Постанова 4851 № 440/660/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 р. Справа № 440/660/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С. суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції А.О. Чеснокова) від 21.04.2026 по справі № 440/660/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд: - скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранової Яни від 21.01.2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 79973182. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що помилковими є висновки суду першої інстанції, що постанова державного виконавця від 21.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 79973182 прийнята на законних підставах, відповідає вимогам п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", а підстави для її скасування відсутні. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що Харківський окружний адміністративний суд листом від 15.01.2025 за вих. № 03-16/1410/26/ повідомило про виконання рішення суду, згідно з виконавчим документом, а саме: «Харківським окружним адміністративним судом отримано Вашу постанову від 13.01.2026 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 № 520/7494/25, яким Харківський окружний адміністративний суду зобов`язано надати інформацію на запит від 21 березня 2025 року щодо надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 520/11244/24 та за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/31419/24 засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням чи цінним листом ОСОБА_1 , як стягувачу. На виконання зазначеної постанови повідомляємо, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі № 520/7494/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025виконана добровільно у строки та спосіб визначені чинним законодавством України до відкриття виконавчого провадження. За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 520/7494/25 задоволено апеляційну скаргу позивача, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі № 520/7494/25 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду стосовно неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 21 березня 2025 року. Зобов`язано Харківський окружний адміністративний суд надати інформацію на запит від 21 березня 2025 року щодо надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 520/11244/24 та за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 520/31419/24 засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням чи цінним листом ОСОБА_1 , як стягувачу. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранової Яни 13.01.2026 року відкрите виконавче провадження ВП № 79973182 за виконавчим листом Полтавського окружного адміністративного суду № 520/7494/25 від 18.12.2025. Згідно інформації автоматизованої системи виконавчого провадження про хід виконавчого провадження № 79973182 стан виконавчого документа виконаний. 13.01.2026 року виконавцем, який веде виконавче провадження, прийнято три постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження і про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. 21.01.2026 року виконавцем, який вів виконавче провадження, прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження № 79973182. Позивач не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при вирішенні питання про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження перевіряє саме факт виконання обов`язку, визначеного виконавчим документом, а не оцінює якість, повноту чи правомірність наданої відповіді по суті. Така правова позиція узгоджується з положеннями статей 18, 26, 39 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на викладене, надання боржником відповіді на запит позивача свідчить про виконання судового рішення у спосіб, визначений виконавчим документом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон України № 1404-VIІІ). Статтею 1 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 5 Закону України № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення. Згідно положень ч. 2 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно ч. 1 ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом виконання було саме зобов`язання Харківського окружного адміністративного суду надати інформацію на запит від 21 березня 2025 року щодо надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 520/11244/24 та за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 520/31419/24 засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням чи цінним листом ОСОБА_1 , як стягувачу. Відповідно до наданих державному виконавцю доказів, а саме листа Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 № 03-16/1410/26/ боржником було надано інформацію на відповідний запит, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Крім того, з наданих доказів вбачається, що відповідь по суті запиту була також направлена позивачу ще 11.12.2025 року, тобто до відкриття виконавчого провадження, що свідчить про добровільне виконання рішення суду. Доводи позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі, фактично зводяться до незгоди зі змістом наданої відповіді та оцінкою її повноти, що не може бути предметом розгляду у межах даної справи, оскільки такі обставини не впливають на факт виконання рішення суду та не спростовують правомірність дій державного виконавця. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства про виконавче провадження, винесена на підставі, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені законами України. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 440/660/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло Повний текст постанова складений 21.05.2026 року