Постанова Київський апеляційний суд № 759/19378/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 759/19378/24 номер провадження: 22-ц/824/5141/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Олешко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Василя Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року у складі судді Горбенко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовна заява мотивована тим, що з 07 серпня 2004 року по 18 листопада 2019 року він перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Позивач вказував, що 03 жовтня 2019 року Святошинським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини для відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначав, що аліменти він сплачує регулярно, заборгованості немає. Вказував, що він створив нову сім`ю, а саме, 15 травня 2021 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_5 . Зазначав, що 12 березня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва було винесено судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та до досягнення нею повноліття. Також рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання, як дружини, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною трирічного віку. Зазначені аліменти позивач сплачує регулярно, заборгованості не має. Зазначав, що на даний час його матеріальний стан погіршився у зв`язку зі сплатою ним аліментів на двох дітей та дружину, внаслідок чого він знаходиться в скрутному матеріальному становищі. У зв`язку з цим, він змушений був звернутися за грошовою позикою. З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу, виданого 03 жовтня 2019 року у справі №759/17871/19, з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ігнатенко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримання і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб безпосередньо впливає на матеріальне становище утримувача. Вказує, що на утриманні позивача знаходиться ще одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої судом стягуються з нього аліменти в розмірі 1/4 частини, а також ОСОБА_4 - мати малолітньої дитини ОСОБА_5 , на утримання якої з нього стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку. Отже, позивач сплачує аліменти у загальному розмірі 1/2 частки від свого заробітку (доходу). Враховуючи наведене, а також те, що більшість заробітку (доходу) позивача йде на утримання своїх дітей та дружини, представник позивача вважає, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частини від всіх видів заробітку позивача. Також вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС КОНТАКТ» та ОСОБА_1 договір позики від 10 травня 2023 року, а також довідка АТ «Райффайзен Банк» від 16 жовтня 2024 року №81-23/2/116566 про наявність заборгованості за кредитним договором № 010/2553/82/685988 від 17 жовтня 2019 року у розмірі 38 725 грн 41 коп., не можуть свідчити про погіршення матеріального стану ОСОБА_1 . Посилання суду першої інстанції на відсутність нотаріального посвідчення договору позики та не взяття його до уваги, як доказу, не містить правового підґрунтя. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, стягуючи з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп., залишив поза увагою посилання представника позивача у відповіді на відзив на незадовільний майновий стан позивача у зв`язку із сплатою аліментів на двох дітей, дружини та наявність заборгованості за кредитом. Також представником позивача у відповіді на відзив було наголошено про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шуляк Ю.Л. зазначає, що суд дійшов правильного висновку про те, що копія договору безпроцентної позики та довідка про наявність заборгованості, не є доказами у розумінні закону, які можуть підтверджувати погіршення майнового стану позивача. Вказує, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували розмір його доходу, розмір заробітної плати, довідок про майно, не надано у розпорядження суду довідки про доходи за останні роки, наявність чи відсутність у власності рухомого та/або нерухомого майна. Звертає увагу, що під час розгляду Оболонським районним судом міста Києва справи №756/2813/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, ОСОБА_1 просив задовольнити позов у повному обсязі, при цьому не вказував про скрутне матеріальне становище (хоча вказав у позові про зменшення розміру аліментів, який подавав до суду у грудні 2023 року до цього ж позивача - ОСОБА_2 ) та наявність у нього обов`язку по сплаті аліментів на двох дітей, що стягуються у судовому порядку. Вказує, що позивач не довів неспівмірність понесених відповідачем витрат на правничу допомогу із складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), лише вказав на свій матеріальний стан. Обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Щодо понесених відповідачем витрат, то судом встановлено, що на підтвердження понесенням відповідачем витрат на правничу допомогу суду надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Шуляк Ю.Л., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги від 27 вересня 2024 року, у якому сторони обумовили суму гонорару у розмірі 5 000 грн 00 коп., платіжну інструкцію про сплату за правничу допомогу за договором від 27 вересня 2024 року у розмірі 5 000 грн 00 коп. Крім того, до додаткових письмових пояснень від 11 листопада 2024 року було долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.72061351.1, яка підтверджує сплату за правничу допомогу від 11 листопада 2024 року у розмірі 4 000 грн 00 коп. Звертає увагу, що сторона позивача жодних доказів на підтвердження неспівмірності розміру відшкодування витрат на правову допомогу не долучила. Вказує, що адвокат Шуляк Ю.Л. продовжує діяти на підставі договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2024 року. Відповідно до п. 8 ч.3 ст.178 ЦПК України попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 6 000 грн 00 коп. станом на день подання відзиву на апеляційну скаргу. Вказує, що сума витрат на правничу допомогу буде збільшена з урахуванням кількості судових засідань та поданих адвокатом процесуальних документів (в залежності від складності та обсягу). Отже, попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідачка очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить від 4 000 грн 00 коп. (вартість 1 судового засідання) до 12 000 грн 00 коп. (вартість 3 судових засідань) орієнтовно. З урахуванням наведеного, представник ОСОБА_2 - адвокат Шуляк Ю.Л. просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також представник відповідачки просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в повному обсязі. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Проте оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2004 року. Вказаний шлюб було розірвано між сторонами 18 листопада 2019 року. Установлено, що від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві 28 листопада 2009 року, актовий запис №3747. 03 жовтня 2019 року Святошинським районним судом міста Києва було видано судовий наказ у справі №759/17871/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Встановлено, що 15 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), актовий запис №566. Від цього шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 26 серпня 2023 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), актовий запис №1023. 12 березня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва у справі №756/2812/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі №756/2813/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання, як дружини, в розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 04 березня 2024 року та до досягнення дитиною ОСОБА_5 трирічного віку. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Обґрунтовуючи позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу, виданого Святошинським районним судом міста Києва 03 жовтня 2019 року у справі №759/17871/19, з 1/4 до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач посилався на те, що він уклав новий шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 в нього народилася дочка ОСОБА_5 , на утримання якої відповідно до судового наказу стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку. Також позивач вказував, що він сплачує аліменти на утримання дружини в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку. Через скрутне матеріальне становище він був змушений звернутися за грошовою позикою та отриманням банківського кредиту. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.89 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження погіршення матеріального стану позивач ОСОБА_1 надав суду: договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) на суму 200 000 грн 00 коп., укладений 10 травня 2023 року з ТОВ «Фенікс Контракт»; довідку АТ «Райффайзен Банк» від 16 жовтня 2024 року №81-23/2/116566 про наявність в нього заборгованості за кредитним договором №010/2553/82/685988 від 17 жовтня 2019 року у розмірі 38 725 грн 41 коп. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що надані позивачем вказані вище фінансові документи не є достатніми доказами у розумінні закону, які можуть підтверджувати погіршення майнового стану позивача як платника аліментів. Позивачем не вказано місце його роботи та розмір заробітної плати, не надано у розпорядження суду довідки про доходи за останні роки, наявність чи відсутність у власності рухомого та/або нерухомого майна. Апеляційний суд враховує, що самі по собі договір безпроцентної позики на суму 200 000 грн 00 коп. та довідка банку про наявність у позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 38 725 грн 41 коп., без надання повної інформації про майновий стан позивача (обсяг активів/пасивів) об`єктивно не дають суду можливості перевірити рівень зміни майнового стану позивача, як обов`язкової умови для зміни розміру аліментів. З цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем документи фінансового характеру є підставою для зміни визначеного судом розмірі аліментів на дитину. Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року, справа № 688/4308/23 (провадження № 61-5168св24) дійшов висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Указана судова практика є сталою. Тому посилання позивача на те, що в нього змінився сімейний стан, у нього є нова дружина ОСОБА_4 та малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яких він сплачує аліменти, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що під час розгляду Оболонським районним судом міста Києва справи № 756/2813/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, ОСОБА_1 просив задовольнити позов у повному обсязі. При цьому, він не вказував про скрутне матеріальне становище (про що вказував у позові про зменшення розміру аліментів поданому до суду у грудні 2023 року) та наявність у нього обов`язку зі сплаті аліментів на двох дітей, що стягуються у судовому порядку. Отже, у даному випадку зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі та сплачує на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), та має на утриманні дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, і сплачує на її утримання аліменти, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямоване на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та суперечитиме її інтересам. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу дитині у визначеному судом розмірі. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення по суті позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення аліментів ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі по суті позовних вимог були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах. Разом з тим, колегія суддів не повному обсязі погоджується із рішенням суду першої інстанції в частинні стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 грн 00 коп., виходячи з такого. Стягуючи із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із того, що ці витрати підтверджені документально й відповідають вимогам розумності та справедливості. Однак колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду в повному обсязі з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Шуляк Ю.Л. договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2024 року (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надавати замовнику консультаційні та юридичні послуги, а також представляти і захищати права та інтереси замовника, зокрема, в судах всіх інстанцій. У пункті 3.1 договору сторони обумовили суму гонорару у розмірі 5 000 грн 00 грн. Цей гонорар визначається щомісячно (пункт 4.3). Також ОСОБА_2 надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Шуляк Ю.Л., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На підтвердження фактично понесених витрат правову допомогу відповідачкою до договору додано платіжну інструкцію про сплату за правничу допомогу за договором від 27 вересня 2024 року у розмірі 5 000 грн 00 коп. Крім того, до додаткових письмових пояснень від 11 листопада 2024 року адвокатом Шуляк Ю.Л. було долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.72061351.1, яка підтверджує сплату за правничу допомогу від 11 листопада 2024 року у розмірі 4 000 грн 00 коп. Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача - адвокат Ігнатенко В.М. посилався, зокрема, на не співмірність заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу (а.с.98-101). Оскільки стороною відповідача було заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яку просила стягнути відповідачка, то з урахуванням вказаної вище практики Верховного Суду, суд першої інстанції повинен був перевірити заявлений розмір витрат на правову допомогу, критерію їх реальності, необхідності, а також розумності розміру. Проте суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та обставин справи, належним чином не врахував, що призвело до неправильного визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом Шуляк Ю.Л. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа про зміну розміру аліментів є справою незначної складності), а також з урахуванням доводів представника позивача щодо неспівмірності розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу наданим послугам, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шуляк Ю.Л. зазначає, що адвокат Шуляк Ю.Л. продовжує діяти на підставі договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2024 року. Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 6 000 грн 00 коп. станом на день подання відзиву на апеляційну скаргу. Сума витрат на правничу допомогу буде збільшена з урахуванням кількості судових засідань та поданих адвокатом процесуальних документів (в залежності від складності та обсягу). Отже, попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить від 4 000 грн 00 коп. (вартість 1 судового засідання) до 12 000 грн 00 коп. (вартість 3 судових засідань) орієнтовно. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Як зачалося вище, у пунктах 3.1 та 4.3 договору про надання правової допомоги від 24 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Шуляк Ю.Л., сторони обумовили суму гонорару у розмірі 5 000 грн 00 коп. і цей гонорар визначається щомісячно. Під час апеляційного розгляду представником позивача адвокатом Ігнатенком В.М. заявлено про неспівмірність заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом Шуляк Ю.Л. роботи в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа про зміну розміру аліментів є справою незначної складності, адвокатом подано лише один процесуальний документ на стадії апеляційного розгляду (відзив на апеляційну скаргу) та в апеляційному суді відбулось лише одне судове засідання), а також з урахуванням доводів представника позивача щодо неспівмірності розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу наданим послугам, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи, у розмірі 5 000 грн 00 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ігнатенка Василя Миколайовича задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп. змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 07 лютого 2025 року. Головуючий Судді: