Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/772/24

08.01.25 22-ц/812/162/25 Провадження № 22-ц/812/162/25 Суддя першої інстанції Чаричанський П.О. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 08 січня 2025 року м. Миколаїв Справа № 490/772/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворська Ж.М., при секретарі судового засідання Носікову І.М., за участю представника заявника ОСОБА_1 , представника стягувача Островського С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_3 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Чаричанського П.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою представника Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про зміну порядку і способу виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: 18 листопада 2024 року Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області звернулось до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Клопотання мотивовано тим, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області 11 листопада 2024 року прийнято до виконання виконавчий лист, що виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 29 серпня 2024 року у справі № 490/772/24 про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн. При опрацюванні зазначеного виконавчого листа Головним управлінням виявлено обставину, що унеможливлює виконання зазначеного рішення у спосіб визначений судом В резолютивній частині судових рішень не повинні містити відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, однак не в резолютивній частині рішення. Проте у рішенні суду, що виконується визначено спосіб стягнення шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, що робить неможливим виконання судового рішення у такій спосіб. Посилаючись на викладене, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області просило змінити спосіб та порядок виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 у справі № 490/772/24 про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2024 року заяву задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року у справі № 490/772/24 про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 /чотири тисяч/ гривень шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 гривень. Ухвала суду мотивована тим, що під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Тому, як у спорах щодо відшкодування завданої державою шкоди у грошовому еквіваленті, так і у спорах щодо виконання обов`язку з виплати такого відшкодування, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у рішенні суду, суд стягує відповідні суми саме з Державного бюджету України, а не з конкретних рахунків органу державної влади, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник Островський С.Б., подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та відмовити в задоволенні заяви. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що незрозуміло як Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області могло встановити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Посилання заявника на те, що зазначення у рішенні суду та виконавчому листі на стягнення моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України робить неможливим виконання рішення суду є помилковим та необґрунтованим. Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області має можливість виконати рішення суду, стягнувши з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошових коштів. Таким чином, підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду, передбачених частиною 3 статті 435 ЦПК України, немає. Враховуючи те, що заявник фактично просить змінити зміст рішення суду від 07 травня 2024 року, доводи, які викладені в заяві, не є підставами для зміни способу виконання рішення суду, а можуть бути підставами для перегляду рішення в апеляційному порядку. Від ГУНП в Миколаївській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У своєму відзиві ГУНП в Миколаївській області зазначає, що посилання апелянта на неправильність ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2024 року про зміну способу виконання є помилковим, бо боржником є Держава Україна, а не Держказначейство України і стягнення коштів проводиться з Державного бюджету, а не з Єдиного казначейського рахунку, який по суті своєї є всього інструментом для проведення банківської операції. Державна казначейська служба України також надала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначала, що не погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними й заперечує проти її задоволення. Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Державний бюджет України або державу. Наділення органів Казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, не вказує на безумовний обов`язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави та створених нею органів зазначення в резолютивній частині виконавчого листа щодо стягнення з Державного бюджету України «шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України» у рахунок відшкодування моральної шкоди є очевидно необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. 02 липня 2024 року постановою Миколаївського апеляційного суду рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили, 29 серпня 2024 року ОСОБА_2 по вказаній справі було видано виконавчий лист. В подальшому від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про виправлення описки у виконавчому листі. Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року описку виправлено. Зазначено, що в графі "прізвище, ім`я та по батькові повне найменування боржника, дата народження" вказати - "Державний бюджет України". Ухвала набрала законної сили та на підставі цього ОСОБА_2 було видано виконавчий лист 11 листопада 2024 року. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі статті 16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті. Крім того також слід зазначити, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 по справі «Shmalko v. Ukraine» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Chizhov v. Ukraine» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Судом установлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року, що виконується, стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області 11 листопада 2024 року прийнято до виконання виконавчий лист, що виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 29 серпня 2024 року у справі № 490/772/24 про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 грн. Між тим, при опрацюванні зазначеного виконавчого листа виявлено обставину, що унеможливлює виконання зазначеного рішення у спосіб визначений судом, оскільки містить відомості про суб`єкта виконання та вид рахунку, з якого передбачено здійснення безспірного списання, що не передбачено при відшкодуванні шкоди саме за рахунок держави. До теперішнього часу рішення суду не виконано. Вважаючи зазначену обставину такою, що ускладнює (унеможливлює) виконання рішення суду про відшкодування стягувачу моральної шкоди у розмірі 4 000 гривень, з огляду на це Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області звернулося до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання цього рішення зі стягнення грошових коштів шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної бюджету України на користь ОСОБА_2 на стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 грн. При цьому, зміна способу та порядку виконання рішення суду «зі стягнення грошових коштів шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди » на «стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 грн» це не є зміна рішення суду по суті. За таких обставин суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про зміну порядку та способу виконання рішення. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що така зміна способу виконання судового рішення змінює суть такого судового рішення та повинна відбуватися тільки внаслідок апеляційного оскарження такого рішення з огляду на таке. 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон). Державною казначейською службою України (далі - Казначейство України) згідно з частиною 1 статті 3 Закону здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Отже у цій справі судове рішення виконується Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, яке отримало виконавчий документ та звернулося до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання зазначеного судового рішення. З огляду на зазначене, таке звернення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів стягувача у справі, яким є скаржник ОСОБА_2 та гарантує останньому виконання судового рішення. Така зміна способу та порядку виконання судового рішення не змінює суті ухваленого рішення, оскільки не змінює грошового стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди. Таким чином, встановивши вказані вище обставини, правильно застосувавши норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв його представник Островський Сергій Борисович, залишити без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року.