Постанова 4817 № 598/2787/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/2787/24Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В. Провадження № 22-ц/817/362/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 598/2787/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Свиріпа Вікторія Зіновіївна, на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року, постановлену суддею Гудимою І.В. про зупинення провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба в справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, про усиновлення,- В С Т А Н О В И В: у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба в справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, про усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Радібов Ю.О. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 598/2757/24, що розглядається в порядку цивільного судочинства Збаразьким районним судом Тернопільської області, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, а саме про визнання ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Клопотання мотивує тим, що від рішення у вказаній справі залежить правильне і об`єктивне вирішення даної справи про усиновлення, оскільки однією із передумов про усиновлення є надання згоди батька на усиновлення. Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року провадження в цивільній справі № 598/2787/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба в справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, про усиновлення зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №598/2757/24 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, що знаходиться у провадженні Збаразького районного суду Тернопільської області. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Свиріпа В.З. просить скасувати ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки судом порушено норми цивільно-процесуального законодавства. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що ухвалою від 10.12.2024 року суд протиправно залучив до участі у даній справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3 , посилаючись на наявність в провадженні Збаразького районного суду Тернопільської області справи за позовом ОСОБА_3 про визнання батьківства щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 . Також зазначає, що дана справа розглядається судом в порядку окремого провадження. Вважає, що правила зупинення провадження у справі, визначені ст. 251 ЦПК України, на обов`язковість застосування якої посилається ОСОБА_3 , не поширюються на порядок розгляду справ окремого провадження. Згідно з вимогами ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно із ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У актовому записі про народження ОСОБА_5 у Книзі реєстрації народжень інформація щодо ОСОБА_3 відсутня. Таким чином, правове підґрунтя для врахування думки ОСОБА_3 в ході вирішення питання щодо усиновлення ОСОБА_5 відсутні. Крім цього, зупинення провадження у даній справі є порушенням прав дитини на збереження індивідуальності та на сімейні зв`язки, що суперечить в першу чергу інтересам дитини, а також інтересам інших учасників, які мають, здійснювали та здійснюють визначені законом реальні, а не ілюзорні, права та обов`язки щодо дитини. Представник ОСОБА_3 - адвокат Радібов Ю.О. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свиріпи В.З., у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час фактичного проживання однією сім`єю у ОСОБА_3 з ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_4 . Малолітній ОСОБА_6 від народження знає ОСОБА_3 як біологічного батька, а ОСОБА_1 завжди називав "дядьком". З висновку органу опіки і піклування про доцільність усиновлення № 2822/03-04 від 06.11.2024 року вбачається, що малолітній ОСОБА_6 під час бесіди з працівниками служби у справах дітей повідомив, що у нього є біологічний батько ОСОБА_7 , з яким він спілкується. Враховуючи наведене, твердження заявника про те, що залучення ОСОБА_3 в якості заінтересованої особи у справі про усиновлення нібито суперечить інтересам дитини, не заслуговує на увагу. Виходячи з того, що спір про визнання батьківства та заява про усиновлення пов`язані між собою, а факти, обставини і результати розгляду спору про встановлення батьківства щодо малолітнього ОСОБА_6 безпосередньо впливають на вирішення заяви про усиновлення цієї дитини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зупинення провадження у справі про усиновлення до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання батьківства. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із підстав, передбачених п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, посилаючись на характер спірних відносин, пов`язаних з визначенням батьківства стосовно дитини, відносно якої подана заява про усиновлення, а також те, що однією із передумов про усиновлення є надання згоди батька на усиновлення, в зв`язку з чим рішення у справі про визначення батьківства може прямо вплинути на розгляд даної справи щодо усиновлення. Колегія суддів із висновком суду першої інстанції повністю погодитися не може, з огляду на таке. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 (провадження№ 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, така підстава зупинення провадження, як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, застосовується у тому разі, коли в тій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цій справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. При цьому, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як наповзання справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18. Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба в справах дітей Збаразької міської ради Тернопільської області, про усиновлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Радібов Ю.О. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 598/2757/24, що розглядається в порядку цивільного судочинства Збаразьким районним судом Тернопільської області, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства. Колегія суддів вважає, що умов для зупинення провадження у справі про усиновлення не має, оскільки факти, встановлені в справі про визнання батьківства не будуть мати преюдиційне значення для даної справи, у якій можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених вимог, з огляду на те, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі, що переглядається. Також слід звернути увагу, на те, що в обох справах, дитина не є безпосереднім учасником судового процесу, але вирішення справи вплине на права та інтереси дитини. Відтак, у обох справах суди повинні керуватися принципом забезпечення найкращих інтересів дитини. Принцип забезпечення/дотримання найкращих інтересів дитини закріплений на національному та міжнародному рівні. Так, згідно з ч. 8 ст. 7 СК України - «Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини». Нормою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція про права дитини), встановлено - «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19). У постанові ВС від 21.07.2021 року у справі № 404/3499/17 зроблено висновок, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 року, параграф 54: «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини». У постанові ВС від 20.07.2022 року у справі № 761/25101/20 висловлену правову позицію, що аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування формального підходу до вирішення питання про зупинення провадження у справі може мати наслідком порушення права особи на справедливий суд, що передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, елементом якого є реальний та ефективний доступ до правосуддя та розгляд справи протягом розумного строку. Для прикладу наведемо декілька постанов ВС. Постанова ВС від 22.12.2021 року у справі №452/1872/20: «Зупинивши провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено процесуальні норми у процесі розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду. Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а, отже, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Свиріпа Вікторія Зіновіївна, задовольнити. Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірського М.В. Хома