Постанова 4820 № 686/11245/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/11245/21 Провадження № 22-ц/4820/1757/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і процентів від простроченої суми за апеляційною скаргою Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і процентів від простроченої суми. ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року стягнено з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 39 029 грн 41 коп. шкоди, завданої законом, який визнано неконституційним. Це рішення суду залишається невиконаним до теперішнього часу, внаслідок чого в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач має сплатити йому 7 360 грн 95 коп. інфляційних втрат і 3 419 грн 62 коп. процентів від простроченої суми, а всього 10 780 грн 57 коп. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на свою користь 10 780 грн 57 коп. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і процентів від простроченої суми за період з травня 2018 року по грудень 2019 року закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 3 590 грн 71 коп. інфляційних втрат і 1 459 грн 59 коп. трьох процентів річних від простроченої суми. Суд виходив з того, що держава не виконала рішення суду та прострочила виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого вона має сплатити ОСОБА_1 інфляційні втрати та проценти від простроченої суми за період з січня 2020 року по березень 2021 року включно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Держава Україна в особі Державної казначейської служби України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що виконання судових рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України в порядку безспірного списання коштів у межах бюджетних призначень і бюджетних асигнувань. На теперішній час виконавчий лист про стягнення з державного бюджету на користь ОСОБА_1 грошових коштів залишається невиконаним, у зв`язку з тим, що законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, який визнаний неконституційним. Водночас Державна казначейська служба України не має можливості виконати судове рішення за рахунок інших бюджетних програм, оскільки це призведе до перевищення службових повноважень і нецільового використання бюджетних коштів. Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання судового рішення, тому до них не можуть бути застосовані норми, які передбачають цивільно-правову відповідальність за прострочення грошового зобов`язання. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року (справа №686/6137/18) стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 39 029 грн 41 коп. шкоди, завданої законом, який визнано неконституційним. Це рішення набрало законної сили 16 серпня 2018 року та залишається невиконаним до теперішнього часу. Виконавчий лист №686/6137/18 від 11 вересня 2018 року знаходиться на виконанні в Державній казначейській службі України. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішеннями від 15 серпня 2019 року (справа №686/2579/19) та 10 лютого 2020 року (справа №686/962/20) стягнув з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та проценти від простроченої суми за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року включно. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Отже, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року (справа № 686/21962/15-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Зібрані докази вказують на те, що в період з січня 2020 року по березень 2021 року включно держава не виконала рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року у справі №686/6137/18 і прострочила виконання грошового зобов`язання, яке виникло з цього рішення. За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що держава має нести цивільно-правову відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, та сплатити ОСОБА_1 інфляційні втрати та проценти від простроченої суми. Схожі за змістом правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року (справа №758/1303/15-ц) і Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 вересня 2020 року (справа №335/6979/19). Розмір інфляційних втрат і процентів від простроченої суми визначений судом правильно та не оспорюється відповідачем. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат і процентів від простроченої суми, а також про незастосування норм ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин, суперечать вимогам закону. Посилання Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в інших справах є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Так, предметом позову у справі №826/17656/16 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року) є грошова компенсація, встановлена статтею 5 Закону України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а предметом позову у справі №2а-11853/10/1570 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року) відшкодування майнової та моральної шкоди. Тоді як ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат і процентів від простроченої суми. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2018 року (справа №910/13889/17) і від 12 липня 2018 року (справа №910/13314/17) зроблено правовий висновок про те, що статтею 625 ЦК України встановлено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та ці норми поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Покладення на особу передбаченої статтями 1173, 1174 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення грошових зобов`язань, зокрема, статті 625 ЦК України. Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав. Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із відшкодуванням шкоди як деліктного зобов`язання. Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не ставилося питання про одночасне стягнення коштів як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання та відшкодування шкоди.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Держави Україна в особі Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Козак О.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 59