Ухвала КАС ВС № 460/27546/23

УХВАЛА 27 лютого 2025 року м. Київ справа №460/27546/23 провадження №Зі/990/40/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, за участю третьої особи - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, з вимогами: - визнати протиправними і нечинними з дня їх прийняття та скасувати індивідуальні акти - рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області №Д/10-6 від 25.10.2023. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області залишено без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 06.08.2024 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 19.08.2024 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023, яким зупинено право адвоката ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №4676/10 від 24.11.2011) до 24.10.2024. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.08.2024 відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області №Д/10-6 від 25.10.2023 до вирішення справи судом. 28.10.2024 до Суду надійшла касаційна скарга Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Соколову В.М. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №460/27546/23. 24.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23. У заяві про відвід ОСОБА_1 вказує на наявність юридичних підстав, які ставлять під сумнів легітимність здійснення правосуддя Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Позивачка посилається на попередню редакцію статті 125 Конституції України, яка до прийняття Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» визначала, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є саме Верховний Суд України. ОСОБА_1 наголошує, що зазначеним Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» було змінено статтю 125 Конституції України, в результаті чого вона була викладена в новій редакції, яка визначила Верховний Суд найвищим судом у системі судоустрою України. Також заявниця звертає увагу на те, що Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), який регламентує організацію та діяльність Верховного Суду, було прийнято за годину до прийняття Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». На думку заявниці, Закон №1402-VIII суперечить і не відповідає частині другій статті 8 Конституції України, з підстав його прийняття до внесення Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідних змін до статті 125 Конституції України. Так, на думку позивачки, Верховний Суд, у складі якого діє Касаційний адміністративний суд, не утворений згідно з Конституції України, отож жоден суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не має брати участі у розгляді справи №460/27546/23. У зв`язку з наведеним, позивачка просить відвести колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі: судді-доповідача Радишевській О.Р., суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І. від розгляду справи №460/27546/23. Також у заяві про відвід ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з клопотанням щодо внесення до Конституційного Суду України подання стосовно перевірки Закону України від 02.06.2016 №1402-VII «Про судоустрій та статус суддів» на відповідність частині другій статті 8 Конституції України, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Вирішуючи заяву про відвід, Суд виходить з того, що Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Згідно усталених висновків, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Неупередженість передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Проаналізувавши доводи, які наведені позивачкою у заяві про відвід суддів Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича, Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить вказівок на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь зазначеної колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у розгляді справи №460/27546/23, відповідно до статті 36 КАС України. Посилання заявниці на те, Верховний Суд був створений із численними порушеннями вимог законодавства, Суд відхиляє як безпідставні. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. За змістом статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Частиною третьою статті 125 Конституції України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, що набрав чинності 30.09.2016), якій кореспондує частина друга статті 17 Закону №1402-VIII, визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності цим Законом утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом, та призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону. 09 листопада 2017 року в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» - вчинено запис номер 1 070 102 0000 071690 про реєстрацію Верховного Суду (ідентифікаційний код юридичної особи 41721784). Відповідно до пункту 8 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII та постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017. Отже, Верховний Суд створено на підставі Конституції України, суддів визначено за конкуром за процедурою, яка визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та призначено відповідним Указом Президента України. Щодо наявності часового інтервалу між прийняттям Законів України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Суд указує таке. Положення Закону №1402-VIII набули чинності та почали застосовуватися лише після набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що забезпечило взаємозв`язок між змінами до Конституції України в частині, що стосується визначення Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, та новим правовим регулюванням системи судоустрою України. Оскільки Закон №1402-VIII був прийнятий на основі чинних на той момент положень Конституції України з урахуванням майбутніх змін, що були введені Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», немає підстав уважати, що прийняття Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "»Про судоустрій і статус суддів», до внесення указаних змін до статті 125 Конституції України, є порушенням законодавчого процесу та ставить під сумнів легітимність Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, підстави для задоволення заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 відсутні. Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Радишевської Олесі Ростиславівни, суддів Соколова Володимира Миколайовича та Смоковича Михайла Івановича від розгляду справи №460/27546/23 Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... А.В. Жук Суддя Верховного Суду