Постанова Київський апеляційний суд № 755/7270/24

справа № 755/7270/24 головуючий у суді І інстанції Хромова О.О. провадження № 22-ц/824/2623/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6517316 від 08 листопада 2022 року в розмірі 16 422,00 грн та судові витрати. В обґрунтування позову зазначав, що 08 листопада 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір №6517316 згідно з умовами якого відповідач отримав 5 100,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 18листопада 2022 року. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору №6517316 від 08 листопада 2022 року, договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений. Після цього, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору є Анкета-заява на кредит №6517316 позичальника від 08 листопада 2022 року, що заповнена відповідачем. Відповідно до умов кредитного договору, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30 січня 2023 року. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №6517316 від 08 листопада 2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №6517316 від 08 листопада 2022 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30 січня 2023 року. Сума заборгованості Відповідача становить 16 422,00 грн, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30 січня 2023 року, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 100,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11 067,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 255,00 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №22283912/8 від 06 березня 2024 року, але спір вирішено не було. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 08 листопада 2022 року №6517316 в розмірі 16 167,00 грн та судовий збір у розмірі 2 384,79 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 13 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що 08 листопада 2022 року невідомі особи шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами карткового рахунку, банківськими картками «Райфайзен-Банк» ОСОБА_1 , чим завдали їй майнової шкоди у розмірі 20 000,00 грн, а також оформили на неї, ОСОБА_1 кредит в недержавних кредитних установах на суму 4 900,00 грн, 5 100,00 грн та 23 000,00 грн. За зверненням ОСОБА_1 Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві порушено кримінальне провадження №12022100040003620, яке розслідується до теперішнього часу. Суд першої інстанції не встановив кому і на якій підставі належав номер телефону оператора мобільного зв`язку, на який начебто було спрямовано цифровий пароль для підтвердження згоди на отримання кредиту з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Місцевий суд не надав правової оцінки тому факту, що відповідачку належним чином не було повідомлено про укладення договору про відступлення прав вимоги. Також, позивачем не надано розрахунку нарахованих процентів. Крім того, наразі у Дніпровському районному суді м. Києва перебуває цивільна справа №755/8119/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Тобто є на розгляді судовий спір між тими самими сторонами з того самого предмету та х тих самих підстав. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 25 листопада 2024 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Мих Вікторія Олегівна подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зауважила, що відкрите досудове кримінальне провадження не доводить те, що щодо відповідача дійсно було скоєно кримінальне правопорушення, адже досудове розслідування триває. Вважає, що допоки не ухвалено вирок про крадіжку особистих речей та шахрайських дій вчинених щодо ОСОБА_1 , кредитний договір №6517316 від 08 листопада 2022 року вважається таким, що укладений правомірно відповідачем, що дає право позивачу, як правонаступнику первісного кредитора, звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до позову долучено довідку про ідентифікацію для підтвердження акцепту кредитного договору позичальником аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефона позичальника. Водночас, відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факту належності їй номера мобільного телефону, зазначеного у довідці, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор для підпису кредитного договору. Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит від 08 листопада 2022 року № 6517316, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі. Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 08 листопада 2022 року №6517316 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання. Умовами кредитного договору від 08 листопада 2022 року №6517316 (пункт 1.5.2) передбачено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 51,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 13 770,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Із відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №6517316, укладеному між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , встановлено, що за 10 днів з початку строку кредитування з 08 листопада 2022 року по 18 листопада 2022 року (включно) (в межах строку кредитування, пільговий період 10 днів) проценти за користування кредитом нараховувалися згідно з пунктом 1.5.2 кредитного договору за ставкою 0,1 % від суми кредиту, всього на суму 51,00 грн, що відповідає умовам укладеного договору. За період з 19 листопада 2022 року по 29 січня 2023 року (поза межами строку кредитування, в межах поточного періоду) проценти нараховувалися згідно з пунктом 1.6 кредитного договору в сумі 153,00 грн за день, тобто по 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день, всього на суму 11 016,00 грн, що відповідає умовам укладеного договору. З платіжного доручення від 08 листопада 2022 року №86534727 встановлено, що ТОВ «Мілоан» здійснило переказ грошових коштів у сумі 5 100,00 грн на картку VISA № НОМЕР_1 , одержувач - ОСОБА_1 . Заперечень щодо належності ОСОБА_1 зазначеного карткового рахунку відповідач також не надала, факту отримання коштів не спростувала. З виписки по особовому рахунку за кредитним договором від 08 листопада 2022 року № 6517316 за період з 08 листопада 2022 року по 12 березня 2024 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 складає 16 422,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5 100,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 255,00 грн, заборгованість за відсотками - 11 067,00 грн. 30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 89-МЛ, згідно якого, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (пункт 1.1 договору від 30 січня 2023 року №89-МЛ). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимоги від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (пункт 1.3 договору від 30 січня 2023 року №89-МЛ) Пунктом 6.3 договору від 30 січня 2023 року №89-МЛ передбачено, що з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов пункту 6.2.3 цього Договору, новий кредитор замінює кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває всіх прав (в тому числі грошових вимог) кредитора за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до нового кредитора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на усі суми, які новий кредитор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника. Згідно пункту 6.2.3 договору від 30 січня 2023 року №89-МЛ, права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, визначеній в пункті 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення прав вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2) відповідно до пункту 8.3.2 договору. Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 30 січня 2023 року №89-МЛ містить інформацію про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , кредитний договір від 08 листопада 2022 року № 6517316, загальна сума заборгованості - 16 422,00 грн, залишок по тілу кредиту - 5 100,00 грн, залишок по відсотках - 11 067,00 грн, залишок по комісії - 255,00 грн. Також 30 січня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників від 30 січня 2023 року до договору відступлення прав вимоги від 30 січня 2023 року №89-МЛ. З платіжної інструкції від 30 січня 2023 року №69902 встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти у сумі 715 316,82 грн, призначення платежу - плата за відступлення прав вимоги зг. дог. відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30/01/2023 без ПДВ. Згідно із Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 30 січня 2023 року №89-МЛ, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 08 листопада 2022 року №6517316 на загальну суму заборгованості 16 422,00 грн, з яких: 5 100,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 11 067,00 грн - залишок заборгованості за відсотками, 255,00 грн - залишок заборгованості за комісією. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 5 100,00 грн та відсотками за користування кредитом у розмірі 11 067,00 грн. Разом з тим, оскільки у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту у розмірі 255,00 грн, суд відмовив у задоволенні позову в цій частині. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції правомірно вважав, що такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором V28944, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах. У пункті 2.1. Договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Зокрема, згідно з пунктом 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погодилася з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердила, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватися умов Кредитного договору та Правил. Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Також у анкеті-заяві на кредит №6517316 від 08 листопада 2022 року відображено процес оформлення та розгляду заяви з 07:57:30 год до 08:14:20 год від моменту заповнення заяви до підписання договору та його оброблення. Платіжним дорученням №86534727 від 08 листопада 2022 року підтверджено факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 5 100,00 грн на карту ОСОБА_1 НОМЕР_1 , зазначену у п. 2.1 Договору. В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. На підставі наведеного, апеляційний суд критично сприймає посилання ОСОБА_1 на Витяг з ЄРДР про кримінальне провадження №12022100040003620 за заявою апелянта від 10 листопада 2022 року, відповідно до якого 08 листопада 2022 року невстановлені особи, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами карткового рахунку банківської картки «Райфайзен-Банк» ОСОБА_1 , чим завдали останній майнової шкоди в розмірі 20 000,00 грн, оформили кредит в недержавних кредитних установах манівео на суму 4 900,00 грн, майкредітсаппорт на суму 5 100,00 грн, та ФК «Кредит Капітал» на суму 23 000,00 грн. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5 100,00 грн.; строк кредитування - 100 днів; пільговий період - 10 днів; знижена % ставка - 739,00 % річних; стандартна % ставка - 1007,00 % річних. Сторони погодили, що пільговий період - строк, що настає з дати видачі кредиту, згідно п. 1.3. та завершується п. 1.3.1 Договору дату (рекомендовану дату платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватися за знижено відсотковою ставкою. З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов`язання Позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду. Поточний період - строк, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується у визначену п. 1.3.2 Договору дату (дату остаточного погашення заборгованості. Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов`язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. З завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за Договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов`язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) Позичальником, шо тягне настання наслідків обумовлених розділом 4 цього Договору та надає Кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку. При цьому, рекомендованою датою платежу є календарна дата, з настанням якої завершується пільговий період та настає строк виконання. За обставинами цієї справи ОСОБА_1 кредитне зобов`язання у обумовлений 10-денний пільговий період кредитування не виконала, а тому з 11 дня кредитування до закінчення поточного періоду їй нараховано відсотки за користування кредитом за стандартною % ставкою. За умовами п. 1.5 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 19 176,00 грн та включає в себе: суму кредиту 5 100,00 грн та проценти за користування кредитом 14 076,00 грн. Вказані умови повністю узгоджуються та відповідають Графіку платежів за договором про споживчий кредит №6517316 від 08 листопада 2022 року. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак у цій справі позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит. Позовні вимоги обмежуються виключно стягненням тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісії за надання кредиту, загальний розмір яких є меншим ніж максимальна сума кредиту за умовами п. 1.5 Договору (19 176,00 грн). У зв`язку з цим колегія суддів не встановила порушень прав боржника у цій справі. Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачем не спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є її процесуальним обов`язком. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором. За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 не оскаржувала договір відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30 січня 2023 року в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов`язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України, а тому місцевий суд правомірно вважав права позивача порушеними та наявними підстави для стягнення з відповідачки заборгованості. Щодо посилань апелянта на перебування у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва справи №755/8119/24 між тими самими сторонами з того самого предмету та з тих самих підстав колегія суддів зазначає наступне. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі №755/8119/24 повернуто заявнику. Ухвала про відкриття провадження у цій справі не постановлялася, рішення по суті позовних вимог не ухвалювалося. Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у оскаржуваній частині по суті позовних вимог. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України у цій частині необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією не оскаржувалося та відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося. Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова