Постанова 4824 № 369/4856/19

справа № 369/4856/19 головуючий у суді І інстанції - Медведський М.Д. провадження № 22-ц/824/2599/2021 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко Вікторії Вікторівни, державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко Вікторії Вікторівни, державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про визнання електронних торгів недійсними, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправним та скасувати запис приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Нікітенко В.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045) до ОСОБА_1 від 11 січня 2019 року; визнати недійсними електронні торги з відчуження земельної ділянки (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045) за адресою: АДРЕСА_1 , проведені 02 січня 2019 року ДП «СЕТАМ». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,06 га (кадастровий номер 3222482401:01:007:5045), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року у справі № 369/6006/16-к накладено арешт на земельні ділянки в кількості 64 штуки, заборонено власникам чи іншим особам за дорученням власників розпоряджатися земельними ділянками, які арештовані даною ухвалою, до скасування арешту в установленому порядку. 03 січня 2019 року державним реєстратором Дідур Б.В. внесено інформацію щодо обтяження на земельну ділянку у вигляді арешту на підставі ухвали суду від 04 липня 2016 року. Разом з тим, позивачу стало відомо, що спірна земельна ділянка продана ДП «СЕТАМ» на прилюдних (електронних) торгах, які відбулися 02 січня 2019 року. 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Нікітенко В.В. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про перехід права власності на вищезазначену земельну ділянку до ОСОБА_1 . На думку ОСОБА_3 , торги з продажу земельної ділянки є недійсними з огляду на допущені при їх проведенні порушення діючого законодавства України. Так, на земельну ділянку, що була предметом продажу, накладено арешт, заборонено власникам чи іншим особам за дорученням власників розпоряджатися земельною ділянкою до скасування арешту в установленому порядку, що є підставою для недійсності правочину. Приватним нотаріусом незаконно проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, оскільки майно було під арештом та обтяженнями суду. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дав належну правову оцінку тому, що момент виникнення обтяження (арешту) земельної ділянки було пов`язано з відповідними юридичними фактами, а саме з державною реєстрацією цього обтяження у відповідному реєстрі, а не з моментом ухвалення рішення судом. Ухвалу суду від 04 липня 2016 року подано для державної реєстрації лише 03 січня 2019 року, тобто, майже через три роки після постановлення її судом. Держава в особі органу, що здійснює досудове розслідування кримінального провадження, не виконала свій обов`язок щодо належного та негайного виконання ухвали шляхом державної реєстрації обтяження, а тому негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на законних підстав. Оскаржуване рішення спрямоване на протиправне позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку. Факт обізнаності відповідачів про наявність арешту має бути доведено належними, допустимими та достовірними доказами. Предметом доказування при розгляді даної справи є обставини порушення організатором встановлених законодавством правил проведення електронних торгів. Судом першої інстанції не було встановлено чи мало місце порушення вимог порядку реалізації арештованого майна і в чому таке порушення полягало; чи вплинули ці порушення на результат торгів; чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів. Судом не взято до уваги, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора електронних торгів перевіряти законність дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та перевіряти достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. На час формування виконавцем заявки від 22 жовтня 2018 року він не володів та не міг володіти інформацією щодо наявності арешту, оскільки у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке обтяження (арешт) не було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим відомості про обтяження (арешт) земельної ділянки були, відсутні. Порядком не передбачено обов`язку організатора самостійно вчиняти дії, спрямовані на отримання інформації про наявність/відсутність чинних обтяжень на майні, що підлягає реалізації. Відповідно до Порядку організатор виконує виключно проведення електронних торгів за фіксованою ціною. Позивачем не доведено порушення організатором вимог Порядку реалізації арештованого майна, як і не доведено, що ці порушення вплинули на результати електронних торгів. Суд не надав належної правової оцінки тому, що позивач взагалі не зазначає, які саме норми матеріального права було порушено організатором під час проведення електронних торгів. ОСОБА_3 не ідентифікував своє суб`єктивне право, за захистом якого він звернувся до суду, та не обґрунтував, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, не зазначив та не надав жодних доказів того, що проведені організатором електронні торги порушують саме права та законні інтереси позивача. Наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно (арешт) не є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону. В апеляційній скарзі приватний виконавець Крайчинський С.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що жодної інформації щодо наявності арештів на земельні ділянки чи інше майно боржника, крім іпотеки, реєстри не містили. Дану інформацію не було надано і самим боржником. Станом на момент підготовки заявки на реалізацію майна було перевірено інформацію щодо обтяжень на майно, що підлягає реалізації, жодних обтяжень в реєстрах не було. Діяльність приватного виконавця щодо складання Акту приватного виконавця про проведені електронні торги регламентується п. 4, 5 розділу Порядку реалізації арештованого майна. Складання Акту про проведення електронних торгів є безумовним обов`язком виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження. ОСОБА_1 вніс повну суму за куплену земельну ділянку 03 січня 2019 року до того, як в Реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явилася інформація щодо обтяження на земельну ділянку. Моментом укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки у будь-якому випадку не може вважатися момент складання Акту приватного виконавця про проведені електронні торги, оскільки складання вищевказаного Акту є лише механічною дією приватного виконавця на виконання та оформлення уже укладеного правочину. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, мотивуючи відмову тим, що такі докази не стосується предмету розгляду. Дослідження механізму, за допомогою якого інформація про обтяження на земельну ділянку з`явилася у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон на відчуження нерухомого майна саме на наступний день після проведення відкритих електронних торгів, є надзвичайно важливим для повного та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки у відповідачів виникають обґрунтовані підозри щодо законності даного запису в Реєстрі. Запис про обтяження на спірну земельну ділянку було внесено всупереч закону з ініціативи боржника ОСОБА_3 , а не за поданням Судової адміністрації України, та з єдиною метою уникнути виконання судового рішення про стягнення коштів. Судом не роз`яснено, яким саме чином примусове відчуження майна може ускладнити або унеможливити досудове розслідування відповідного кримінального провадження, адже, примусове відчуження земельної ділянки жодним чином не змінює властивостей і її значення як доказу для кримінального провадження. Ухвалою від 04 липня 2016 року чітко окреслено коло осіб, яким заборонено вчиняти дії щодо відчуження спірної земельної ділянки, а саме: власникам та уповноваженим ними особам. Жоден з відповідачів не є уповноваженими особами ОСОБА_3 . Накладення обтяжень на майно учасників кримінального провадження чи третіх осіб застосовуються не з метою уникнення ними виконання цивільних обов`язків, а з метою захисту інтересів органів досудового розслідування від дій вищевказаних осіб. Тобто, ОСОБА_3 взагалі не є особою, право якої може бути порушено відчуженням майна, яке визнано доказом у кримінальному провадженні, а, отже, він не може бути позивачем у цивільному провадженні щодо невиконання вимог рішень суду, прийнятих у рамках кримінального провадження. Суд взагалі не мав права при розгляді цивільної справи керуватися положеннями процесуального закону, яким унормовано проведення кримінального провадження. В апеляційній скарзі приватний нотаріус Нікітенко В.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що для нотаріуса, який вчиняє нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, основним є констатація факту безспірного набуття права власності на майно саме цим набувачем. При видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів нотаріус не повинен перевіряти факт належності нерухомого майна колишньому власнику, правовстановлюючі документи, сімейний стан набувача нерухомого майна та вимагати згоду одного з подружжя набувача нерухомого майна на видачу цього свідоцтва, оскільки нотаріус освідчує безспірний факт, а не правочин. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі акта про проведені публічні торги, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Пункт 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в чинній редакції не містить положень, на які було зроблено посилання, як на обов`язкову норму права. Суд з незрозумілих причин не проаналізував зазначену статтю повністю, а саме щодо можливих виключень. При вчиненні реєстраційних дій 11 січня 2019 року було дотримано всіх вимог законодавства в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та виконано всі належні процедури. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц, а також зазначає, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили, що проведенні електронних торги відбулися з порушенням, як і не надано доказів того, що дії нотаріуса, як державного реєстратора, порушили конкретну норму закону. В апеляційній скарзі ДП «СЕТАМ» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що електронні торги відбулися відповідно до Порядку реалізації арештованого майна. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Обтяження у державному реєстрі було зареєстровано лише 03 січня 2019 року, тобто, на наступний день після проведення оскаржуваних торгів, які відбулися 02 січня 2019 року. Акт приватного виконавця про проведення торгів складений 04 січня 2019 року. Чинним законодавством не передбачено обов`язку приватного виконавця під час складання акту про проведені електронні торги перевіряти наявність арештів. Позивач не довів до відома приватного виконавця інформації про наявність ухвали слідчого судді про накладення арешту, не дивлячись на обізнаність щодо відкриття виконавчого провадження. Жодної підстави для не проведення оскаржуваних торгів у ДП «СЕТАМ», як організатора торгів, не було. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Для визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити порушення правил, встановлених саме Порядком реалізації арештованого майна. Позивач повинен довести, що відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів, ці порушення вплинули на результати торгів, законні інтереси позивача порушені. У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_3 вказує на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а в апеляційних скаргах не наведено достатніх підстав для його скасування. Спірна земельна ділянка не була предметом іпотеки, а, відтак, відчужена незаконно. На земельну ділянку було накладено арешт ухвалою суду від 04 липня 2016 року. Дана ухвала є чинною, не скасована та є обов`язковою до виконання. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 31 березня 2015 року ОСОБА_3 набув право приватної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка 3222482401:01:007:5045, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,06 га (а.с.11, Т.1). Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року у справі 369/6006/16-к накладено арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . У вказаній ухвалі зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що порушуючи Закон України «Про місцеве самоврядування», зловживаючи своїм службовим становищем, посадові особи сільської ради с. Горенка протягом 2014-2015 років, спільно з депутатами Горенської сільської ради, членами виконкому та землевпорядником, без проведення громадських слухань, незаконно змінили генеральний план забудови с. Горенка, вивівши з нього землі, призначені для будівництва соціальної сфери, котрі були землями рекреаційного призначення (а.с.15, Т.1). 22 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. направлено заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні ВП № 56888024 стосовно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.71, Т.1). Згідно Протоколу проведення електронних торгів № 379904 02 січня 2019 року відбулись електронні торги з реалізації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, реєстраційний номер лота 321380, торги закінчені о 18 годині 40 хвилин, переможець - ОСОБА_1 (а.с.155, Т.1). 03 січня 2019 року ОСОБА_1 сплачено кошти за придбання на ДП «СЕТАМ», лот 321380, протокол 379904, від 02 січня 2019 року в сумі 247 950 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» (а.с.160, Т.1). 03 січня 2019 року обтяження на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року по справі 369/6006/16-к зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Дідуром Б.В. (а.с.22, зворотня сторона, Т.1). 04 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. складено акт № 56888024 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно якого здійснено реалізацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:007:5045 за суму 247 950 грн. Переможцем торгів визнаний ОСОБА_1 (а.с.210, зворотня сторона, Т.1). 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку на підставі акта про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. від 04 січня 2019 року (а.с.162, Т.1). 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В.В. здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:007:5045 за ОСОБА_1 (а.с.22, Т.1). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що примусовим відчуженням спірної земельної ділянки порушені права ОСОБА_3 , передбачені статтею 64-1 КПК України, як учасника кримінального провадження. Враховуючи, що датою правочину з відчуження земельної ділянки за результатами електронних торгів згідно протоколу №379904, є дата складання відповідного Акту приватним виконавцем Крайчинським С.С., тобто, 04 січня 2019 року, приватний виконавець Крайчинський С.С., маючи необхідний доступ до Реєстру речових прав на нерухоме майно в силу своїх службових повноважень, мав можливість встановити наявність відповідного обтяження в Реєстрі речових прав нерухомого майна. Наявність арешту земельної ділянки є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на придбане з прилюдних торгів майно в силу приписів статей 34, 46-1, 49 Закону України «Про нотаріат». Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно пункту 1 розділу 8 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронних торгів за лотом. Відповідно до пункту 1 розділу 10 Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно. Згідно пункту 4 розділу 10 Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Пунктом 8 розділу 10 Порядку передбачено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. Згідно статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів). Частиною першою статті 46-1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Пунктом 1 частини першої статті 49 вказаного Закону встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України. Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно статті 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. Постановою Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц (провадження № 61- 18593св18) встановлено, що згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України). Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 910/856/17. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження 12-128гс18), правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. З аналізу частини першої ст. 655 та частини четвертої ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України). Згідно із пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем. Таким чином, дата проведення електронних торгів не є датою укладання такого правочину, оскільки протокол прилюдних торгів не є правовстановлюючим документом та не створює юридичних наслідків для виникнення права власності у переможця торгів на придбане майно. Таким документом є Акт компетентного державного виконавця, який складенням та видачею відповідного акту засвідчує юридичний факт того, що електронні торги з примусової реалізації арештованого майна відбулись, і є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва на придбане нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Справа розглядалася судами неодноразово. Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду у постанові від 18 листопада 2020 року Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати висновки, викладені у цій постанові, встановити чим позивач обґрунтовував порушення своїх прав та чи мало місце порушення його прав та законних інтересів при проведенні електронних торгів, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, апеляційний суд встановив наступні обставини. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 обґрунтовує свої вимоги та порушення своїх прав тим, що належна йому земельна ділянка була реалізована на електронних торгах під час дії арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року. Судом встановлено, що датою правочину з відчуження належної позивачу земельної ділянки, за результатами електронних торгів згідно Протоколу № 379904, є дата складання відповідного Акту приватним виконавцем Крайчинським С.С., тобто, 04 січня 2019 року. Обтяження на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року було зареєстровано державним реєстратором 03 січня 2019 року. Отже, земельна ділянка була реалізована на електронних торгах під час дії арешту. У той же час, з матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, за результатами розгляду заяви представника за довіреністю АТ «Укргазбанк» Приступи О.О. відкрито виконавче провадження № 56888024 на підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року по справі № 761/625/14-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 392 452 грн., також стягнуто судовий збір. Електронні торги були проведені у рамках даного виконавчого провадження на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Підставою для визнання електронних торгів недійсними ОСОБА_3 зазначив лише відчуження земельної ділянки під час дії арешту. Будь-які інші підстави, з якими позивач пов`язував би недійсність електронних торгів, останнім не зазначені. Позивач не вказував на порушення відповідачами процедури електронних торгів, не зазначив, у чому саме полягає порушення його прав і законних інтересів як боржника у виконавчому провадженні. Посилання ОСОБА_3 на те, що спірна земельна ділянка не була предметом іпотеки та відчужена незаконно, є безпідставними, оскільки її реалізація відбулася у порядку Закону України «Про виконавче провадження». Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірним примусовим відчуженням земельної ділянки порушено права ОСОБА_3 , передбачені статтею 64-1 КПК України, як учасника кримінального провадження від 20 жовтня 2016 року. Відповідно до вимог ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_3 не був учасником кримінального провадження, арешт на земельну ділянку в його інтересах чи для забезпечення його майнових прав не накладався. У даному випадку позивач, звертаючись до суду з зазначеним позовом, з підстав перебування земельної ділянки під арештом, не звернув уваги, що відчуження зазначеної ділянки на прилюдних торгах з метою виконання його грошових зобов`язань ніяким чином не порушує його прав як боржника. Також таке відчуження ділянки ніяким чином не порушує прав ОСОБА_3 , що пов`язані з арештом ділянки, з огляду на відсутність останніх взагалі. З ухвали про накладення арешту, на яку посилається позивач, вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що порушуючи Закон України «Про місцеве самоврядування», зловживаючи своїм службовим становищем, посадові особи сільської ради с. Горенка протягом 2014-2015 років, спільно з депутатами Горенської сільської ради, членами виконкому та землевпорядником, без проведення громадських слухань, незаконно змінили генеральний план забудови с. Горенка, вивівши з нього землі призначені для будівництва соціальної сфери, котрі були землями рекреаційного призначення. Отже, арешт накладався в зв`язку з протиправною, на думку органу досудового розслідування, зміною цільового призначення земельних ділянок та відведення у власність громадян земель рекреаційного призначення. Зазначений арешт фактично був направлений на забезпечення перебування у власності громадян, в тому числі, і ОСОБА_3 , зазначених земельних ділянок до моменту перевірки в межах кримінального провадження законності їх виділення органом місцевого самоврядування. За таких обставин, відчуження земельної ділянки на прилюдних торгах ніяким чином не впливає на права ОСОБА_3 . За наявності до цього відповідних підстав, ставити питання про незаконність торгів має право прокурор в інтересах відповідних державних органів чи територіальної громади, сама територіальна громада в особі відповідної ради. У той же час, як пояснив суду апеляційної інстанції представник позивача, її довіритель звертався до прокуратури Києво-Святошинського району з пропозицією оскарження зазначених торгів та вступ у справу в якості третьої особи. Однак, зазначена пропозиція не підтримана прокурором, який не вчинив жодних дій, направлених на оскарження оспорюваних позивачем торгів та заяви про вступ у справу в якості третьої особи не подав. За таких обставин, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи з ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до вимог ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Під час розгляду справи судом позивач та його представник не заявляли клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу. Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 910/4881/18). Під час розгляду справи у судах ОСОБА_1 поніс наступні витрати на правничу допомогу. 30 травня 2019 року ОСОБА_1 сплатив 15 000 грн. за надані у суді першої інстанції юридичні послуги АО «Констрактів Лойерз», яке надавало їх на підставі договору про надання правової допомоги від 27 травня 2019 року та ордеру серії КС № 420779 (а.с.168-173, Т.1). Між ОСОБА_1 та АО «Констрактів Лойерз» до договору про надання правової допомоги від 27 травня 2019 року укладено: 08 липня 2019 року додаткову угоду № 1 та ОСОБА_1 сплачено 2 000 грн. (а.с.3-4, Т.2). 19 липня 2019 року додаткову угоду № 2, на виконання якої сплачено 2 000 грн. (а.с.5-6, Т.2). 27 серпня 2019 року додаткову угоду № 3, на виконання якої сплачено 2500 грн. (а.с.48, 94, Т.2). 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 сплатив 15 000 грн. за надані у суді апеляційної інстанції юридичні послуги АО «Констрактів Лойерз», яке надавало їх на підставі договору про надання правової допомоги від 17 вересня 2019 року та ордеру серії КС № 436372 (а.с.95-104, 126, Т.2). Між ОСОБА_1 та АО «Констрактів Лойерз» до договору про надання правової допомоги від 17 вересня 2019 року укладено додаткову угоду № 2, на виконання якої ОСОБА_1 сплатив 2 000 грн. (а.с.137-138, Т.3). 04 травня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 12 000 грн. за надані у суді касаційної інстанції юридичні послуги АО «Констрактів Лойерз», яке надавало їх на підставі договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року та ордеру серії КС № 436372 (а.с.96-101, 116, Т.4). 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 сплатив 10 000 грн. за надані у суді апеляційної інстанції юридичні послуги АО «Констрактів Лойерз», яке надавало їх на підставі договору про надання правової допомоги від 29 січня 2021 року та ордеру серії КС № 370314 (а.с.210-219, Т.4). Під час розгляду справи у судах приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинський С.С. поніс наступні витрати на правничу допомогу. 01 липня 2019 року приватний виконавець Крайчинський С.С. сплатив 16 100 грн. за надані у суді першої інстанції юридичні послуги АБ «Павлюк та партнери», яке надавало їх на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 25 червня 2019 року та ордеру серії КС № 612155 (а.с.217-221, Т.1). 03 жовтня 2019 року приватний виконавець Крайчинський С.С. сплатив 13 500 грн. за надані у суді апеляційної інстанції юридичні послуги АБ «Павлюк та партнери», яке надавало їх на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 18 вересня 2019 року та ордеру серії КС № 612159 (а.с.150-157, Т.2). При подачі апеляційних скарг кожен з відповідачів сплатив судовий збір у розмірі 2 305 грн. 20 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , понесені відповідачами судові витрати підлягають стягненню на їх користь з ОСОБА_3 . На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко Вікторії Вікторівни, Державного підприємства «СЕТАМ» задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2019 року скасувати та прийняти постанову. У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко Вікторії Вікторівни, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про визнання електронних торгів недійсними, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 500 (шістдесят тисяч п`ятсот) гривень та судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень, 20 копійок. Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, місце знаходження - вул. Велика Житомирська, 25/2, офіс 1, м. Київ, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 100 (двадцять дев`ять тисяч сто) гривень та судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень, 20 копійок. Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко Вікторії Вікторівни, місце знаходження - вул. Білогородська, 19-А, прим. 14, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень, 20 копійок. Стягнути зОСОБА_3 на користь Державного підприємства «СЕТАМ», місце знаходження - вул. Стрілецька, 4-6, м. Київ, ідентифікаційний код 39958500, судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень, 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.