Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/16613/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/16613/22 пров. № А/857/2891/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Іщук Л.П., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 лютого 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Сливкою Л.М. у відкритому судовому засіданні в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування рішення, в с т а н о в и в : У листопаді 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - Гриців О.Я. звернулася в суд із зазначеним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУ НП, відповідач), в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6156983 від 11.11.2022. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13.01.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.02.2023 заяву представника позивача Гриців О.Я. щодо розподілу судових витрат було задоволено частково та ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Варениці І.М. 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить його скасувати та відмовити представнику позивача у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно розписки про отримання грошових коштів гонорар в розмірі 5000,00 грн оплачується за надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 17.11.2022, що ставить під сумнів реальний обсяг виконаних робіт та їх вартість, оскільки обумовлений ще до складання та подання відповіді на відзив від 22.12.2022 відповідно до акту виконаних робіт від 16.01.2023 вартість виконаної роботи становить 2500 грн. Звертає увагу на неспівмірність ціни позову та сплаченої суми, оскільки за скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, за якою передбачено штраф в сумі 510 грн, позивач нібито оплачує послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, що є не співмірним зі складністю справи та ціною позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Просила розгляд справи проводити без її участі. В апеляційній скарзі представник відповідача просить розгляд справи проводити за його відсутності. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, додаткове рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволені заяви представника позивача Гриців О.Я. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю, виходячи з наступного. Ухвалюючи додаткове рішення та частково задовольняючи заяву представника позивача Гриців О.Я., суд першої інстанції, враховуючи вимоги ч.5 ст.134 КАС України, взяв до уваги складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, вважав обгрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн, який стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача. Проте, колегія суддів вважає. що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За змістом частин другої-п`ятої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених вище положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо враховуючи принципи справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2018 по справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №300/941/19, від 31.03.2020 по справі №726/549/19. Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що норми КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 по справі № 120/3929/19-а. Матеріали справи свідчать, що відповідач до суду першої інстанції звертався до суду із заявою, в якій заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи його тими ж самими доводами, які викладені в апеляційній скарзі. Так, з матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано договір про надання правової допомоги від 17.11.2022, згідно п.3 якого, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн в день його підписання. За подання адвокатом адвокатського запиту (запитів), з метою збору інформації та доказів, клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 1500,00 грн за кожен адвокатський запит; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО за №1043362 від 17.11.2022; розписку від 17.11.2022, згідно якої адвокат Гриців О.Я. отримала від ОСОБА_1 гонорар в розмірі 5000,00 грн за надання правової (правничої) допомоги, згідно договору про надання правової допомоги від 17.11.2022; акт виконаних робіт від 16.01.2023, згідно якого адвокат Гриців О.Я. надала ОСОБА_1 послуги з правової допомоги на загальну суму 5000,00 грн; перелік та об`єм наданих послуг узгоджений сторонами в акті виконаних робіт, а саме : 1) складання та подання позовної заяви 2,5 год (2500 грн); 2) складання та подання відповіді на відзив 2,5 год (2500 грн). Проте, позивачем та його представником не було надано суду доказів проведення оплати за надані послуги професійної правничої допомоги. Верховний Суд у додатковій постанові від 12.10.2018 по справі №810/4749/15, аналізуючи положення статті 134 КАС України дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обгрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі. При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим. Таким чином, зазначені обставини ставлять під сумнів відомості, наведені в акті прийому-передачі наданої правничої допомоги у справі щодо понесених витрат у зазначеному розмірі. Відтак, з огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи, навіть у зменшеному розмірі 1500,00 грн, в даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не підлягають стягненню. Отже, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 лютого 2023 року по справі №607/16613/22 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити представнику позивача ОСОБА_1 - Гриців Ользі Ярославівні у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11.04.2023