Постанова 4824 № 367/9280/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 367/9280/25 Головуючий у суді першої інстанції - Одарюк М.П. Номер провадження № 22-ц/824/5881/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Мартиновою Наталією Юріївною , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Одарюка М.П., у місті Ірпінь, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),- ВСТАНОВИВ: В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, у якій просив суд: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної В.О. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 367/11905/24, виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на його користь безпідставно набутих коштів в розмірі 10 214,00 грн, судового збору в розмірі 1 211,20 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн; скасувати постанову старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної В.О. від 02 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження; стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2024 року у справі № 367/11905/24 його позовні вимоги - задоволено. Стягнуто з ТОВ « Фінансова компанія управління активами» на його користь безпідставно набуті кошти, стягнуті під час примусового виконання виконавчого напису нотаріусу, вчиненого 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М, зареєстрованого в реєстрі за № 39266, у розмірі 10 214,00 грн; стягнуто судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. 22 січня 2025 року на виконання вказано вище рішення суду видано виконавчий лист. 01 травня 2025 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 30 липня 2025 року, згідно сайту автоматизована система виконавчих проваджень, виконавче провадження НОМЕР_1 завершено, однак стягувач не отримував ні постанови про відкриття виконавчого провадження на постанови про закінчення виконавчого провадження. 06 серпня 2025 року від Ірпінського ВДВС надійшла відповідь на адвокатський запит № 33070/7 відповідно до якої 01 травня 2025 року головним державним виконавцем Ірпінського ВДВС Дороніною В.О. на підставі Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. 02 травня 2025 року на депозитний рахунок Відділу надійшли грошові кошти в розмірі 7 301,32 грн, які були розподілені відповідно до вимог ст. 45 Закону України « Про виконавче провадження», а саме: першочергово було перераховано витрати на виконавче провадження в розмірі 469,00 грн, стягнуто виконавчий збір в розмірі 10% від суми боргу, що складає 621,12 грн та перераховано 6 211,20 грн на його користь та в цей же день була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 та ст.40 Закону України « Про виконавче провадження». Крім того, у відповіді на адвокатський запит вказано посилання на ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що перевіркою пакету документів, надано до Відділу представником стягувача, встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження, а саме у першому абзаці зазначено: «Прошу відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийняти до виконання виконавчий лист № 367/11905/24, виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат: судовий збір в розмірі 1 211,20 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн», що призводить до висновку про часткове виконання боржником суми боргу зазначеного у виконавчому листі. Зазначає, що він не погоджується з діями старшого державного виконавця Ірпінського ВДВС Дороніної В.О., які полягають у закритті виконавчого провадження № НОМЕР_1 без проведення повного примусового виконання рішення суду, що порушило його права та законні інтереси та призвело до недоотримання стягнутих рішенням суду коштів в розмірі 10 214,00 грн. При складанні заяви про відкриття виконавчого провадження було допущено технічну помилку та не зазначено про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 10 214,00 грн, однак і посилання на часткову сплату боржником кошів в тексті заяви не було, також ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вимоги до виконавчого документа, а не до заяви про прийняття виконавчого документа до виконання. За таких обставин, при відсутності посилання у заяві про відкриття виконавчого провадження та часткову сплату боржником заборгованості, враховуючи, що станом на дату направлення даної скарги заборгованість в розмірі 10 214,00 грн так і не було йому сплачено, у старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дороніної В.О. були відсутні законні підстави для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Мартинова Н.Ю. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі. Стягнути з Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що державний виконавець здійснив примусове виконання не на підставі виконавчого документа з резолютивною частиною рішення суду, а фактично на підставі заяви стягувача, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження». У заяві про відкриття виконавчого провадження була допущена технічна помилка та не зазначено суму безпідставно набутих коштів у розмірі 10 214,00 грн, однак відсутні будь-які відомості про добровільне виконання боржником рішення суду. Матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 не підтверджено факту сплати боржником зазначеної суми. Вказує, що стягувач не зобов`язаний визначати, яку саме частину виконавчого документа необхідно виконати, а у разі відсутності відомостей про часткову сплату виконавець зобов`язаний здійснювати стягнення в повному обсязі відповідно до виконавчого документа. Незважаючи на це, виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» після перерахування лише 6 211,20 грн замість повної суми стягнення (10 214,00 грн., 1 211,20 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу), що свідчить про неправомірність прийнятого рішення. Суд першої інстанції безпідставно послався на неоскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, не врахувавши, що провадження відкрито 01 травня 2025 року та закрито 02 травня 2025 року, а копію постанови скаржник отримав лише 06 серпня 2025 року разом із відповіддю на адвокатський запит. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. При апеляційному розгляді справи представник апелянта Мартинова Н.Ю., яка була присутня в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились (а.с. 107,108). У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що звертаючись до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження представник ОСОБА_1 , адвокат Мартинова Н.Ю. просила відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийняти до виконання виконавчий лист № 367/11905/24, виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, стягнутих під час примусового виконання виконавчого напису нотаріусу, вчиненого 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М, зареєстрованого в реєстрі за № 39266, у розмірі 10 214,00 грн; судового збору у розмірі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Вирішуючи подану представником ОСОБА_1 - Мартиновою Н.Ю. скаргу на дії державного виконавця та відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що представник заявника зазначила у подані до ДВС заяві про відкриття виконавчого провадження, лише про стягнення судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 10 214,00 грн, оскільки представником стягувача вони не були зазначені в заяві про відкриття виконавчого провадження, як і не було зазначено про те, що такі кошти були або не були стягнуті. Представником стягувача постанова про відкриття виконавчого провадження не оскаржувалась. На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що старшим державним виконавцем після надходження 02 травня 2025 року на депозитний рахунок Відділу грошових коштів в розмірі 7 301,32 грн, які були розподілені відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: першочергово було перераховано витрати на виконавче провадження в розмірі 469,00 грн, стягнуто виконавчий збір в розмірі 10% від суми боргу, що складає 621,12 грн та перераховано 6 211,20 грн на користь стягувача ОСОБА_1 була правомірно винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 та ст.40 Закону України « Про виконавче провадження», тому дії Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 є правомірними. Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі цієї норми Конституції України виконавець має діяти винятково в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Верховний Суд вказував, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII підставою закінчення виконавчого провадження є факт виконання рішення суду у повному обсязі так, як це визначено у виконавчому документі (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 13 травня 2020 року у справі № 904/1209/18 (пункти 9.8-9.9)). Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що: з урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки); перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання (див. постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)). Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 932/3602/22 (провадження № 61-7598св23)). З матеріалів справи вбачається, що подаючи скаргу на дії державного виконавця ОСОБА_1. просив суд: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної В.О. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 367/11905/24, виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на його користь безпідставно набутих коштів в розмірі 10 214,00 грн, судового збору в розмірі 1 211,20 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн; скасувати постанову старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної В.О. від 02 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження; стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Вважав, що боржник рішення суду в частині безпідставно набутих коштів у розмірі 10 214,00 грн виконав не в повному обсязі. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про стягнення безпідставно отриманих коштів - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» безпідставно набуті кошти у розмірі 10 214,00 грн, суму судового збору у розмірі 1 211, 20 грн та понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. Таким чином, всього боржник мав перерахувати на рахунок стягувача 16 425, 20 грн. Вказана сума і підлягала примусовому стягненню, тоді як боржником фактично було перераховано стягувачу 6 211,20 грн. Тому державний виконавець не мав законних підстав виносити спірну постанову. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було сплачено стягувачу на виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2024 року 6 180, 14 грн (судовий збір у розмірі 1 211, 20 та 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу) (а.с. 21). У державного виконавця на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 367/11905/24, виданий Ірпінським міським судом Київської області від 22 січня 2025 року про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти, стягнуті під час примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 22.12.2021 року за приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 39266, у розмірі 10 214, 00 грн. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами», на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1211, 20 грн. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами», на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові виграти на правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн (а.с. 11). На підставі заяви представника ОСОБА_1 - Мартинової Н.Ю. 01 травня 2025 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (а.с. 12-13). 02 травня 2025 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 14). На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Тому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» мало сплатити на користь стягувача визначені у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2024 року суми стягнення. Тому, в державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Щодо судового збору. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). Підстави повернення судового збору передбачені статтею 7 Закону України «Про судовий збір». З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без задоволення. ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на вищевказану ухвалу суду сплачено судовий збір у розмірі 605, 60 грн, відповідно до квитанції про сплату № 1121-4138-2799-3292 від 17 грудня 2025 року у розмірі 605, 60 грн (а.с. 77). Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року №6-р(II)/2024, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України; З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 605, 60 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . Щодо витрат на правничу допомогу. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства … Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (стаття 452 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 в апеляційному суді представляла Мартинова Н.Ю. , що підтверджується копією ордеру серії АЕ №1446674 від 18 грудня 2025 року, виданий АО «Приват юрист», який було долучено до апеляційної скарги (а.с. 86). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 - Мартинова Н.Ю. надала договір про надання правничої допомоги від 05 грудня 2025 року № 05/12/25, укладений між АО «Приват юрист» та ОСОБА_1 (а.с. 80-81). Відповідно до п. п. 1.1. вказаного договору предметом Договору є надання Адвокатським об`єднанням законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язанні із захистом, представництвом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Згідно із п. п. 3.1. за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням за умовами даного Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, остаточний розмір якого та порядок оплати встановлюється згідно акту приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до акту прийому-передачі послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг: складання та подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області по справі № 367/9280/25, на що затрачено орієнтовно 2 години часу. Розмір гонорару за надані послуги становить 5 000, 00 грн (а.с. 90). Вказана сума була сплачена ОСОБА_1 за договором про надання правничої допомоги № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року АО «Приват юрист» (а.с. 84). Таким чином, АО «Приват юрист» було надано ОСОБА_1 правову допомогу на суму 5 000, 00 грн в суді апеляційної інстанції. Враховуючи надані представником ОСОБА_1 - Мартиновою Н.Ю. докази понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, а також враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не було висловлено заперечень щодо стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 , понесених ним витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та беручи до уваги те, що скарга стягувача на дії державного виконавця задоволена частково, апеляційний суд вважає, що з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у загальній сумі 5 000 грн. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Мартиновою Наталією Юріївною , задовольнити частково. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2025 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної Валентини Олександрівни щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 367/11905/24, виданого 22 січня 2025 року Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в розмірі 10 214,00 грн, судового збору в розмірі 1 211,20 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Скасувати постанову старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної Валентини Олександрівни від 02 травня 2025 року про закінчення виконавчого провадження. Стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, що внесений згідно квитанції № 1121-4138-2799-3292 від 17 грудня 2025 року на розрахунковий рахунок № UA548999980313101206080026010, МФО 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/Соломян. р-н/22030101, код ЄДР: 37993783. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2026 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв