Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9514/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9514/23 пров. № А/857/21419/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 380/9514/23 (суддя Кедик М.В., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного кправління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2023 доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у розмірі 100 грн та доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» у розмірі 135 грн, з урахуванням виплачених сум. 09.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з клопотанням, у якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9514/23 у повному обсязі починаючи з 01.03.2024. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2024 встановив судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі №380/9514/23; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протягом 20 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №380/9514/23. 29.07.2024 до суду першої інстанції надійшов звіт відповідача про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023. 12.08.2024 позивач подала до суду першої інстанції заяву щодо звіту (вх. № 61561), у якій зазначала, що стосовно спірних доплат ніяких змін в законодавстві з 01.03.2024 не було. Не маючи законодавчих підстав, ГУ ПФУ у Львівській області припинило нарахування і виплату цих доплат в повному обсязі. З 01.03.2024 позивачці виплачують пенсію у розмірі 2725,00 грн. (згідно з розрахунком дод. № 1). У цьому розрахунку врахована доплата у 100 грн, а доплата у 135 грн безпідставно неврахована. Разом з тим нарахована доплата у сумі 12,90 грн, якої бути не повинно. У звіті відповідач надає інший розрахунок пенсії з 01.03.2024, де розмір пенсії становить 2754,51 грн. Але і цей розрахунок неправильний. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 380/9514/23. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила позивача, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою у прийнятті звіту відмовити та встановити для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду першої інстанції починаючи з 01.03.2024 року. Накаласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_2 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половину штрафу стягнути на її користь, іншу половину до Державного бюджету України. В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідач безпідставно припинив нараховувати та виплачувати доплати до пенсії в повному обсязі, а саме з 01.03.2024 позивачці виплачують пенсію у розмірі 2725,00 грн. (згідно з розрахунком дод. № 1). У цьому розрахунку врахована доплата у 100 грн, а доплата у 135 грн безпідставно неврахована. Разом з тим нарахована доплата у сумі 12,90 грн, якої бути не повинно. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду 07.06.2023 у справі № 380/9514/23, а відтак звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення суду першої інстанції у справі №380/9514/23 слід прийняти. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 7 Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року у справі №380/9514/23 відповідачем прийнято рішення від 07.12.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 яким позивачці проведено перерахунок пенсії, згідно якого позивачці нараховано та виплачено з 01.03.2023 доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у розмірі 100 грн. та доплату передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» у розмірі 135 грн., з урахуванням виплачених сум. Внаслідок проведеного перерахунку загальна пенсійна виплата позивачки з 01.03.2023 становила 2654,51 грн, в тому числі: 2016,26 грн. - розмір пенсії за віком (7754,84 грн. х 0,26000); 403,25 грн. - підвищення згідно ч. З ст. 29 Закону № 1058 (20 % від 2016,26 грн.); 135 грн. - надбавка 135 грн. на індексації з 01.03.2022 року; 100 грн. - доплата 100 грн. з 0.07.2021 року. Належна позивачці доплата за період з 01.03.2023 року по 31.12.2023 року та місячний розмір пенсії за січень 2024 року, виплачені позивачці у січні 2024 року. У лютому 2024 року розмір пенсії ОСОБА_1 виплачувався в розмірі та з урахуванням доплат визначених у судовому рішенні суду першої інстанції від 07.06.2023. Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року у повному обсязі. Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що з 01.03.2024 їй нараховується та виплачується відповідачем пенсія у розмірі 2725,00 грн, однак ГУ ПФУ у Львівській області врахована доплата у 100 грн, а доплата у 135 грн безпідставно неврахована, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. З 01 березня 2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році (далі - постанова № 185) відповідач провів перерахунок пенсії позивачки відповідно до до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, шляхом проведення індексації пенсійних виплат, з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,0796. Відповідно до абзацу 5 пункту 7 постанови № 185 іншим особам, які отримують пенсію, не працюють (не провадять діяльність, пов`язану отриманням доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною), та щомісячної державної адресної допомоги, встановленої відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» не досягає 2725 грн., надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те що, позивачка у своїй апеляційній скарзі не погоджується із перерахунком пенсії, проведеним з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році. Колегія суддів зазначає, що з 01.03.2024 виникли нові спірні правовідносини між сторонами даного адміністративного спору, які не були предметом спору при розгляді справи № 380/9514/23. Предметом позову у справі № 380/9514/23 було нарахування та виплата ОСОБА_1 з 01.03.2023 доплат передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у розмірі 100 грн. та від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» у розмірі 135 грн. Апеляційний суд проаналізувавши дані спірні правовідносини прийшов до висновку, що питання правильності проведення перерахунку пенсії позивачці з 01.03.2024 року на підставі постанови КМУ № 185 від 23.02.2024, яке не було предметом дослідження у даній справі при прийнятті рішення Львівським окружним адміністративним судом від 07.06.2023, може бути розглянуто в іншому адміністративному позові у випадку незгоди позивачки з перерахунком її пенсії з 01.03.2024 року. На підставі вищезазначеного та виходячи з вимог чинного пенсійного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що Львівським окружним апеляційним судом правомірно прийнято звіт Головного управління про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 380/9514/23, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 380/9514/23 не підлягає до задоволення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 380/9514/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Н. В. Ільчишин