5 Специфікації (додатку) № 10 від 12.09.2019р. до Контракту, оплата в розмірі 38828,40 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Відповідно до акту виконаних робіт від 04.11.2019 р. виконавець виконав роботу з морського перевезення 1х40?HQ контейнера PONU8120482 з Нінгбо, Китай, в Південний, Україна, тобто датою виконання робіт за договором № 1511-1/912/2018 від 15.11.2019 р. є 04.11.2019 р., а тому саме з цієї дати необхідно відраховувати перебіг терміну оплати за товар, який на момент декларування спірної партії товару не сплинув. Крім того, за змістом п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є документом, який підтверджує митну вартість товару, за умови, якщо рахунок сплачено. У зв`язку з наведеним висновки суду першої інстанції про безпідставність вимог митниці щодо підтвердження оплати 70% оцінюваної партії товару є правильними. Посилання митного органу на те, що відповідно до згенерованої форми контролю: 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", визначено, що наявна інформація про вартість фрахту контейнера з відповідної країни до порту призначення близько від 3500 до 4300 USD, а також на те, що листом посольства України в КНР у відповідь запит МЗС України за №6156/16-200-81 від 17.01.2019 щодо вартості контейнерних морських перевезень, відповідно до якого вартість перевезення 40 футового контейнера з портів КНР до порта "Південий" складає від 2 500-3 000 дол. США, обґрунтовано не взято судом до уваги з огляду на положення ст.ст. 73-76 КАС України. Також в оскарженому рішенні відповідача зазначено про те, що передбачені контрактом умови оплати можуть розглядатись як прихований комерційний кредит та/або лізинг. Разом з цим умовам укладеного контракту не передбачено сплати жодних додаткових платежів, відсотків або лізингових платежів, тому висновок про можливе існування прихованих складових вартості товару ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України). Нормами п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Зі змісту ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Суд апеляційної інстанції вважає, що досліджені документи не мають розбіжностей та протиріч, та у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяють здійснити контроль шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом та провести обчислення митної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що всі доводи скаржника були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року у справі № 160/883/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складений 06.08.2020 р. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов