Постанова Харківський апеляційний суд № 635/12047/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 635/12047/24 Головуючий 1 інстанції: Базов О.В. Провадження №: 33/818/324/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Рябовола В.В., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2024 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2024 року о 12 годині 58 хвилин в с-щі Високий, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються сукупністю зібраних по справі та досліджених судом доказів, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 143393 від 05 жовтня 2024 року складений відносно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, де у п.14 є письмове пояснення, власноручно написаного ОСОБА_1 , що з протоколом ознайомлений, вину усвідомлює, запевнює в подальшому більше не повторювати дане правопорушення; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager-6820, проте такий огляд не проводився; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджується, що 05 жовтня 2024 о 12 годині 58 хвилині, водій ОСОБА_1 , направлявся до закладу охорони здоров`я КНП ХОР "Обласна клінічна наркологічна лікарня" для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, проте такий огляд не проводився; - розпискою ОСОБА_1 , про те що транспортний засіб буде знаходитись на місці зупинки та зобов`язується не керувати автомобілем, поки ознаки сп`яніння не зникнуть. - довідкою з облікової бази ІПНП України, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія на право керуванням транспортними засобами в органах МВС України серії НОМЕР_2 від 17 09.2005 року, категорії A, В, С, D,E. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт, зокрема, зазначає, що немає доказів того, що правопорушник дійсно був за кермом у день вчинення адміністративного правопорушення, свідок ОСОБА_2 стверджує, що водій за кермо не сідав, працівник поліції сказав, що протокол буде складено за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а не за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з`явився. В судове засідання прибув захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні останній підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню як пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 жовтня 2024 року о 12 годині 58 хвилин в с-щі Високий, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Renault Megane державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що немає доказів керування транспортним засобом особою, що притягується до адміністративної відповідальності, у день події адміністративного правопорушення, а також до свідчень громадянки ОСОБА_2 про те, що правопорушник за кермо не сідав, з огляду на досліджені в судовому засіданні докази, зокрема відеозапис з бодікамери поліцейського, на якому чітко зафіксовано, як водій підтверджує факт керування ним транспортним засобом перед затриманням (12:57:10). Так, з відеозапису вбачається, що правопорушник був ознайомлений зі своїми правами, та йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинення транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я, від чого водій категорично відмовився, будучи попередженим за передбачену законом адміністративну відповідальність за відмову від проходження такого огляду. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно вказав про те, що він з протоколом ознайомлений, а також вказав наступне: «осознаю, больше не повторится». Переглядом відеозапису встановлено, що дану фразу він писав самостійно, не під диктовку працівників поліції. Коли працівник поліції запитав «Що ви там пишете?», він зазначив, що пише саме це. Крім того, факт керування транспортним засобом, який намагався спростувати захисник, підтверджується розпискою, написаною водієм власноручно, де він зазначає: «Обязуюсь далее автомобилем не управлять, пока признаки опьянения не выйдут», що свідчить про те, що перед цим він автомобілем керував. «Автомобиль остаётся на месте остановки без нарушений ПДД», що свідчить також про те, що він цим автомобілем до цього керував, але потім автомобіль залишив на місці зупинки. Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що поліцейський сказав, що протокол буде складено за керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння, хоча фактично протокол був складений за фактом відмови водія від проходження огляду. Так, з досліджених фактичних обставин справи випливає, що працівник поліції обмовився у наведеній апелянтом ситуації, та разом з тим усі фактичні дії поліцейських відповідали встановленим законодавством правилам дій працівників поліції у ситуації, що склалася, а саме ситуації вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані алкогольного сп`яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає. Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп`яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин. Постанову Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило