Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/4484/23

Дата документу 18.12.2024 Справа № 331/4484/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/4484/23 Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г. Провадження №22-ц/807/2183/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 26 вересня 2009 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 555. 10 лютого 2022 року заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Тищук Н.Ю, зареєстрованого в реєстрі за №

901. Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 . Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначеної квартири, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд поділити спільне майно подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 у такий спосіб: визнати за сторонами право власності на частину вказаної квартири за кожним. У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, який неодноразово уточнювала, остання редакція зустрічного позову була подана нею в травні 2024 року. В обґрунтування зустрічного позову, ОСОБА_2 зазначила, що перебуваючи у шлюбі сторони за спільні кошти придбали транспортні засоби, а саме: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, дата державної реєстрації 26.08.2020 року; причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, дата державної реєстрації 04.11.2017 року; КАМАЗ 5410, 1982 року випуску, дата державної реєстрації 28.12.2016 року; SAMRO 58 344 (1988) НОМЕР_1 , та DAF ТЕ952580 (1999), а тому мають статус спільної сумісної власності подружжя. Під час перебування сторонами у шлюбі у січня 2022 року, без згоди дружини на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 продав - наступні транспортні засоби: SAMRO 58 344 (1988) та DAF ТЕ952580 (1999). Кошти від продажу зазначених вище транспортних засобів на утримання сім`ї витрачені не були. ОСОБА_1 витратив їх на власний розсуд, компенсацію вартості частини проданих транспортних засобів ОСОБА_2 не отримала. ОСОБА_2 визначили вартість транспортних засобів станом на день розгляду справи в суді пошуку через мережу інтернет «Сайт продаж авто». За параметрами визначення вартості транспортних засобів були моделі, рік випуску цих транспортних засобів. Відповідно до інтернет довідки орієнтовна вартість автотранспортних засобів склала: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, дата державної реєстрації 26.08.2020 року - 29 995,60 грн (1/2 - 14 997,80 грн); причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, дата державної реєстрації 04.11.2017 року 175 584 грн (1/2 - 87 792 грн); КАМАЗ 5410, 1982 року випуску, дата державної реєстрації 28.12.2016 року - 182 900 грн (1/2 - 91450 грн); SAMRO 58 344 (1988) НОМЕР_1 - 149 499,55 грн (1/2 - 74 749,78 грн), та DAF ТЕ952580 (1999) - 248 289,45 грн (1/2 - 124 144,72 грн), всього вартість автомобілів склала 786 268,60 грн (1/2 - 393 134,30 грн). На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 остаточно просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію належної ОСОБА_2 вартості 1/2 частки майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме транспортних засобів: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, дата державної реєстрації 26 серпня 2020 року; причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, дата державної реєстрації 04 листопада 2017 року; КАМАЗ 5410, 1982 року випуску, дата державної реєстрації 28 грудня 2016 року; SAMRO 58 344 (1988) НОМЕР_1 , та DAF ТЕ952580 (1999), на загальну суму 393134, 30 грн (а.с.31-40, т.2). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2023 року вимоги за зустрічним позовом об`єднано з вимогами первісного позову. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2024 року про виправлення описки в рішенні суду, позов ОСОБА_1 задоволено. Здійснено поділ нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на (одну другу) частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на (одну другу) частину квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_2 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. В рахунок розподілу рухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості (однієї другої) часток транспортних засобів: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 14 997 гривень 80 копійок; причепу KRONE AZP 18, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в сумі 87 792 гривні, 00 копійок; КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в сумі 91 450 гривень 00 копійок; SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в сумі 74 749 гривень 78 копійок. DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , в сумі 124 144 гривні 70 копійок, а всього у сумі 393 134 гривні 30 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 362 гривні 65 копійок. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 гривень 65 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 4 192 гривні 00 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, в частині задоволеного зустрічного позову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в особі представника - Левицької Ю.В. до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, відмовити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що усі транспортні засоби були придбані ОСОБА_1 за період шлюбу з ОСОБА_2 у тому числі і автомобілі SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску були придбані виключно в межах здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності як фізичної особи - підприємця, використовувалися саме на користь їхньої сім`ї, а тому твердження суду про те, що він нібито на власний розсуд без письмової згоди позивачки розпорядився спільною сумісною власністю подружжя, не відповідають дійсності. У період часу з грудня 2021 року до розірвання шлюбу судом та після судового рішення ОСОБА_2 продовжувала проживати разом з ОСОБА_1 разом з дитиною, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. До лютого 2022 року він взагалі не був обізнаний про те, що дружина подала до суду позов про розірвання шлюбу. Щодо транспортних засобів ВАЗ 21013, 1985 року випуску, причепу KRONE AZP 18, 1988 року випуску, КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску вони залишились на окупованій території у м. Бердянську Запорізької області та їх доля апелянту невідома, а тому він не може ними володіти та розпоряджатися. У зв`язку з чим, після ознайомлення з повідомленням МВС України, 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до сервісного центру МВС з відповідними заявами про зняття вказаних транспортних засобів з обліку у зв`язку з вибракуванням. При цьому ніяких питань до нього з цього приводу у посадових осіб ТСЦ МВС №2342 не виникло. Норми діючого законодавства взагалі не вимагають згоди іншого з подружжя на звернення фізичної особи до відповідних органів з заявою про вибракування транспортних засобів, які зареєстровані на його ім`я. Будь-якого наміру уникнути поділу вказаного рухомого майна у нього не було. Відповідно до ст. 349 ЦПК України право власності припиняється в разі його знищення, дані транспортні засоби взагалі юридично не існують, тому що вони фактично знищені, які не були ним відчужені, за ним не зареєстровані та відновлення їх реєстрації взагалі неможливе. Також, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду щодо ринкової вартості транспортних засобів, 1/2 яких йому необхідно компенсувати позивачці за зустрічним позовом, яка не зверталася до суб`єкта оціночної діяльності для визначення їх дійсної ринкової вартості, суд поклав обов`язки доведення їх саме на ОСОБА_1 .. Заперечує проти наведеної позивачкою оцінки транспортних засобів: КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, ВАЗ 21013, 1985 року випуску. Наполягає на визначенні їх реальної вартості, а не приблизної на підставі аналітики інтернет-сайтів з продажу вживаних автомобілів, вважаючи такі докази неналежними. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , адвокат Левицька Ю.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції визначив перелік нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та дійшов висновку про його поділ у порядку статей 60, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України). При цьому презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно ОСОБА_1 не спростована. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації вартості часток транспортних засобів - ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; - КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; - SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; - DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 на власний розсуд без письмової згоди позивачки розпорядився спільною сумісною власністю подружжя, а саме на підставі договорів купівлі-продажу від 28 січня 2022 року відчужив транспортні засобами: SAMRO 5R 334, 1998 року випуску та DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску. Гроші від відчужених автомобілів не були використані в інтересах сім`ї. Транспортні засоби: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , які після отримання ОСОБА_1 зустрічного позову без згоди позивачки були ним зняті з реєстраційного обліку 13 вересня 2023 року у зв`язку з вибракування, без зазначення причин такого вибракування, що не є підставою для припинення права спільної сумісної власності, були придбані сторонами у період шлюбу, є неподільними речами, тому за таких обставин, та у відповідності до статті 71 СК України, враховуючи їх загальну вартість на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація належної позивачці за зустрічним позовом частини у праві на ці транспортні засоби: ВАЗ 21013 в сумі 14 997, 80 грн; причеп KRONE AZP 18 в сумі 87 792,00 грн, КАМАЗ 5410 10850 в сумі 91 450,00 грн, що разом компенсація за всі транспортні засоби їх частина становить 393134, 30 грн. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що 26 вересня 2009 року сторони уклали шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 555 та підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_9 ( а.с. 5 т. 1). Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2022 року у справі №310/12344/21, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 26.09.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, за актовим записом № 555, було розірвано. Судовим рішенням встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинено з грудня 2021 року (а.с.6-7,т.1). Рішення суду сторонами не оскаржено та набрало законної сили. За час перебування у шлюбі, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою набуття права власності слугував договір купівлі-продажу від 24 листопада 2017 року, посвідчений Тищук Н.Ю., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 901 (а.с.8-9,10, т.1). Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та доданого до нього Додатку стосовно зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 були зареєстровані такі транспортні засоби: ВАЗ 21013, 1985 року випуску - з 26 серпня 2020 року; причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску - з 04 листопада 2017 року; КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску - з 28 грудня 2016 року (а.с.60,т.1); SAMRO 5R 334, 1998 року випуску - з 19 грудня 2019 року; DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску - з 22 листопада 2019 року (а.с.100,т.1). Згідно даних «Єдиного державного реєстру транспортних засобів» МВС України транспортні засоби: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, 13 вересня 2023 року знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою; причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, 13 вересня 2023 року знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою; КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, 13 вересня 2023 року знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою; SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, 28 січня 2022 року перереєстрований на нового власника за договором купівлі- продажу; DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску, 28 січня 2022 року перереєстрований на нового власника за договором купівлі- продажу (а.с.101-102,105, т.1). Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця, серії НОМЕР_10, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 28 березня 2007 року (а.с.153,т.1). З Довідки № 643 від 01 лютого 2024 року, складеної фахівцем-автотоварознавцем ОСОБА_4 вбачається, що середня вартість транспортного засобу SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , станом на 01 лютого 2024 року, становить 149 499,55 грн (а.с. 210,т.1). З Довідки № 642 від 01 лютого 2024 року, складеної фахівцем-автотоварознавцем ОСОБА_4 вбачається, що середня вартість транспортного засобу DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на 01 лютого 2024 року, становить 248 289,45 грн (а.с. 214, т.1). Згідно інформації Головного сервісного центру МВС, регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області за № 31/8-88 нд від 31 жовтня 2023 року вбачається, що транспортні засоби ВАЗ 21013, 1985 року випуску, 13 вересня 2023 року знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою;причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, 13 вересня 2023 року знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою; КАМАЗ 5410 10850, 1982 року 13 вересня 2023 року знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою, за заявою ОСОБА_5 ( а.с. 178-181 т. ). Відповідно до роздруківки із сайтів про ринкову вартість транспортних засобів вбачається, що на час подання зустрічного позову, згідно зведеної таблиці ринкова вартість транспортних засобів ВАЗ 21013, 1985 року випуску, 13 вересня 2023 року становить - 29995, 60 грн, причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску - 175584 грн, КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску - 182900, 00 грн, SAMRO 5R 334, 1998 року випуску - 149499, 55 грн, DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску - 248289, 45 грн ( а.с. 41 т. 2). За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). У справі, яка переглядається апеляційним судом, спір стосується поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, а саме визнання за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсацію вартості частки транспортних засобів, а саме ВАЗ 21013, 1985 року випуску, причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску, SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску, в сумі 393134, 30 грн, два, які із них були продані ОСОБА_1 в період перебування сторін у шлюбі, без згоди одного із подружжя, кошти за продаж яких не були використані в інтересах сім`ї, три транспортні засоби були знятті з обліку у зв`язку з вибраковкою за заявою ОСОБА_1 без згоди співвласника. Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частин першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Положення частини п`ятої статті 71 СК України не вимагають обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2020 року в справі № 235/5146/16 (провадження № 61-37616св18). З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Судам також роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя. Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області (а.с. 10 т. 1). Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та доданого до нього Додатку стосовно зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 були зареєстровані такі транспортні засоби: ВАЗ 21013, 1985 року випуску - з 26 серпня 2020 року; причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску - з 04 листопада 2017 року; КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску - з 28 грудня 2016 року, SAMRO 5R 334, 1998 року випуску - з 19 грудня 2019 року; DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску - з 22 листопада 2019 року ( а.с. 60, т1, а.с. 100 т. 1). Встановивши, що квартира за адресою АДРЕСА_3 та вищезазначені транспортні засоби, набуті у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів придбання спірного майна за особисті кошти відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом не надали, оцінивши надані докази у справі, виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності, частки подружжя в якому є рівними, в порядку поділу спільного майна подружжя визначив за ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 за кожним, та прийшов до вірного висновку, що позивачка за зустрічним позовом має право власності на 1/2 частину вищезазначених транспортних засобів, оскільки вони були придбані в період шлюбу між сторонами. Судом першої інстанції було встановлено, що транспортні засоби SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску, 28 січня 2022 року на підставі договорів купівлі-продажу без згоди дружини були відчужені ОСОБА_1 , та належать іншим особам, які не є стороною у цій справі. При цьому, суд урахував, що відповідач без згоди позивачки за зустрічним позовом під час перебування у шлюбі в період фактичного припинення шлюбних відносин відчужив транспортні засоби SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску, які були спільною сумісною власністю подружжя та не довів належними доказами використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім`ї. Посилання заявника апеляційної скарги на те, що він здійснив відчуження транспортних засобі виключно в інтересах сім`ї, суд відхиляє, оскільки позивачка за зустрічним позовом довела, що кошти від продажу автомобілів відповідач не використовував в інтересах сім`ї, а ОСОБА_1 , протилежного не довів. Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18) та від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20 (провадження № 61-21406св21) зроблено висновок про те, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя. Оскільки у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку із цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого. В додатку до зустрічного позову, ОСОБА_2 надано роздруківки із сайтів про ринкову вартість вищезазначених транспортних засобів з яких вбачається, що вартість автомобіля SAMRO 5R 334, 1998 року випуску становить - 149499, 55 грн, DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску становить - 248289, 45 грн. Параметрами визначення вартості транспортних засобів були модель, рік випуску ( а.с. 41 т. 2). Вказаний доказ ринкової вартості транспортних засобів, ОСОБА_1 в установленому законом порядку не спрстовано, інших доказів не надано, клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи з метою визначення їх ринкової ціни не заявлено. Таким чином, вирішуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя на користь позивачки у рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортні засоби SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, DAF НОМЕР_7 , 1999 року випуску, які на власний розсуд без повідомлення та згоди позивачки за зустрічним позовом були відчужені ОСОБА_1 , правильним є висновок суду про наявність у ОСОБА_2 права на грошову компенсацію вартості 1/2 часток автомобіля SAMRO 5R 334, 1998 року випуску, що становить - 74749, 78 грн (149499, 55 :2), DAF TE 95 XF 12580, 1999 року випуску, що становить - 124144,72 (248289, 45 :2), а всього разом 198894, 50 грн.. Що стосується висновку суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості 1/2 часток транспортних засобів ВАЗ 21013, 1985 року випуску в сумі 14997, 80 грн; причеп KRONE AZP 18, 1988 року в сумі 87792, 00 грн ; КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску в сумі 91450, 00 грн, що разом становить 194239, 80 грн, то колегія суддів не може погодитися з висновком суду в цій частині задоволених зустрічних позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони проживали в м. Бердянську Запорізької області, яка є тимчасово окупованою територією. У відзиві до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що вказані транспортні засоби залишилися на окупованій території та їх доля йому не відома. Належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначені транспортні засоби були вивезені з окупованої території, позивачка за зустрічним позовом не надала. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 , адвокат Левицька Ю.В. пояснила, що ОСОБА_2 з окупованої території виїхала раніше, тому не може достоменно підтвердити, що транспортні засоби були вивезені ОСОБА_1 з окупованої території. Отже, ОСОБА_2 зазначені твердження ОСОБА_1 не спростовані, не доведено, що відповідач вивіз вищезазначені транспортні засоби з тимчасово окупованої території та на час розгляду справи користується ними або, що він приховує ці автомобілі. У зв`язку з тим, що вищезазначені транспортні засоби та їх складові частини залишились на окупованій території та відповідач за зустрічним позовом не має до них доступу, 13 вересня 2023 року на підставі п. 45 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня1998 року (зі змінами станом на 08 серпня 2023), звернувся до сервісного центру МВС з відповідними заявами про зняття вказаних транспортних засобів з обліку у зв`язку з вибраковкою. Відповідно до пункту 40 Порядку « Зняття з обліку транспортних засобів (зокрема, у в`язку з вибракуванням (списанням) транспортного засобу в цілому) здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду». Згідно пункту 45 вищевказаного Порядку « Вибракувані (списані) транспортні засоби підприємств знімаються з обліку на підставі затверджених актів, а фізичних осіб - за заявами їх власників». Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області від 23 листопада 2023 року № 31/8-2342-Т-372 вбачається, що транспортні засоби ВАЗ 21013, 1985 року випуску, причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску були знятті з обліку у зв`язку з вибраковкою на підставі заяв ОСОБА_1 ( т. 1 а.с.158 -161). Суд першої інстанції задовольняючи в цій частині зустрічний позов ОСОБА_2 посилається на те, що хоча станом на теперішній час ОСОБА_1 не звертався до територіального сервісного центру з приводу видачі довідки на вивільнені вузли та агрегати (дозволу на продаж кузова або двигуна) вищезазначених транспортних засобів, проте він не позбавлений можливості звернутися до відповідних сервісних центрів в майбутньому у будь-який час, тому ОСОБА_1 має можливість особисто продати вивільнені вузли та агрегати (кузов, двигун тощо) вищезазначених транспортних засобів. Проте, суд не врахував, що предметом спору є саме транспортні засоби, а не їх вузли та агрегати та можливості їх легалізувати та продати в майбутньому. Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином не оцінив докази, подані сторонами, не врахував доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що три вищезазначені транспортні засоби, які є предметом спору у даній справі залишились на тимчасово окупованій території, доступу до них відповідач не має. У зв`язку з чим за заявою ОСОБА_1 вони були знятті з обліку сервісним центром МВС у зв`язку з їх вибракуванням (списанням), тому суд безпідставно задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок грошової компенсації вартості 1\2 частини у праві спільної сумісної власності транспортних засобів ВАЗ 21013, 1985 року випуску в сумі 14997, 80 грн; причеп KRONE AZP 18, 1988 року в сумі 87792, 00 грн ; КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску в сумі 91450, 00 грн, що разом становить 194239, 80 грн. Крім того, слід зауважити, що при розгляді вимог зустрічного позову, судом першої інстанції не було встановлено, а ОСОБА_2 не було надано доказів, що ОСОБА_1 , здійснив відчуження спірних трьох транспортних засобів ВАЗ 21013, 1985 року випуску, причеп KRONE AZP 18, 1988 року випуску, КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року, чи використав їх на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї або приховав їх, тому це майно або його вартість не може враховуватися при поділі, оскільки залишилось на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим було знято з обліку та списанні на підставі заяв ОСОБА_1 .. З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортних засобів ВАЗ 21013, 1985 року випуску в сумі 14997, 80 грн; причеп KRONE AZP 18, 1988 року в сумі 87792, 00 грн ; КАМАЗ 5410 10850 , 1982 року випуску в сумі 91450, 00 грн, що разом становить - 194239, 80 грн, не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 . Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є виправданими. В іншій частині оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги правильність його висновків не спростовують на законність судового рішення не вливають. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови повинен зазначити про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За подання зустрічного позову ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1945 грн, що підтверджується квитанцією №7769-2286-2651-4591 від 05 вересня 2023 року (т.1 а.с.40), та судовий збір у розмірі 2247, 00 грн, що підтверджується квитанцією 2932-2392-1403-6761 від 19 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 138), що разом становить у розмірі 4192, 00 грн. Суд апеляційної інстанції задовольнив частково зустрічний позов ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації вартості часток транспортних засобів в сумі 198894, 50 грн, та відмовив у задоволенні зустрічного позову в сумі 194 239, 80 грн. Отже, за подання зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають до компенсації судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 2120 грн ( 4192х198894,50: 393134,30). Таким чином, стягнутий судом першої інстанції судовий збір за подання зустрічної позовної заяви з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає зменшенню з 4192 грн до 2072 грн ( 4192-2120). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 5897,10 грн, що підтверджується квитанцією № 50 ( т. 2 А.С. 145) . Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та зустрічного позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2913, 62 грн (5897, 10х 194239,80 :393134, 30) . Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості часток транспортних засобів: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 14 997 гривень 80 копійок; причепу KRONE AZP 18, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в сумі 87 792 гривень, 00 копійок; КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в сумі 91 450 гривень 00 копійок, що разом становить 194239, 80 гривень - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості часток транспортних засобів: ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 14 997 гривень 80 копійок; причепу KRONE AZP 18, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в сумі 87 792 гривень, 00 копійок; КАМАЗ 5410 10850, 1982 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в сумі 91 450 гривень 00 копійок, що разом становить 194239, 80 гривень - відмовити, змінивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості часток транспортних засобів з 393 134, 30 ( триста дев`яносто три тисячі сто тридцять чотири) гривень 30 копійок до 198 894, 50 ( сто дев`яносто вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири ) гривень 50 копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Зменшити стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір з 4192, 00 грн до 2072 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2913, 62 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 24 грудня 2024 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.