Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/18797/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/18797/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 03 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Украгроміт" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Украгроміт" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, приватне підприємства "УКРАГРОМІТ", звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9727151/42648213 від 17.10.2023 року, №9727169/42648213 від 17.10.2023 року, №9727145/42648213 від 17.10.2023 року, №9727108/42648213 від 17.10.2023 року та №9726383/42648213 від 17.10.2023 року, та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації податкових накладних №528 від 10.08.2023 року, №529 від 10.08.2023 року, №530 від 10.08.2023 року, №531 від 10.08.2023 року та №532 від 10.08.2023 року Приватного підприємства "УКРАГРОМІТ" датою їх подання.. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 16.04.2024 позов задовольнив. Також стягнув на користь Приватного підприємства "УКРАГРОМІТ" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10736 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області. Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції вважав, що за відсутності доказів, які б підтверджували факт понесення (сплати) позивачем витрат на правову допомогу адвоката, відсутні підстави для стягнення на його користь таких витрат. Не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що підпунктом 2.2 п. 2 Додаткової угоди №9 від 07 грудня 2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2022/2 від 01 листопада 2022 року, укладеного між Приватним підприємством "УКРАГРОМІТ" та адвокатом Ситником С.Г. визначено, що оплата послуг здійснюється ПП «Украгроміт» на банківський рахунок адвоката Ситника С.Г., реквізити якого вказані в рахунку на оплату, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, ухваленим у цій справі. Також зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду від 26.06.19 у справі №813/481/18 та у справі №280/2635/20 від 21.01.21 відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ). Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)» (постанова КАС Верховного Суду від 23.04.21р. у справі №200/12799/19-а). Аналогічна правова позиція викладена також КАС у складі Верховного Суду в ряді постанов, наприклад, від 06.04.22 у справі №500/1410/21, від 27.01.22 у справі №560/5358/20, від 25.05.21 у справі №640/2076/19, від 23.12.21 у справі №280/1361/21, від 21.09.21р. у справі №280/9716/20, від 29.10.20 у справі №686/5064/20 та в ряді інших. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постановах Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №380/3142/20, від 22.08.2023 року у справі №380/7394/21, від 20.09.2023 року у справі №820/3388/18. Крім того зазначає, що частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Звертає увагу суду, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувають справи 120/18973/23, 120/18977/23, 120/18980/23, 120/18985/23, 120/18981/23, 120/18972/23, 120/18979/23, 120/18974/23, 120/18971/23, 120/18970/23, 120/18865/23, 120/18821/23, 120/18851/23, 120/18798/23, 120/18838/23, 120/18811/23, 120/18856/23, 120/18899/23, 120/18817/23, 120/18945/23, 120/18843/23, 120/18855/23, 120/18812/23, 120/18763/23, 120/18845/23, 120/18834/23, 120/18969/23, 120/18795/23,120/18870/23, 120/19024/23, 120/18809/23, 120/18632/23, 120/18854/23, 120/18820/23, 120/18814/23, 120/18829/23, 120/18852/23, 120/18846/23, 120/18762/23, 120/18826/23,120/18765/23, 120/18863/23, 120/18857/23, 120/18949/23, 120/18808/23, 120/18946/23, 120/18797/23, 120/18941/23, 120/18947/23, 120/18831/23, 120/18842/23, 120/18848/23, 120/18984/23, 120/18839/23, 120/18810/23, 120/18841/23, 120/18807/23, 120/18629/23, 120/18633/23, 120/18630/23, 120/18638/23, 120/19173/23, 120/19174/23, 120/19175/23, 120/19169/23, 120/19177/23, 120/19178/23, 120/19179/23, 120/19180/23, 120/19181/23, 120/19182/23, 120/19183/23, 120/19185/23, 120/19273/23, 120/19278/23, 120/19280/23, 120/19281/23, 120/19282/23, 120/19276/23, 120/19275/23, 120/19274/23, 120/19277/23, 120/19279/23, 120/19367/23, 120/19368/23, 120/19383/23. Згідно із матеріалів даних справ встановлено, що предметом оскарження виступають рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які мають спільні ознаки причин їх прийняття та характеризуються однотипними господарськими операціями. Тому, вважає, що розділення таких позовних вимог на окремі позовні провадження свідчить про умисне завищення гонорару за правничу допомогу та є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині, що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI). Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України). Разом з тим, колегія суддів наголошує, що приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналізуючи наведені правові норми, слід зазначити, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постановах Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №380/3142/20, від 22.08.2023 року у справі №380/7394/21, від 20.09.2023 року у справі №820/3388/18. Як встановлено судом першої інстанції, до суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката представником позивача подано: - договір про надання правничої (правової) допомоги №2022/2 від 01.11.2022 року; - додаткову угоду до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2022/2 від 22 грудня 2023 року; - додаткову угоду №9 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2022/2 від 07 грудня 2023 року; - сертифікати про підвищення кваліфікації за 2019-2023 роки; - акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2024 року; - опис наданих послуг у справі 120/18797/23; - ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1515235; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6770/10. Водночас, до матеріалів справи представником позивача не надано жодних доказів, які б свідчили про фактичну сплату позивачем гонорару адвоката. Наведене свідчить про недотримання вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №120/4765/21-а від 02 лютого 2023 року та №380/7394/21 від 22 серпня 2023 року. При цьому, колегія суддів враховує, що питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу ( В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. За встановлених обставин щодо відсутності документального підтвердження витрат та наведеного правового врегулювання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що представником позивача не надано належних та достатніх доказів в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, тому відсутні підстави для стягнення на його користь таких витрат. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу приватного підприємства "Украгроміт" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.