Ухвала КЦС ВС № 757/6616/24-ц

УХВАЛА 10 лютого 2025 року м. Київ справа № 757/6616/24 провадження № 61-949ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, ВСТАНОВИВ: 20 січня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, повний текст якої складено 20 грудня 2024 року. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Такий висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Суд констатує, що касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Подана касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте дана справа не відноситься до зазначених категорій справ. Касаційний суд звертає увагу, що касаційна скарга має містити посилання на одну з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті (стаття 409 ЦПК України). У касаційній скарзі заявник просить: «змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у справі № 757/6616/24 в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням обставин справи та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Таке клопотання заявника не відповідає статті 409 ЦПК України, тому потребує уточнення. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 з позовом звернувся в 2024 році та заявив дві вимоги майнового характеру, а саме стягнення 708 378 грн у відшкодування майнової шкоди та 1 160 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн), та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140 грн). Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник оспорює стягнення моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 8 000 грн (500 000х1%х200%х0,8). Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду: виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити клопотання особи, яка подає касаційну скаргу з урахуванням статті 409 ЦПК України та цієї ухвали, зазначити пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав); документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 8 000 грн, або документ, що підтверджує підставу звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; докази надсилання виправленої касаційної скарги учасникам справи. Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко