Постанова 4855 № 580/2387/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2387/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Файдюка В.В., Суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» (далі - відповідач 1), державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (далі - відповідач 2), в якому просив: - визнати протиправним рішення комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради», обласної МСЕК №2, у вигляді довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №059932 від 11.09.2023, відносно позивача; - визнати протиправним рішення державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» оформленим відмовою від 25.10.2023 №56-23(13)-1463; - зобов`язати комунальний заклад «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» повторно розглянути медичну експертну справу позивача щодо встановлення групи інвалідності, з урахуванням всіх обставин та обов`язковим повторним оглядом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України: з травня 1983 по травень 1985; з березня 2015 по квітень 2016; з лютого 2022 по липень 2023 за мобілізацією. У період з травня 2015 по січень 2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. На підставі ст. 39 а графи II Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402) - гіпертонічна хвороба III стадії з незворотними структурними ураженнями органів-мішеней, 28.07.2023 визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку. На підставі свідоцтва про хворобу позивача № 1049 від 28.07.2023, виданого госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю НВМКЦ «ГВКГ», 11.09.2023 КЗ «ЧОЦ МСЕ ЧОР», обласна МСЕК № 2, видав позивачу рішення у вигляді довідки серія 12 ААГ № 059932 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, де зазначається про встановлення позивачу ІІІ (третьої) групи інвалідності, захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби. Позивач звернув увагу, що у зв`язку з тим, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби до складу комісії мав би входити представник Міноборони, тому порушений склад комісії. Позивач стверджує, що огляд медико-соціальною експертною комісією позивача відповідачем 1 не проведено, з актом огляду не ознайомлено, тому порушено порядок встановлення інвалідності. За результатами перегляду вказаного рішення МСЕК, державний заклад «ЦМСЕК МОЗ України» 25.10.2023 надіслав позивачу відповідь № 56-23(13)-1463 про відсутність підстав встановлення іншої групи інвалідності. Позивач вважає, що при перегляді рішення МСЕК відповідач 2 повинен був викликати позивача для проведення повторного огляду Крім цього, у зв`язку з тривалою наявністю у позивача гіпертонічної хвороби ІІІ ступеню ІХС, він не погоджується з результатом визначення йому ступеня втрати професійної працездатності у 60 %. На підставі наведеного позивач вважає рішення відповідачів протиправними, так як вбачається порушення порядку встановлення інвалідності, як на первинній стадії, так і на стадії оскарження. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що відповідачами не порушено порядку розгляду спірного питання, а тому оскаржувані рішення відповідають положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, тобто прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що комунальним закладом «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» складено акти огляду обласною МСЕК №2, №3536, №3537 від 11.09.2023 громадянина ОСОБА_1 , на підставі яких рішенням комісії позивач визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи безтерміново по відповідних захворюваннях пов`язаних з проходженням військової служби, та встановлено 60% ступеню втрати професійної працездатності - захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі акту № 3536 від 11.09.2023 позивачу видано довідку обласною МСЕК №2 (м. Черкаси) до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №059932 від 11.09.2023, якою встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново внаслідок захворювання, Так, пов`язаного з проходженням військової служби. Крім того, на підставі акту № 3537 від 11.09.2023 позивачу видано довідку обласною МСЕК №2 (м. Черкаси) про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12ААА №062305 від 11.09.2023, якою встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках 60 (шістдесят). 11.09.2023 позивач подав на ім`я в.о. директора комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» заяву, в якій просив направити заочно документи на ЦЛК (м. Київ), тому що позивач не згідний з рішенням комісії. До державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» надійшла скарга ОСОБА_1 (вхідний №1978/01-09/1 від 14.09.2023) разом з медико-експертною справою щодо оскарження рішення Черкаської обласної МСЕК №2 від 11.09.2023. 18.10.2023 державним закладом «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» проведено заочно медико-соціальну експертизу стану здоров`я ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №1079 від 18.10.2023, у пункті якого зазначено рекомендацію МСЕК повернутися до розгляду порушеного питання при погіршенні стану здоров`я і наданні нового направлення на МСЕК. Листом №56-23(13)-1463 від 25.10.2023 державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» повідомив позивачу, що розглянувши надану медично експертну справу комісія вважає, що підстав для встановлення другої групи інвалідності на момент огляду не було. Рішення обласної МСЕК підтверджено, прийнято у відповідності до вимог п. 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженої Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317, Наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, Наказу МОЗ України від 05.06.2012 №420. В листі також рекомендовано позивачу звернутися до ЛКК лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я для оформлення направлення на МСЕК (форма 088/о). Вважаючи неправомірними висновки МСЕК, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів приходить до наступного висновку. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.91 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-XII). Частиною першою статті 2 Закону № 875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 2961-IV). Частиною першою статті 1 Закону № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктами 3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Відповідно до п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. Наведені норми Положення про медико-соціальну експертизу передбачають диспозитивність при вирішенні питання про склад комісії, зокрема мінімальний склад, при наявності якого комісія є повноважною: не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. Як встановлено судом першої інстанції, наказом комунального закладу «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» №49 від 29.12.2022 затверджено такий склад членів лікарів обласної МСЕК №2: Чечель Надія - голова комісії лікар-терапевт експерт; Грек Костянтин - лікар-невропатолог експерт; Волченко Олександр - лікар-хірург експерт; Прокопчук Наталія - лікар-офтальмолог експерт, Андрєєва Віта - сестра медична (з соціальної реабілітації), Супрун Оксана - сестра медична старша. Отже, суд дійшов вірного висновку, що наведена комісія є повноважною, оскільки до її складу входять не менше трьох лікарів за спеціальностями. Крім того, вищенаведений наказ є чинним та не скасований станом на час розгляду справи в суді. Приписами п. 15 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Згідно з пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідно до п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Пунктами 20, 21 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю. Отже, рішення МСЕК про встановлення інвалідності приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Відомості про прийняте рішення вноситься до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Таким чином, рішення МСЕК про встановлення інвалідності відображається саме в акті огляду особи, оформлення такого рішення окремим документом законодавство не передбачає. Враховуючи вище викладене, акт огляду МСЕК є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, що також випливає з пункту 9 частини першої статті 19 цього Кодексу, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду 24 грудня 2021 року у справі № 808/1542/17. За результатами огляду позивача складені акти №3536, №3537 від 11.09.2023, в яких містяться висновки членів комісії та їх підписи: лікаря-терапевта, лікаря-офтальмолога лікаря-хірурга, лікаря-невропатолога та лікаря-хірурга. Акти засвідчені печаткою Обласної МСЕК №2. Судом обґрунтовано відхиллено твердження позивача про відсутність особистого огляду вказаними лікарями, оскільки зі змісту наведених актів вбачається, що лікар-терапевт та лікар-хірург здійснювали огляд шкіри, слизових оболонок, язика, живота, прослуховували дихання та виморювали пульс позивача, про що поставили свої підписи у відповідних графах актів. Доказів неврахування комісією документів наданих заявником та наявних медичних документів матеріали справи не містять. Водночас з поданої позивачем заяви від 11.09.2023 вбачається, що позивач ознайомлений з рішенням комісії, оскільки висловив з ним незгоду та просив направити документи до ЦЛК (м. Київ) для перегляду рішення. Щодо посилання позивача на неправомірність заочного перегляду рішень МСЕК державним закладом «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», судом вірно зазначено наступне. Відповідно до пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, від 8 березня 2022 р. № 225, установлено, що на період дії воєнного стану на території України пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З грудня 2009 р. №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (Офіційний вісник України., 2009 р., № 95, ст. 3265), не застосовується. Відповідно до п. 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена: нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійним захворюванням; захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку. Отже, п. 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлює заборону проведення заочного встановлення інвалідності, коли вона спричинена захворюванням, одержаним в період проходження військової служби. Однак, на період воєнного стану вказана умова не застосовується в силу прямої вказівки в постанові Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 року №

225. Крім того, в своїй заяві від 11.09.2023 позивач просив заочно направити документи на ЦЛК (м. Київ) у зв`язку з його незгодою з рішенням Обласної МСЕК №2. З огляду на викладене, державним закладом «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» не допущено порушення процедури перегляду рішення Обласної МСЕК №2. Щодо посилання позивача на тривалу наявність у нього гіпертонічної хвороби ІІІ ступеню та недостатнє встановлення відсотку втрати працездатності, судом зазначено, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються правильність рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а. Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та наголошує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2025 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев