Постанова 4851 № 480/711/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2025 р. Справа № 480/711/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2024, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 21.10.24 по справі № 480/711/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області відносно позивача та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 183250005578 від 14.10.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи з 31.05.1984 по 30.04.2010 на посаді тракториста с/г виробництва в колгоспі ім. Щорса (сільськогосподарське закрите акціонерне товариство ім. Щорса); зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з моменту настання права на пенсію - 25.07.2022. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На час звернення мав необхідний стаж трактористом-машиністом, а тому йому неправомірно не призначили пенсію. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2022 № 183250005578. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 31.05.1984 до 30.04.2010 до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. витрат по сплаті судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 05.10.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На момент звернення позивачу виповнилось 55 років. Страховий стаж складає 37 років 03 місяці 29 днів, з них 10 років 04 місяці 16 днів на посаді тракториста - машиніста. Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії від 14.10.2022 за № 183250008878 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (за принципом екстериторіальності) до пільгового стажу не враховано період роботи з 31.05.1984 по 30.04.2010 згідно довідки від 26.05.2022 № 186, оскільки актом перевірки від 17.08.2022 № 1800-0905-1/5311 не підтверджено пільговий характер роботи. У серпні місяці 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області проведено перевірку достовірності та обґрунтованості відомостей, які зазначені у довідці від 26.05.2022 № 186, поданої для призначення пенсії. За результатами перевірки складено Акт від 17.08.2022 № 1800-0905- 1/5311, в якому зазначено наступне: "Для перевірки довідки № 186 від 26.05.2022 надані книги обліку розрахунків по оплаті праці за період з 1984 року по 2010 рік на ОСОБА_1 , вибірковою перевіркою встановлено, що у період який перевіряється посада тракториста по даній особі зазначене господарство працює стабільно заробітна плата нараховується постійно. Протоколи, накази, розпорядження, наряди на виконані роботи за 1984-2010 роки та інші додаткові документи на підтвердження відомостей по ОСОБА_1 для перевірки не надавались. Зробити висновок, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи тваринництві не має змоги, оскільки для дослідження не надані необхідні документи, а саме наряди на виконану роботу. Інші додаткові документи, на підтвердження відомостей по ОСОБА_1 для перевірки не надавались.". Органом Пенсійного фонду України не ставиться під сумнів сам факт роботи позивача трактористом - машиністом, проте наявність лише факту роботи на підприємстві є недостатнім для підтвердження права на пільгову пенсію. Апелянт також зазначив, що дана справа є справою незначної складності і її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та враховуючи той факт, що надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення документів для складення позовної заяви, складення проекту позовної заяви не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до статті 132 КАС України, відсутні правові підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записом у паспорті, відповідно до записів трудової книжки 31.05.1984 його прийнято у члени колгоспу ім.Щорса Роменського району Сумської області на посаду тракториста в мехзагін №

2. Позивача 30.04.2020 звільнено з роботи тракториста, у зв`язку з переведенням на роботу в ЗАТ "Райз Максимко". Згідно з довідкою ПАТ ім. Щорса від 26.05.2022 № 186 позивач, тракторист-машиніст с/г виробництва у період з 31.05.1984 до 30.04.2010, згідно книг обліку заробітної плати, був безпосередньо зайнятий у виробництві с/г продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві. 05 липня 2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії. 11 липня 2022 року ГУ ПФУ в Рівненській області останньому відмовлено у такому призначені. 19 липня 2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 26 липня 2022 року ГУ ПФУ в Сумській області відмовлено у такому призначені. 17 серпня 2022 року ГУ ПФУ в Сумській області складено акт № 1800-0905-1/53311 перевірки достовірності відомостей зазначених у довідці ПАТ ім. Щорса. У вказаному акті встановлено, що для перевірки було надано книги обліку розрахунків по оплаті праці за 1984-2010 роки щодо позивача. Вибірковою перевіркою встановлено, що у період який перевіряється, позивач працює стабільно, заробітна плата нараховується постійно. Протоколи, накази, розпорядження, наряди на виконані роботи за 1984-2010 роки та інші додаткові документи, на підтвердження відомостей щодо позивача, до перевірки не надавались. Тому зробити висновок, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві с/г продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві не має змоги (а.с.22). 20 вересня 2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії, що не заперечується сторонами. 26 вересня 2022 року ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено позивачу у такому призначені. 05 жовтня 2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що не заперечується сторонами. 14 жовтня 2022 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення № 183250005578 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У рішенні зазначено вік позивача - 55 років, страховий стаж - 37 років 3 місяці 29 днів, пільговий стаж 10 років 4 місяці 16 днів. До пільгового стажу не враховано період роботи з 31.05.1984 до 30.04.2010, оскільки актом перевірки ГУ ПФУ в Сумській області від 17.08.2022 не підтверджено пільговий характер роботи (а.с.28). Наявність необхідного віку та страхового стажу для призначення пільгової пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не оспорюється. На переконання позивача, йому протиправно не призначили пенсію за віком на пільгових умовах з 25.07.2022, за його заявою від 05.10.2022, а рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.10.2022 є протиправним. Рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 11.07.2022, 26.07.2022, та 26.09.2022 не є предметом даного позову. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.10.2022 № 183250005578, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 31.05.1984 до 30.04.2010 до пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII. Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. За статтею 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу. Порядок дій територіальних органів Пенсійного фонду України при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення, перерахунку пенсії конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою КМУ від 12.08.1993 №

637. Згідно з п.п.1-2 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Пунтом 20 порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Додатково в довідці наводяться відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Згідно статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями. Відповідно до норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювати понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підтягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з п.4 Постанови КМУ №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, трудова книжка є основний документом, який підтверджує трудову діяльність працівника. Обов`язок ведення трудових книжок, складання уточнюючих довідок та підтвердження достовірності відомостей про роботу покладається саме на адміністрацію підприємств, а не на позивача. Судовим розглядом встановлено, що позивач згідно записів у трудовій книжці працював трактористом у період з 31.05.1984 до 30.04.2010 у колгоспі ім.Щорса Роменського району Сумської області. Також вказаний період роботи позивача підтверджується довідкою ПАТ ім. Щорса від 26.05.2022 № 186, виданою за формою згідно додатку 5 до порядку затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, в якій зазначено, що згідно книг обліку заробітної плати позивач у вказаний період був безпосередньо зайнятий у виробництві с/г продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві. Про невідповідність записів трудової книжки відповідачами не стверджується. В акті ГУ ПФУ в Сумській області від 17.08.2022 встановлено, що у період, який перевіряється, позивач працює стабільно, заробітна плата нараховується постійно. Проте у зв`язку з тим, що протоколи, накази, розпорядження, наряди на виконані роботи за 1984-2010 роки та інші додаткові документи на підтвердження відомостей щодо позивача до перевірки не надавались, то зробити висновок, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві с/г продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві, не має змоги. Колегія суддів зазначає, що обов`язок щодо зберігання наказів, розпоряджень та нарядів на виконані роботи за 1984-2010 роки у ПАТ ім. Щорса покладено саме на адміністрацію підприємства і не залежить від волі позивача. Тому відсутність у ПАТ ім. Щорса нарядів на виконану роботу позивачем за 1984-2010 роки, за наявності відомостей про стабільну роботу позивача та постійне нарахування йому заробітної плати на цьому підприємстві у вказаний період, а також підтвердження періоду роботи трудовою книжкою, не може бути підставою для не зарахування позивачу спірного періоду його роботи до пільгового стажу. Таким чином, період роботи позивача з 31.05.1984 до 30.04.2010 неправомірно не зараховано позивачу до його страхового стажу. Між тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у спірному рішенні не зазначено позивачу реального алгоритму дій для усунення недоліків. Перекладання обов`язку доказування, в тому числі надання позивачем нарядів на виконану роботу за 1984-2010 роки у ПАТ ім. Щорса, тощо на позивача є неправомірним. Відсутність можливості колишнім роботодавцем надати деякі документи на підтвердження відомостей про роботу позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання пенсії. Судовим розглядом встановлено, що документи про призначення пенсії були розглянуті саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Зазначеним суб`єктом при прийнятті рішення не були враховані деякі періоди роботи позивача до пільгового стажу на підставі акту перевірки достовірності відомостей ГУ ПФУ в Сумській області. Отже, виключно Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області порушило право позивача, а саме шляхом прийняття рішення, тому вказана особа є належним відповідачем за позовом. Порушення ГУ ПФУ в Сумській області прав позивача судом не встановлено, оскільки в рамках даного спору досліджується виключно правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а акт від 17.08.2022, в розумінні норми п.19 ч.1 ст.4 КАС України, не є індивідуальним актом та не порушує прав позивача. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не вчинило жодних дій щодо перевірки достовірності відомостей про роботу позивача у ПАТ ім. Щорса, в тому числі на підставі показань свідків, як і недало роз`яснень позивачу реального алгоритму усунення недоліків. Відповідно до п.4 ч.ч.2, 4 cт.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, врахування правової оцінки спірного питання є обов`язком такого суб`єкта при вирішенні питання, з якого звернувся позивач. Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі норми п.3 ч.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Наявність необхідного віку та страхового стажу позивача для призначення такої пенсії відповідачем не заперечується. Отже, оскільки позивачу не зараховано до його пільгового стажу період роботи з 31.05.1984 до 30.04.2010, то призначення пенсії на даний час є передчасним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, з урахуванням норм ч.2 ст.9 КАС України, щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, яке не відповідає критеріям правомірності рішення, які встановлені нормою ч.2 ст.2 КАС України та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській зарахувати до пільгового стажу позивача для призначення пенсії, відповідно до п.3 ч.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 31.05.1984 до 30.04.2010 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 05.10.2022 і прийняти рішення. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про безпідставність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, колегія суддів зазначає наступне. За правилами частини першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами першою, третьою, абзацом першим частини сьомої та частиною дев`ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Питання витрат на професійну правничу допомогу регламентовано нормами статті 134 КАС України, згідно з якими витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС). Згідно частин четвертої-сьомої статті 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Подібні положення містяться у статті 30 Закону № 5076-VI, де передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, зокрема наголошується й на тому, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин, незалежно від юрисдикції спору, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг з їх детальним описом, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано до суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 19.01.2023, укладеного між адвокатом Мороз Л.О та позивачем, в якому зазначено фіксовано суму гонорару 3000 грн; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000401 та оригінал ордеру від 20.01.2023 серії ВМ № 1032812. Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не зазначено про відсутність документів у підтвердження понесених позивачем витрат. А саме апелянт вказав, що відсутні докази щодо часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, відсутня кількість часу витраченого та не зазначено які саме послуги надавались позивачу адвокатом Мороз Л.О. Між тим, вказав про відсутність доказів сплати за надані адвокатом послуги. Таким чином, враховуючи вищевказані висновки, викладені за наслідками аналізу положень КАС України та Закону №5076-VI, беручи до уваги додані позивачем в підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу договір про надання правової допомоги від 19.01.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000401 та оригінал ордеру від 20.01.2023 серії ВМ № 1032812, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено належним чином понесені ним витрати на професійну правничу допомогу. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу з підстав їх непідтвердженя у встановленому законом порядку. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив докази надані позивачем у підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, тому рішення суду першої інстанції у даній справі в частині вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі №480/711/23 підлягає скасуванню в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу, з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 по справі № 480/711/23 - скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу. Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова