Постанова Волинський апеляційний суд № 163/2009/22

Справа № 163/2009/22 Провадження № 22-з/802/24/24 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета С. А. Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 квітня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю. , суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання - Губарик К. А., позивача - ОСОБА_1 , відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, прокурор Ковельської окружної прокуратури Волинської області, про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над неповнолітніми дітьми, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_4 , на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 червня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Постановою Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 червня 2023 року в даній справі залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені ними судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі по 1984 гривні 80 копійок кожному відповідачу. 09 квітня 2024 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Волинського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яку обґрунтували тим, що до закінчення розгляду справи та до початку судових дебатів вони заявили клопотання про вирішення питання щодо витрат на правову допомогу, надану їм їхнім адвокатом у справі, вказували, що докази на підтвердження розміру витрат ними буде подано в межах встановленого строку. По суті заяви зазначили, що вони 29 листопада 2023 року уклали з адвокатом Богданом П. М. договір про надання правничої допомоги, за яким адвокат здійснював захист їх прав та інтересів у вказаній судовій справі в судах касаційної та апеляційної інстанцій. У договорі вони визначили розмір оплати за послуги адвоката. 04 квітня 2024 року вони погодили акт - розрахунок виконаних робіт до договору № 6/23цс про надання правничої допомоги від 29 листопада 2023 року, за яким відповідачі мають понести витрати на правничу допомогу за розгляд справи в судах різної інстанції у розмірі 22 000,00 грн, які складаються з оплати праці адвоката в розмірі 17 000 грн з урахуванням визначеного у договорі гонорару успіху в сумі 5000 грн. Зазначають, що попередньо оплата за надані послуги не проводилась, з урахуванням домовленості з ним, що така оплата буде проведена після закінчення судового розгляду справи у належному суді. Окрім цього, у зв`язку із касаційним оскарженням рішення Волинського апеляційного суду ними понесено витрати по сплаті судового збору у сумі 3969,60 грн, на підтвердження чого наявна квитанція в матеріалах справи. Також заявником до клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі було додано договір про надання правничої допомоги №6/23цс від 29 листопада 2023 року, акт-розрахунок виконаних робіт від 04 квітня 2024 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. На підставі наведеного, просили апеляційний суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору в суді касаційної інстанції. У відзиві на заяву ОСОБА_4 як представник позивачки ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідачі та їх представник під час судових дебатів не робили заяв про стягнення витрат, а надані заявниками документи не є належними доказами понесених витрат. Крім того вказувала, що на підтвердження розміру понесених витрат необхідно подати звіт про обсяги правової допомоги. Вважає, що заявниками не доведено та не обгрунтовано розмір оплати витрат на правничу допомогу. Також зазначає, що вимоги про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн є необґрунтованими та неспівмірними, в тому числі і за подання заяв до суду, які не задоволені судом, а також щодо витрат на доїзд адвоката і гонорару успіху, а тому не підлягають задоволенню. Просила також врахувати й інші обставини, зокрема, реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), розумність їх розміру в конкретному випадку даної справи та майновий стан позивачки, яка є пенсіонеркою. В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяву про стягнення витрат на правову допомогу підтримали, просили її задовольнити та ухвалити додаткове судове рішення. Позивач ОСОБА_1 проти задоволення заяви заперечувала, просила відмовити в ухваленні додаткового судового рішення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Оскільки судове рішення ухвалювалося з повідомленням учасників справи, тому й питання про ухвалення додаткового рішення апеляційним судом вирішується у такому ж порядку. Вивчивши доводи поданої заяви, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що заява відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до пп. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Як убачається з п. 4.1. договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2023 року, укладеного між адвокатом Богданом П. М. та клієнтами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вартість послуг (ціни договору) є вільно-договірною, тобто визначається сторонами в порядку Закону Укарїни «Про ціни та ціноутворення» за додатковим про це узгодженням (актом) за розцінкою 500 грн за годину зайнятості адвоката у наданні правничих послуг. Гонорар успіху при відмові судом у задоволенні інтересів ОСОБА_1 ставновить 5000 грн. З детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 04 квітня 2024 року вбачається, що надані адвокатом послуги полягають в наступному: вивченні частково наданих клієнтами матеріалів справи для підготовки касаційної скарги на постанову Волинського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у даній цивільній справі, усній консультації, пошуку релевантної судової практики та чинного законодавства, підготовки та написанні адвокатських запитів, заяв про виклик свідків, заяви про закриття провадження, складенні об`ємного письмового пояснення, прийняття участі у двох судових засіданнях Волинського апеляційного суду 14 березня та 02 квітня 2024 року. Згідно із зазначеним розрахунком наданої правничої допомоги та актом виконаних робіт (наданої правничої допомоги) від 04 квітня 2024 року адвокатом Богданом П. М. була нарахована сума за надану професійну правничу допомогу на 17 000 грн, а з урахуванням гонорару успіху в розмірі 5000 грн - всього 22 000 грн. Проте, аналіз даного клопотання, матеріалів справи та відзиву представника позивача дають підстави для висновку, що такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку насамперед тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Водночас, як встановлено апеляційним судом у цій справі, позивач ОСОБА_1 через свого представника висловила заперечення щодо обгрунтованості поданої заяви та навності належних та допустимих доказів надання адвокатом послуг правничої допомоги. З огляду на вказане вище у сукупності, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (крім підстав касаційного оскарження та складання касаційної скарги), принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого представником позивачки відзиву про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх неспівмірності наданим послугам, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивачки на користь відповідачів 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Водночас слід зазначити, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на правничу допомогу, надану в касаційній інстанції, не підлягають стягненню у зв`язку з тим, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів надання адвокатом послуг у Верховному Суді при розгляді даної справи. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що касаційна скарга підписана самими відповідачами, до касаційної скарги не долучені жодні докази, які би підтверджували наявність укладеного з адвокатом договору про надання правничої допомоги та понесення ними витрат на адвоката, такі документи до касаційного суду не подавались, як і клопотання про компенсацію цих витрат. Отже, сума в 4500 грн за касаційний розгляд справи судом не береться до уваги. Разом з тим, колегія суддів вважає слушним заперечення сторони позивача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу в частині нарахованих сум за ознайомлення з матеріалами справи, оскільки не підтверджено документально витрати часу на цю роботу упродовж 5 годин, як зазначено в акті розрахунку. В заяві від 14.03.2024 року адвоката Богдана П. М. про ознайомлення зі справою зазначений час з 10.40 год. до 11.15 год. цього дня, тобто лише 35 хвилин. Щодо вимоги про стягнення гонорару успіху колегія суддів зазначає таке. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судом апеляційної інстанції враховано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, про що висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Однак, виходячи із обставин цієї справи та матеріального становища сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтами, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінює їх необхідність. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що сума у 5000 грн, визначена як «гонорар успіху» не підлягає стягненню з позивачки, яка є пенсіонеркою. Таку ж правову позицію було висловлено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. Крім того, відповідачами також не доведено належними доказами, що витрати на доїзд до апеляційного суду адвоката склали 6000 грн, що відповідає 12 годинам, оскільки жодних квитків або інших документів. які підтверджують місце, з якого представник прибував до суду, відстань, час та вартість доїзду адвоката Богдана П. М. до апеляційного суду на судові засідання та у зворотньому напрямку суду не подано. Також колегія суддів не бере до уваги та не враховує до загального розміру компенсації з іншої сторони витрат на правничу допомогу, витрати, що пов`язані із подачею заяв про виклик свідків та про закриття провадження у справі, оскільки ці заяви не були судом задоволені. Отже, враховуючи наведене, апеляційний суд задовольняє заяву частково і стягує з позивача ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати, які вони мають понести за професійну правничу допомогу, надану їм адвокатом Богданом П. М. у суді апеляційної інстанції, в сумі 8 000 гривень. Доводи заперечення представника позивача, що сторона відповідачів не заявляла до судових дебатів про надання доказів щодо витрат на правничу допомогу після розгляду справи у встановлений законом строк колегією суддів не береться до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності, так як адвокат Богдан П. М. зробив відповідну заяву суду в ході судового засідання. Щодо вимог заяви в частині стягнення витрат по сплаті судового збору в розмірі 3969, 60 грн за подання відповідачами касаційної скарги, то в цій частині апеляційний суд відмовляє в її задоволенні з огляду на вирішення даного питання із зазначенням у резолютивній частині постанови Волинського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року. Надавши оцінку всім доказам щодо витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результати розгляду справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення заяви відповідачів та стягнення з ОСОБА_1 на їх користь 8 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, тобто по 4 000 грн для кожного відповідача. Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій. Керуючись статтями 268, 270, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Заяву відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та ухвалити у цій справі додаткове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень, по 4000 (чотири) тисячі гривень кожному. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді: