Постанова 4855 № 320/48130/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/48130/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюк В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представників позивача Синюк О.М, Гаркуши О.М., представника відповідача Молчан О.В., представник третьої особи Панченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 р. та апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: Рух справи. 19.12.2023 Офіс Генерального прокурора звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанов заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28.11.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 (т.1 а.с.1). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова відповідача є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки Офіс Генерального прокурора, як боржник у виконавчому провадженні НОМЕР_1, у повному обсязі виконав ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2020 у справі № 757/32952/20-к, а висновки відповідача з приводу невиконання позивачем судового рішення є необґрунтованими, тому у відповідача не було законних підстав для скасування постанови державного виконавця від 10.11.2023 про закінчення виконавчого провадження. Відповідачем в ході слухання у справи подано заперечення та заявлено клопотання про повернення позовної заяви з підстав пропущення строків звернення до суду з таким позовом (т.1 а.с.121). Третьою особою також подано письмові пояснення щодо предмету спору та заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав, що цей спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (т.1 а.с.165). Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відмовлено позивачу у задоволені заяви про забезпечення позову (т.1 а.с. 102). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви - відмовлено; у задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі - відмовлено; постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - скасовано; зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.11.2023 вх. № 181952-31-23 та прийняти вмотивоване рішення по суті скарги; стягнуто на користь Офісу Генерального прокурора витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (т.2 а.с.169). У резолютивній частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. відсутній висновок щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі чи частково. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив наступне, що відповідач, обґрунтовуючи прийняте рішення, навів зміст листа позивача, скарги третьої особи та ухвал Печерського районного суду міста Києва від 01.10.2020 та від 10.07.2023, та зробив висновки про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження шляхом аналізу ухвал Печерського районного суду міста Києва від 01.10.2020 та від 10.07.2023, проте, державний виконавець приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження навів мотивування прийняття такого рішення з посиланням на витяги з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, згідно яких державним виконавцем не встановлено даних про дату та час повідомлення про підозру за ч. 1 ст.255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України ОСОБА_1 , і при цьому, з оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем досліджувались та оцінювались вказані документи. Отже, суд першої інстанції робив висновок, що оскаржуване рішення не містить відомостей про те, що відповідачем надавалась оцінка документам, поданим скаржником на спростування висновків державного виконавця, і в основу відповідачем було покладено висновки суду, що викладені у судовому рішенні, яке на той час не набрало законної сили. Внаслідок вказаного, суд першої інстанції підсумовує, що оскаржувана постанова заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є необґрунтованою, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не відповідає вимогам правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Для повного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції застосовує положення ст. 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог та зобов`язує відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.11.2023 вх. № 181952-31-23 та прийняти вмотивоване рішення по суті скарги. 15.02.2024 позивачем подано заяву про виправлення описки у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р., яка обґрунтована тим, що резолютивна частина цього рішення не містить висновків щодо задоволення позовних вимог (т.2 а.с.119). Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 заяву Офісу Генерального прокурора щодо виправлення описки у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. залишено без задоволення (т.2 а.с.191). Приймаючи таку ухвалу суд першої інстанції зазначив, що зі змісту резолютивної частини рішення від 09.02.2024 року судом зроблено висновок щодо кожної з позовних вимог, і перевіривши заяву представника Офісу Генерального прокурора суд встановив, що заявником фактично наголошується на незазначені певного висновку, який на думку представника позивача, суд повинен був зробити. Далі суд мотивує, якщо зіставити названу заявником описку з визначенням описки в розумінні процесуального закону, то можна побачити, що в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі №320/48130/23 не допущено описок, які б підлягали виправленню та які б спотворювали зміст ухваленого рішення. В той же час, як вбачається зі змісту рішення, а саме його мотивувальної частини та резолютивної частини, судом зроблено висновок про задоволення позовних вимог позивача. Отже, констатує суд першої інстанції, оскільки зазначені представником позивача доводи не свідчать про наявність в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року описки, виправлення якої може бути здійснено в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України, у задоволенні заяви про виправлення описки слід відмовити. Відповідач подає апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р., в якій зазначає, про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі (т.3 а.с.75). Апеляційну скарг обґрунтовано тим, що розглядаючи скаргу третьої особи, посадова особа державною виконавчої служби надала аналіз інформації та обставинам, що були викладені у листі Офісу Генерального прокурора від 05.11.2023 та в ухвалах Печерського районного суду м.Києва від 01.10.2020 та від 10.07.2023 року, внаслідок чого була прийнята, на думку апелянта, законна та обґрунтована постанова. Також відповідач-апелянт наголосив, що обставини встановлені в іншій справі відповідно до ст.78 КАС України підлягають прийняттю до уваги і не підлягають доказуванню, внаслідок чого постанова заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28.11.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 є законною та прийнята в межах та у спосіб передбачений законом. Крім того, відповідач-апелянт зазначив, що ухвала Печерського районного суду від 10.07.2023 в силу ст. 532 КПК України набрала законної сили і підлягала виконанню, а оскарження її Офісом Генерального прокурора в апеляційному порядку свідчить про невиконання цим органом цього судового рішення, що ще раз підтверджує безпідставне закриття державним виконавцем виконавчого провадження. Третя особа також подала апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р., в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі (т.3 а.с.110). Доводи цієї апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги відповідача. Крім того, третя особа-апелянт зазначає додаткові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема щодо непідсудності цього спору адміністративному суду та порушення позивачем строку звернення до суду з таким позовом. Також, третя особа-апелянт вважає, що судом першої інстанції не проаналізовано та не мотивовано відступ від правових позицій Верховного Суду, наведених відповідачем та третьою особою у своїх запереченнях. Позивач подав відзиви на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, в яких він погоджується з висновками суду першої інстанції і просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 залишити без змін, а скарги без задоволення (т.4 а.с.1 та т.4 а.с.29). Проте, позивач подає апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024, якою заяву Офісу Генерального прокурора щодо виправлення описки у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. було залишено без задоволення (т.3 а.с.151), в якій просить скасувати цю ухвалу як таку, що прийнято з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення про виправлення описки у рішення суду від 09.02.2024. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що його позиція ґрунтується на положеннях ч.1 ст. 246 КАС України, і ця помилка могла бути виправлена шляхом постановлення ухвали про виправлення описки, що співпадає з практикою Верховного Суду. В ході слухання справи в суді апеляційної інстанції, на виконання ухвали суду, відповідачем була надана копія виконавчого провадження № НОМЕР_1 (т.4 а.с.142 - т.5 а.с.95). У судовому засіданні представники апелянта-позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги на ухвалу суду від 23.02.2024 та заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи на рішення суду від 09.02.2024. Представник апелянта-відповідача та представник апелянта-третьої особи підтримали свої апеляційні скарги на рішення суду від 09.02.2024 та один одного, і заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача на ухвалу суду від 23.02.2023. Позивач та відповідач надавали в ході слухання справи додаткові письмові пояснення. Обставини справи. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини. 01.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2020 у справі № 757/32952/20-к задоволено скаргу адвоката Зайця А.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 : зобов`язано компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25.02.2014, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109 (в редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VIII), ч. 2 ст. 369-2 (в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII), ч. 2 ст. 344 КК України (т.1 а.с.30). У вказаній ухвалі вказано, що вона оскарженню не підлягає, отже набрала законної сили. 23.06.2023 Прокурором Офісу Генерального прокурора до Печерського районного суду м. Києва подано заяву про роз`яснення ухвали слідчого судді від 01.10.2020, оскільки судове рішення є не зрозумілим, в тому числі в частині виключення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , які у кримінальному провадженні № 42014100020000046 відсутні (т.1 а.с.38). 10.07.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2023 заяву прокурора Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення (т.1 а.с.41). У вказаній ухвалі зазначається, що вона може бути оскаржена протягом п`яти днів до Київського апеляційного суду. 14.07.2023 Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 10.07.2023(т.1 а.с.43). 12.07.2023 Печерський районним судом м.Києва видається виконавчий лист у цій справі № 757/32952/20-к, в якому зазначається, що суд вирішив і підлягає виконанню: «зобов`язати компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25.02.2014, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109 (в редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VIII), ч. 2 ст. 369-2 (в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII), ч. 2 ст. 344 КК України» (т.4 а.с.147). 20.09.2023 третя особа звертається до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення - ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2020 у справі № 757/32952/20-к, якою зобов`язано компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25.02.2014, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109 (в редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VIII), ч. 2 ст. 369-2 (в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII), ч. 2 ст. 344 КК України і додає до цієї заяви оригінал виконавчого документа (ухвалу суду) (т.4 а.с.144). 25.09.2023 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.09.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2020 у справі № 757/32952/20 (т.4 а.с.149). Відповідно до цієї постанови Офісу Генерального прокурора надано десять робочих днів на виконання рішення суду та ця постанова спрямована в цей же день до боржника (т. 4 а.с.151). Також 25.09.2023 державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 26 800 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 285, 70 грн. (т.4 154, 156). 05.10.2023 Офіс Генерального прокурора листом від 05.10.2023 вих. № 14/1-33071-14 повідомив державного виконавця про наступне: «станом на момент відкриття виконавчого провадження, а саме на 25.09.2023, а також на теперішній час у кримінальному провадженні № 420141000020000046 від 25.02.2014 в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань відсутні відомості про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109 (в редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VIII), ч. 2 ст. 369-2 (в редакції Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII), ч. 2 ст. 344 КК України ОСОБА_1 . Зазначені відомості виключені із вищезгаданого кримінального провадження 17.07.2020.» (т.4 а.с.165). Крім того, в цьому листі Офіс Генерального прокурора як боржник за виконавчим документом зазначає, що «з огляду на викладене, прошу закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». До вказаного листа було долучено витяг з Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР) на 105 аркушах (т.4 а.с.106 т.5 а.с. 26). 10.11.2023 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.11.2023 прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (т.4 а.с.32). 22.11.2023 до Міністерства юстиції України у порядку ст. ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 10.11.2023 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (т.5 а.с.35). Вказана скарга обґрунтована тим, що судове рішення - ухвала Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2020 у справі № 757/32952/20-к не виконана і підстав для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було. Крім того, скаржник долучив до свого звернення ухвали Печерського районного суду м.Києва від 01.10.2020 та від 10.07.2023 у справі № 757/32952/20-к (т.5 а.с.156, 160). Заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у період з 27.11.2023 по 28.11.2023 проведено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні виконавчих дій з примусового виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, за наслідками якої прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28.11.2023, якою скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.11.2023 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов`язано головного державного виконавця Берегових В. С. забезпечити подальше проведення вчинення дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (т.5 а.с. 88). Вказана постанова мотивована тим, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 10.11.2023 № НОМЕР_1 винесена передчасно та суперечить вимогам Закону, оскільки понад два роки ухвала Печерського районного суду м.Києва від 01.102020 у справі № 757/32952/20 не виконана. Постановою державного виконавця від 28.11.2023 відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1 (т.5 а.с.93). Позивач звернувся 19.12.2023 з цим позовом щодо визнання протиправним та скасування постанови заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28.11.2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1. 19.02.2024 Київським апеляційним судом ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 10.07.2023 про залишення без задоволення заяви прокурора Офісу Генерального прокурора щодо роз`яснення рішення - залишено без змін. Вказані обставини підтверджені відповідними, належними та достатніми доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця:

1. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

2. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

3. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

4. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

5. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

6. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

7. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ). Відповідно до ст. 1 Закону № № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1, 2 ч.1 ст. Закону № 1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.1 статті 18 Закону №№ 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 ч. 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно п.1 ч.3, абз.1 ч.4 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч.ч. 1,2,3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч. 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Ст. 75 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. На підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 КАС України виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з абзацами 1, 2 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Стаття 246 КАС України встановлює вимоги щодо змісту рішення.

1. Рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

2. У вступній частині рішення зазначаються: 1) дата і місце його ухвалення; 2) найменування суду; 3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів; 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 5) номер справи; 6) ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи; 7) вимоги позивача; 8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.

3. В описовій частині рішення зазначаються: 1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; 2) заяви, клопотання учасників справи; 3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

4. У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

5. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

6. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення; 3) повернення судового збору; 4) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 5) дату складення повного рішення суду.

7. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). Висновки суду. Щодо строків звернення до суду з цим позовом. Матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця від 28.11.2023 відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1 (т.5 а.с.93), а позивач з цим позовом звернувся 19.12.2023. Суд вирішуючи щодо строків звернення до суду з цим позовом зазначив, що відповідачем не надано суду належних доказів отримання позивачем оскаржуваного рішення раніше ніж 13.12.2023, тобто позов подано у десятиденний строк, тобто без порушення строків звернення до суду. Колегія суддів враховуючи надані сторонами докази та положення статті 169 КАС України, вважає, правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення позову. Щодо клопотання про закриття провадження у справ. Матеріалами справи підтверджено, що позивач та третя особа, є сторонами у виконавчому провадженні, отже, у разі не згоди з діями чи рішеннями органів державної виконавчої служби вони можуть звертатися до суду з позовом щодо оскарження діяльності посадових осіб під час вчинення заходів примусового виконання судового рішення. Проте, відповідно до ст. 287 КАС України, саме в порядку адміністративного судочинства підлягає розгляду спір щодо дій чи рішень державного виконавця під час виконання судових рішень постановлених у порядку КПУ України, оскільки згідно норм цього процесуального закону, окремо оскаржувати діяльність державного виконавця при виконанні ухвал суду постановлених відповідно до КПК України не передбачено. Щодо оцінки судом першої інстанції постанови заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, то дослідивши матеріали судової справи та матеріали виконавчого провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заступник директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України аналізував та робив свої висновки на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 10.07.2023, яке не набрало законної сили, оскільки Офіс Генерального прокурора подало апеляційну скаргу на цю ухвалу 14.07.2023 (т.1 а.с.43), і суд не міг видати судове рішення з відміткою про набрання цієї ухвали законної сили. Те, що 12.07.2023 Печерський районним судом м.Києва видається виконавчий лист у цій справі № 757/32952/20-к, не є предметом розгляду цього спору. Таким чином, суд першої інстанції робить правильний висновок, що оскаржувана постанова заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки ґрунтується на обставинах, що вказані у судовому рішенні, яке ще не набрало законної сили, тобто позовні вимоги підлягали задоволенню в частині, спірна постанова скасуванню, через що судом першої інстанції вірно застосовано положення ст. 9 КАС України, а саме виходить за межі позовних вимог та зобов`язує відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.11.2023 вх. № 181952-31-23 та прийняти вмотивоване рішення по суті скарги з урахуванням висновків наведених у цій справі. Отже, 19.02.2024 Київським апеляційним судом ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 10.07.2023 залишено без змін, тобто, ті обставини, які аналізував відповідач, можна було б приймати до уваги лише після 19.02.2024, після набрання законної сили ухвали Печерського районного суду від 10.07.2023. Щодо описки в судовому рішенні. Враховуючи положення ч.5 ст.246 КАС України, а саме те, що у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог (п.1), колегія суддів вважає, що резолютивна частина судового рішення не відповідає вимогам цієї норми, тому резолютивну частину слід доповнити абзацом, в якому необхідно зробити остаточний висновок про часткове задоволення позовних вимог, тому що спірна постанова підлягає скасуванню, проте з інших підстав ніж тих, що були заявлені позивачем. З огляду на вищевикладене апеляційна скарга позивача на ухвалу суду від 23.02.2024 підлягає задоволенню. Проте, колегія суддів вважає, що рішення суду скасуванню не підлягає, судове рішення підлягає зміні. З урахуванням встановлених обставин та наданих учасниками справи доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Міністерства юстиції України та третьої особи ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року - задоволенню. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального права, проте допущено порушення процесуального права, тому судове рішення підлягає зміні. Повний текст виготовлено 24.06.2024. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 р. - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, скасувати, задовольнивши заяву про виправлення описки. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, змінити, додавши до резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 р. абзац третій наступного змісту «позовні вимоги Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково». В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Файдюк