Постанова 4820 № 683/1732/17

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/1732/17 Провадження № 22-ц/4820/1089/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства. ОСОБА_1 зазначила, що в період 2004 року вона зустрічалася та мала близькі стосунки з ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3 , біологічним батьком якого є відповідач. ОСОБА_2 відмовився зареєструвати своє батьківство щодо дитини та не надає матеріальної допомоги на її утримання. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_3 та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_1 . Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області за №338 від 5 грудня 2005 року, вказавши його батьком громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Раманове, Ленінського району, Автономної Республіки Крим, проживаючого по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору. Суд виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали близькі стосунки, від яких остання народила сина ОСОБА_3 . Систематичне та неодноразове ухилення ОСОБА_2 від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи шляхом нез`явлення його до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про небажання відповідача отримати висновки щодо походження дитини та спростувати доводи позивачки про його батьківство щодо дитини. Це дає суду підстави визнати факт, який ОСОБА_2 заперечується, та встановити походження дитини від нього, виходячи з інтересів дитини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що факт походження неповнолітнього ОСОБА_3 від ОСОБА_2 не доведений належними та допустимими доказами, а ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду за захистом свого права, внаслідок чого підстави для визнання батьківства відповідача щодо дитини відсутні. Суд не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не врахував поважність причин неявки відповідача до експертної установи для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу. Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності сторін Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи. 23 червня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника, адвоката Драчука С.Л., одержав судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить повідомлення (т. 2 а.с. 154). У свою чергу, 30 червня 2021 року ОСОБА_1 одержала судову повістку особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 155). Отже, сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді. Представник ОСОБА_2 , адвокат Драчук С.Л., і ОСОБА_1 звернулися до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що вони не можуть прибути до суду. Оскільки поважність причини неявки сторін та їх представників у судове засідання не встановлена, а ОСОБА_2 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, то, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини З 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали близькі стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_3 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено в порядку, передбаченому ст. 135 СК України, тобто за прізвищем та за вказівкою матері. Неповнолітній ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. ОСОБА_2 не визнає своє батьківство щодо дитини. Застосовані норми права Частиною 3 статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. В силу ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України . Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений, у тому числі матір`ю дитини . Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статі 135 цього Кодексу. Із положень ч. 1 ст.135 СК України слідує, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За змістом ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Як передбачено ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що правовідносини між батьками та дітьми виникають на підставі їх кровної спорідненості, відомості про яку мають бути зареєстровані в установленому законом порядку. Походження дитини від батька, який із матір`ю дитини не перебуває у шлюбі, засвідчується органом державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою матері та батька дитини. У разі відсутності такої заяви батьківство визнається за рішенням суду. Суд встановлює батьківство на підставі сукупності зібраних доказів, які підтверджують, у тому числі спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також визнання особою свого батьківства. При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Європейський суд з прав людини у справі «Калачова проти Російської Федерації» (Кalacheva v. Russian Federation, рішення від 7 травня 2009 року, заява №3451/05, п. 34) вказав на те, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Висновок експертизи, у тому числі молекулярно-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі ухилення учасника справи від участі в експертизі, зокрема нез`явлення його на експертизу або неподання ним експертам необхідних матеріалів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Водночас, неявка особи, яка бере участь у справі, на експертизу або ухилення цієї особи від подання експертам необхідних матеріалів, якщо без цього провести експертизу неможливо, не є безумовною підставою для визнання чи відмови у визнанні судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза. Це питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від того, яка сторона, через які причини не з`явилася на експертизу або не подала експертам необхідних матеріалів, а також яке значення має для неї висновок експерта, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу батьківства малолітнього ОСОБА_3 , для вирішення якого повинен бути встановлений факт походження дитини від ОСОБА_2 . Ухвалами Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня, 17 липня та 11 грудня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 та ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2020 року за клопотанням ОСОБА_2 у справі призначалася судова молекулярно-генетична експертиза, проведення якої було доручено відповідно експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз. На вирішення експертів було поставлено питання, чи є ОСОБА_2 біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_3 .? Сторони викликалися до експертної установи для відібрання біологічного матеріалу для дослідження на 12 березня та 13 вересня 2018 року, 24 січня, 6 лютого та 23 грудня 2019 року, 15 січня, 17 липня та 21 серпня 2020 (т. 1 а.с. 38, 125-126, 161; т. 2 а.с. 51, 90, 96 ). 12 березня та 13 вересня 2018 року, 17 липня та 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 разом із дитиною з`явилася до експертної установи. Водночас, ОСОБА_2 , який був повідомлений належним чином про дату, час і місце експертного дослідження, жодного разу не з`явився для відібрання необхідних матеріалів. У зв`язку з цим, експертна установа повернула суду першої інстанції ухвали про призначення експертизи без виконання (т. 1 а.с. 46, 131, 210; т. 2 а.с. 55, 102). Під час розгляду справи судом першої інстанції було правильно враховано, що справа перебувала у провадженні суду більше трьох років, а ОСОБА_2 , який був обізнаний про судовий розгляд і належним чином повідомлений про дату та місце проведення молекулярно-генетичної експертизи, не з`явився для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення експертизи з метою встановлення істини у справі. Системне та неодноразове нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивачки про його батьківство щодо дитини. При цьому судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення експертизи та забезпечення участі відповідача у ній. ОСОБА_2 не довів поважність причин своєї неявки до експертної установи для відібрання біологічного матеріалу. Встановлення карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не є поважною причиною неявки відповідача до експертної установи, оскільки міжміське та міждержавне транспортне сполучення не було припинено. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_2 ухилився від участі в експертизі, та в сукупності з визнанням сторонами обставин свого знайомства та підтримування стосунків, обґрунтовано встановив факт батьківства ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 . Висновки суду першої інстанції не спростовані відповідачем. Посилання ОСОБА_2 на недоведеність позовних вимог і неналежну оцінку судом зібраних доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 22 червеня 2021 року роз`яснив сторонам право на проведення молекулярно-генетичної експертизи на стадії перегляду справи, натомість, останні не зверталися до апеляційного суду з відповідними клопотаннями. Згідно з ч. 1 ст. 20 СК України до вимог матері дитини про визнання батьківства (ст. 128 СК України) позовна давність не застосовується, внаслідок чого доводи ОСОБА_2 щодо пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду за захистом свого права є безпідставними. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є безпідставними. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 серпня 2021 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Цішковський В.А. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 51