Постанова 4851 № 520/30595/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2025 р.Справа № 520/30595/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Карпенко В.О., представника третьої особи Крупської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/30595/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) треті особи: Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора , Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним рішення та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ), треті особи: Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офіс Генерального прокурора України, в якому просив: - визнати противоправним рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця - заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни; - скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 №74947042. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 позов залишено без розгляду. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи. Також зазначає, що він письмово звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з вимогою щоб усі документи виконавчого провадження (у т.ч. постанова про закінчення виконавчого провадження) йому додатково надсилалися за його адресою, зазначеною у виконавчому документі, згідно абзацу 2 частини 2 статті 28 Закону 1404-VIII, тобто за адресою: 61204, м. Харків, пр-т. Л.Свободи, б. 32, к. 43, що підтверджується змістом його заяви про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2024, таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження №74947042 від 04.07.2024 не відноситься до переліку постанов, які державний виконавець зобов`язаний направляти адресату засобами поштового зв`язку в силу вимог закону, зважаючи на те, що за письмовим зверненням осіб документи виконавчого провадження можуть бути додатково надіслані за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі, на думку позивача, є помилковим. Відповідач та третя особа надіслали відзиви на апеляційну скаргу, в яких наполягають на законності спірної ухвали та просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначили, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачають. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі №520/15316/2020, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора позивачем. Зобов`язано Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора позивачем прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На вимогу позивача, 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі №520/15316/21. 07.05.2024 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі заяви стягувача про примусове виконання, виконавчого листа №520/15316/2020, виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №74947042. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.07.2024 закінчено виконавче провадження №74947042. Відповідно до повідомлення про доставку документа з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС від 04.07.2024, постанова про закінчення виконавчого провадження 04.07.2024 о 12:37:36 була доставлена до електронного кабінету Станіславського В.П. Як вказує позивач у позовній заяві, 30.10.2024 позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) з заявою про отримання інформації щодо розгляду заяв, щодо виконавчого провадження та отримання документів виконавчого провадження по адміністративній справі № 520/15316/2020. Однак на вказану заяву відповіді не отримав. В позовній заяві та у відповіді на відзив, ОСОБА_1 наголошує, що тільки 03.11.2024 дізнався про прийняття та зміст постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 №ВП № 74947042. Не погоджуючись із постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.07.2024, якою закінчено виконавче провадження №74947042, позивач звернувся із позовом до суду. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 04.07.2024 ОСОБА_1 , як користувач ЄСІТС, був обізнаний про прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження №74947042 від 04.07.2024, а отже і про порушення своїх прав, як сторона виконавчого провадження, а тому кінцева дата оскарження вказаної постанови є 16.07.2024. Однак, з вказаним адміністративним позовом позивач звернувся тільки 04.11.2024. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Із пункту 1 частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідно до приписів частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження рішення відповідача, на які позивач посилається як на поважні, суд керується оцінкою та аналізом всіх наведених у заяві про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою доводів, а також із того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження. Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу. Пунктами 6, 7 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків. Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на пред`явлення позову, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі подання її у строки, встановлені КАС України або іншими законами, для чого особа має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Зазначеного висновку дійшла колегія Верховного суду в постанові №640/25034/19 від 18.02.2021. 17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про ЄСІТС. У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку. У пункті 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначено, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). 05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку. Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом) ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС. Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України. Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС). Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в ЄСІСТ, а тому сукупність таких обставин, як подання 26.10.2023 заяви про видачу виконавчого листа у справі №520/15316/2020 до Харківського окружного адміністративного суду саме через особистий кабінет в системі Електронний суд, звернення до суду із даним позовом також через систему Електронний суд, додатково підтверджують факт, що ОСОБА_1 є користувачем ЄСІСТ, який має доступ до інформації, яка оброблена в ЄСІСТ. Відповідно до ч. 2 статті 28 Закону «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження надсилаються виключно в електронній формі органам та особам, які мають електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами. Крім того, документи виконавчого провадження можуть бути надіслані додатково на підставі письмового звернення таких осіб за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Як вже встановлено, оскаржувана постанова направлена відповідачем стягувачу через підсистему ЄСІТС 04.07.2024 та відповідно до повідомлення №843045 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС Станіславського В.П., постанова отримана 04.07.2024, 12:37:36. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 04.07.2024 ОСОБА_1 , як користувач ЄСІТС, був обізнаний про прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження №74947042 від 04.07.2024, а отже і про порушення своїх прав, як сторона виконавчого провадження, а тому кінцева дата оскарження вказаної постанови є 16.07.2024. Однак, з вказаним адміністративним позовом позивач звернувся тільки 04.11.2024. Колегія суддів звертає увагу, що в заяві до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) від 01.05.2024 про відкриття виконавчого провадження, позивач, зокрема просив копію постанови про відкриття виконавчого провадження та всю подальшу кореспонденцію надсилати йому на адресу: АДРЕСА_1 , на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 48,49). Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2024 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі заяви стягувача про примусове виконання, виконавчого листа №520/15316/2020, виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №74947042. Таким чином, відповідач, відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 28 Закону «Про виконавче провадження» був повідомлений про необхідність у надіслані додатково документів виконавчого провадження (постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 №74947042) за адресою позивача на підставі його письмового звернення, що в свою чергу, відповідачем не здійснено. Зазначена постанова про закінчення виконавчого провадження (що є документом виконавчого провадження) була надіслана виконавцем тільки виключно в електронній формі до електронного кабінету ЄСІТС, яка забезпечує обмін документами, згідно вимог абзацу 1 частини 2 статті 28 Закону №1404-VIII. Проте додатково ця постанова про закінчення виконавчого провадження не була надіслана виконавцем позивачу за його адресою зазначеною у виконавчому документі згідно вимог абзацу 2 частини 2 статті 28 Закону №1404-VIII: 61204, м. Харків, пр-т. Л.Свободи, б. 32, к. 43. 17.10.2024 позивач в іншій справі № 520/15316/2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду по справі з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 за яким було відкрито виконавче провадження №74947042. Також, 30.10.2024 позивач повторно звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) з заявою про отримання інформації щодо розгляду його заяв по виконавчому провадженні та отримання документів виконавчого провадження по адміністративній справі № 520/15316/2020 у паперовій формі шляхом надсилання поштовим відправленням на адресу - 61204, м. Харків, пр-т. Л.Свободи, б. 32, к. 43, проте у задоволені вимог цієї заяві йому було відмовлено. В позовній заяві та у відповіді на відзив, позивач вказав, що тільки 03.11.2024 дізнався про прийняття та зміст постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 №ВП № 74947042, де джерелом отримання вказаної інформації стало ознайомлення з матеріалами іншої адміністративної справи № 520/15316/2020 та з запереченнями отриманими по іншій справі від учасника іншої справи № 520/15316/2020 (підтверджується описом до листа АТ «Укрпошта» з вкладеними документами), а з адміністративним позовом у справі № 520/30595/24 до суду першої інстанції звернувся 04.11.2024, тобто в межах строку, встановленого ст. 287 КАС України. Колегія суддів враховує, що позивач проявляв зацікавленість у ході здійснення виконавчого провадження та звертався до державного виконавця з заявами 01.05.2024, 17.10.2024 та 30.10.2024 щодо надіслання та отримання копій виконавчих документів, зокрема спірної постанови, проте, судом першої інстанції вказані обставини залишено поза увагою. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши факт не направлення відповідачем на адресу позивача спірної постанови, що передбачено вимогами абзацу 2 частини 2 статті 28 Закону №1404-VIII, діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, чим обмежив право позивача на оскарження спірної постанови. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов передчасного висновку. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. З тексту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 229, 250, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі №520/30595/24 скасувати. Справу №520/30595/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ), треті особи: Друга кадрова комісія з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним рішення та скасування постанови - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич