Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/772/24

02.07.24 22-ц/812/982/24 Провадження № 22-ц/812/982/24 П О С Т А Н О В А іменем України 02 липня 2024 року м. Миколаїв справа № 490/772/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лівінського І.В., суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Островським Сергієм Борисовичем, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 07 травня 2024 року під головуванням судді Чаричанського П.О. в приміщенні цього ж суду, дата складання повного тексту судового рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначав, що він давно хотів придбати зброю для полювання. До подання заяви на отримання дозволу, 21 липня 2021 року в магазині зброї "STVOL" він сплатив вартість мисливської рушниці, модель Maverick M88 combo кал. 12*28& 18 5*, у сумі 14210,00 грн, щоб йому її забронювали, оскільки вони швидко розкуповуються. 09 жовтня 2021 року він звернувся до ГУНП в Миколаївській області із заявою щодо надання дозволу на придбання та зберігання однієї одиниці мисливської гладкоствольної зброї та однієї одиниці мисливської нарізної зброї. 12 жовтня 2021 року листом ГУНП в Миколаївській області йому було відмовлено в наданні вказаних дозволів. В подальшому він оскаржив вказану відмову до суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року зобов`язано ГУНП в Миколаївській області оформити позивачу дозвіл на право придбання та зберігання мисливської нарізної та гладкоствольної зброї в особисте користування. Неодноразово в подальшому він звертався до ГУНП в Миколаївській області з приводу виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, але тільки 23 березня 2023 року, після примусового виконання вказаної постанови, йому видали два дозволи на придбання зброї. Отримавши ці дозволи, він звернувся до магазину "STVOL" в м. Миколаєві, але там йому повідомили, що його заброньовану мисливську рушницю продали, оскільки він прийшов за нею через 20 місяців. 24 березня 2023 року за власні кошти він поїхав до м.Одеса в магазин зброї "STVOL", де купив гладкоствольну мисливську рушницю Maverick M88 № НОМЕР_1 з одним стволом за 20227,20 грн. Він планував придбати іншу, але в наявності в магазині не було, а тому йому довелось придбати будь-яку, оскільки в нього закінчувався 3-місячний строк дозволу (до 27 березня 2023 року). Після цього ГУНП в Миколаївській області видало йому дозвіл на право зберігання, носіння вказаної зброї, № НОМЕР_2 від 27 березня 2023 року. Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій співробітників СКОЗ ГУ НП в Миколаївській області він переплатив 6017,20 грн, оскільки рушниця, яку він забронював коштувала дешевше. Крім того, метою придбання зброї було полювання, а дана зброя, яку він придбав використовується для самозахисту. Також позивач вважає, що своїми незаконними діями ГУНП в Миколаївській області спричинили йому моральні страждання, що полягають у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з неправомірною відмовою щодо видачі дозволу на придбання зброї. Він давно мріяв придбати мисливську зброю та займатись полюванням, а дії відповідача призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, звичайного життєвого укладу, погіршення стосунків з оточуючими людьми, зневіри в органах поліції, порушенні загального стану здоров`я, втрати сну, апетиту, він був вимушений витрачати додатковий час та зусилля для захисту своїх прав. А тому оцінює розмір грошового відшкодування спричиненої моральної шкоди в 20 000 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн та майнової шкоди у розмірі 6017,20 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинною постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду порушення законного порядку надання ОСОБА_1 дозволу на право придбання та зберігання зброї, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання. Таким чином, вказаними діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки ненадання дозволу на право придбання зброї свідчить про те, що позивачу незаконно відмовили в цьому. З`ясувавши чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 грн. Щодо вимог в частині стягнення з відповідача понесеної ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 6017 грн 20 коп. суд вважав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме дії відповідача ГУНП в Миколаївській області призвели до того, що ОСОБА_1 була спричинена майнова шкода в розмірі 6017,20 грн. Твердження позивача про те, що дії ГУНП в Миколаївській області мають причинно-наслідковий зв`язок між невидачею дозволу на придбання зброї та переплатою за вказану зброю не знайшли підтвердження, оскільки не виконання магазином "STVOL" своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 , а саме збереження зброї до видачі дозволу на її придбання, не пов`язано з діями ГУНП в Миколаївській області, а саме невидачею дозволу на придбання зброї. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Островський С.Б., посилаючись на необґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні стягнення відшкодування майнової шкоди у сумі 6017,20 грн, просив його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. Узагальненні доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року визнано протиправною відмову ГУНП в Миколаївській області та зобов`язано ГУНП в Миколаївській області оформити позивачу дозвіл на право придбання та зберігання мисливської нарізної та гладкоствольної зброї в особисте користування. Апелянт зазначає, що внаслідок неправомірних дій співробітників СКОЗ ГУНП в Миколаївській області, ОСОБА_1 переплатив 6017,20 грн та втратив додаткового мисливського ствола зі змінними дульним звуженням (чоками), що роблять більш купний постріл шроту (дробі), вартість якого 14200 грн. Короткий ствол рушниці, яку він купив, використовується для самооборони та не придатний для полювання, так як немає можливості зміни дульних звужень (чоків) та має свердлення циліндр. Враховуючи те, що своїми незаконними діями ГУНП в Миколаївській області видало ОСОБА_1 дозволи на придбання зброї майже через 1,5 роки, йому була завдана майнова шкода у сумі 6017,20 грн, яку він переплатив за зброю (за цей час вартість зброї зросла). А якщо б відповідач видав би позивачу дозвіл своєчасно, ще у 2021 році, тоді б останній не витрачав додаткові 6017,20 грн. Узагальненні доводи інших учасників справи На вказану апеляційну скаргу від Державної казначейської служби України надійшов відзив, в якому представник заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила скасувати рішення в частині стягнення моральної шкоди. Зазначала, що оскільки Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, тому не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачу діями органів досудового слідства. Вказувала, що апелянт не довів належними та допустимими доказами про те, що ГУНП в Миколаївській області заподіяло майнову шкоду позивачу, бо позивач не мав права на рушницю. Отже між діями ГУНП та продажом продавцем заброньованої рушниці не має жодного причинного зв`язку. Також позивачем не надано належних доказів у підтвердження завдання йому моральної шкоди, наявність душевних страждань, порушення його нормальних життєвих зав`язків, тощо. Також на вказану апеляційну скаргу надійшов відзив від ГУНП в Миколаївській області, в якому представник відповідача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року - без змін. Представник зазначала, що ОСОБА_1 знав, що для придбання мисливської рушниці треба дозвіл від ГУНП та порядок здійснення покупки в магазині з передачею цього предмета покупцю відбувається тільки з спеціального дозволу. Вважає, що оскільки на момент бронювання рушниці позивач не мав дозволу на її придбання, то не мав права на придбання зброї. Не виконання магазином своїх зобов`язань по збереженню оплаченого предмета жодним чином не пов`язано із діями ГУНП в Миколаївській області, бо за дозволом на придбання рушниці, позивач звернувся тільки у жовтні 2021 року. Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що відповідач заподіяв йому майнову шкоду, бо позивач не мав права на придбання рушниці та до відповідача за дозволом на покупку рушниці в липні 2022 року не звертався. А тому між діями відповідача та продажом продавцем заброньованої рушниці не має жодного причинного зв`язку. 2.

Мотивувальна частина Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 2 липня 2024 року, датою ухвалення рішення є 2 липня 2024 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з таких підстав. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що 21 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатив вартість мисливської рушниці, модель Maverick M88 combo кал. 12*28& 18 5*, у сумі 14210 грн. в магазині зброї "STVOL". Позивач пояснив, що зробив вказану передплату для того, щоб йому забронювали зазначену модель рушниці, оскільки вони швидко розкуповуються. 09 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Миколаївській області із заявами щодо надання дозволу на придбання та зберігання однієї одиниці мисливської гладкоствольної зброї та однієї одиниці мисливської нарізної зброї. ГУНП в Миколаївській області листом від 12 жовтня 2021 року за вих. № 645-42-2021 відмовило йому в наданні вказаних дозволів. Не погодившись з цим, ОСОБА_1 оскаржив цю відмову в судовому порядку. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року визнано протиправною відмову ГУНП в Миколаївській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на право придбання та зберігання мисливської нарізної та гладкоствольної зброї. Зобов`язано ГУНП в Миколаївській області оформити ОСОБА_1 дозвіл на право придбання та зберігання мисливської нарізної та гладкоствольної зброї в особисте користування. 13 жовтня 2022 року позивачем було надіслано заяву до ГУНП в Миколаївській області щодо виконання останнім вказаної постанови суду. Листом від 09 листопада 2022 року ОСОБА_1 було роз`яснено, що він має звернутися з аналогічною заявою до Сектору контролю за обігом зброї ГУНП в Миколаївській області. 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся з аналогічною заявою до Сектору контролю за обігом зброї. 03 березня 2023 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області ПМУМЮ (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 70314674 з виконання Виконавчого листа №400/11852/21 виданого 21 жовтня 2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУНП в Миколаївській області оформити ОСОБА_1 дозвіл на право придбання та зберігання мисливської нарізної та гладкоствольної зброї в особисте користування. 23 березня 2023 року ОСОБА_1 отримав вищевказані дозволи зі строком їх дії до 27 березня 2023 року. А 27 березня 2023 року отримав дозвіл на право зберігання, носіння МГЗ строком до 27 березня 2026 року. Отримавши дозвіл, позивач прийшов до магазину зброї «STVOL» в м. Миколаєві, але йому повідомили, що заброньовану ним мисливську рушницю НОМЕР_3 Maverick M88 combo кал. 12*28& 18 5* (з двома стволами), за яку він сплатив 21 липня 2021 року 14210 грн, продали, тому що він прийшов за нею аж через 20 місяців. В наявності такої рушниці в магазині не було. 24 березня 2023 року позивач придбав гладкоствольну мисливську рушницю Maverick M88 № НОМЕР_1 з одним стволом за 20227,20 грн. в магазині зброї «STVOL» в м. Одеса. Рушниці з двома стволами у наявності в магазині не було. Оскільки закінчувався строк дії дозволу, позивачу необхідно було придбати хоч якусь зброю. Позиція апеляційного суду Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди сторони не оскаржують, а тому в цій частині рішення апеляційний суд не переглядає. Вимоги Державної казначейської служби України про скасування рішення в частині відшкодування моральної шкоди, які висловлені у відзиві на апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для перегляду рішення в цій частині, оскільки доводів про порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, відзив не містить. Щодо вимог про відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд дійшов такого. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21). Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, завдану органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, передбачені нормами статей 1173, 1174 ЦК України, відповідно до яких: шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Отже, підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - шкодою. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблений висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту». У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 545/3981/22. У частинах першій, третій, четвертій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Пред`являючи вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 6017,20 грн., позивач посилався на те, що ця сума є різницею між сплаченою ним передплатою за мисливську гладкоствольну рушницю, яку він планував придбати, та вартістю іншої моделі мисливської гладкоствольної рушниці, яку він придбав після отримання дозволу. Отже, предметом спору є заподіяння шкоди позивачу під час придбання мисливської зброї. Порядок отримання права власності на мисливську зброю врегульовано Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року N 2471-XII «Про право власності на окремі види майна». Відповідно до положень цієї Постанови громадяни набувають права власності на вогнепальну мисливську гладкоствольну зброю, придбану ними з відповідного дозволу, що надається органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку. Отже, чиним законодавством передбачена можливість придбання мисливської гладкоствольної зброї лише після отримання відповідного дозволу. Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 , в порушення вказаного порядку, спочатку зробив передплату за мисливську рушницю, а потім, через 80 днів, звернувся із заявою до відповідного органу внутрішніх справ для отримання дозволу на придбання цієї рушниці. За таких обставин, а також враховуючи, що не виконання магазином "STVOL" своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 , а саме збереження зброї до видачі дозволу на придбання останньої, не пов`язано з діями ГУНП в Миколаївській області, а саме невидачею дозволу на придбання зброї, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження позивача про те, що дії ГУНП в Миколаївській області мають причинно наслідковий зв`язок між невидачею дозволу на придбання зброї та переплатою за вказану зброю не знайшли підтвердження. За такого, колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що саме відповідач ГУНП в Миколаївській області своїми неправомірними діями заподіяв йому майнову шкоду у розмірі 6017,20 грн, а тому місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок неправомірних дій співробітників ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 переплатив 6017,20 грн та внаслідок невчасної видачі дозволу на придбання зброї, йому була завдана майнова шкода у вказаному розмірі, є необґрунтованими з наведених вище підстав. Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення в частині вимог про стягнення майнової шкоди не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Островським Сергієм Борисовичем, залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 2024 року в частині вимог про відшкодування майнової шкоди - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова О.В. Локтіонова Повне судове рішення складене 2 липня 2024 року.