Постанова 4807 № 333/7245/23

Дата документу 04.12.2024 Справа № 333/7245/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/7245/23 Головуючий у 1-й інстанції:Соболєвої І.П. Провадження №22-ц/807/2132/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника адвоката Тивоненко Данила Руслановича, ОСОБА_2 , представника, адвоката Ворона Дениса Сергійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01 липня 2017 року між нею та відповідачем Мелітопольським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зареєстровано шлюб, актовий запис № 451. 01 серпня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано наступне майно: Автомобіль RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; Автомобіль CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; Автомобіль OPEL COMBO, рік випуску 2012; Автомобіль SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; Автомобіль FORD FOCUS, рік випуску 2009; Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; Автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014.Вказаними автомобілями користується лише відповідач. Крім того, під час шлюбу відповідачем були придбані та продані: Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; Автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017; Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017. Позивач просила: визнати об`єктом права спільної сумісної власності: Автомобіль RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; Автомобіль CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; Автомобіль OPEL COMBO, рік випуску 2012; Автомобіль SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; Автомобіль FORD FOCUS, рік випуску 2009; Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; Автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014; визнати за відповідачем право власності на ці автомобілі; стягнути з відповідача частку вартості вказаних автомобілів 2 217 205 грн та судові витрати. В подальшому, 10 червня 2024 року, позивач уточнила позовні вимоги та просила: визнати об`єктом права спільної сумісної власності: Автомобіль RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; Автомобіль CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; Автомобіль SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; Автомобіль FORD FOCUS, рік випуску 2009; Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; Автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014; Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, VIN-код НОМЕР_1 ; Автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017; Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017; визнати за відповідачем право власності на ці автомобілі; стягнути з відповідача частку вартості вказаних автомобілів 4300902,5 грн, 6441,60 грн сплаченого судового збору, 7200 грн витрат за складання звітів про оцінку, 27500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на частину: автомобіля RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 см.куб., фургон, VIN-код: НОМЕР_2 . Дата державної реєстрації 25.12.2007; автомобіля CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007, об`єм двигуна 1498 см.куб., седан, VIN-код: НОМЕР_3 . Дата державної реєстрації 30.05.2007; автомобіля SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013, об`єм двигуна 1798 см.куб., хетчбек, VIN-код: НОМЕР_4 . Дата державної реєстрації 05.10.2013; автомобіля FORD FOCUS, рік випуску 2009, об`єм двигуна 1560 см.куб., універсал, VIN-код: НОМЕР_5 . Дата державної реєстрації 30.07.2020; автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна 4461 см.куб. (бензиновий), легковий джип, VIN-код: НОМЕР_6 . Дата державної реєстрації 15.08.2017; автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, об`єм двигуна 1968 см.куб., легковий пасажирський мікроавтобус, VIN-код: НОМЕР_7 Дата державної реєстрації 20.10.2017. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину: автомобіля RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002, об`єм двигуна 1870 см.куб., фургон, VIN-код: НОМЕР_2 . Дата державної реєстрації 25.12.2007; автомобіля CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007, об`єм двигуна 1498 см.куб., седан, VIN-код: НОМЕР_3 . Дата державної реєстрації 30.05.2007; автомобіля SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013, об`єм двигуна 1798 см.куб., хетчбек, VIN-код: НОМЕР_4 . Дата державної реєстрації 05.10.2013; автомобіля FORD FOCUS, рік випуску 2009, об`єм двигуна 1560 см.куб., універсал, VIN-код: НОМЕР_5 . Дата державної реєстрації 30.07.2020; автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна 4461 см.куб. (бензиновий), легковий джип, VIN-код: НОМЕР_6 . Дата державної реєстрації 15.08.2017; автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, об`єм двигуна 1968 см.куб., легковий пасажирський мікроавтобус, VIN-код: НОМЕР_7 Дата державної реєстрації 20.10.2017. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 149 667 (один мільйон сто сорок дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу: автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна - 4461 см. куб. (дизельний), універсал, VIN-код НОМЕР_1 . Дата державної реєстрації: 21.10.2017; автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 . Дата державної реєстрації: 03.11.2015; автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 . Дата державної реєстрації: 27.05.2023. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4507,26 грн сплаченого судового збору, 12500 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 , адвокат Тивоненко Данило Русланович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки компенсації вартості автівок на підставі звітів про оцінку майна, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачки у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати, які складаються з: витрат за складання звіту про оцінку у розмірі 5 400,00 грн; витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій; судового збору за подачу позову, заяви про його забезпечення, апеляційної скарги. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачка та її представник неодноразово зазначали в суді, що матеріали справи не містять жодного належного доказу перебування спірних автівок на тимчасово окупованій території. Відповідач не звертався до компетентних органів за наслідком викрадення автівок окупаційною владою рф, які є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки б вказані авто було б оголошено у розшук. Відповідь на запит представника відповідача від Державної митної служби від 27 березня 2024 року про відсутність інформації про перетин митного кордону України, є неспроможним, адже не підтверджує і не спростовує перебування автомобілів ані на підконтрольній території України, ані на тимчасово окупованій території. Висновки суду в частині не прийняття звітів про оцінку майна є помилковими та необґрунтованими, тому суд прийшов до невірного висновку не стягнувши з відповідача на користь позивачки компенсацію за перших шість авто; прийшов до помилкових висновків щодо визначення вартості проданих відповідачем LAND ROVER RANGE ROVER та VOLKSWAGEN TOUAREG на підставі договорів купівлі-продажу (20 049 грн та 10 460 грн відповідно) не прийнявши звіт про оцінку майна. Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), №175/1025/20 у постанові від 09 серпня 2023 року, №402/849/18 у постанові від 07 квітня 2021 року.Суд порушив норми матеріального і процесуального права в частині надання правової оцінк звітам про вартість транспортних засобів. Крім того, зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, до складу яких входить витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій становить 21 500 + 19 500,00 = 41 000,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 , адвокат Ворона Денис Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2024 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 149 667 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортних засобів: автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна - 4461 см. куб. (дизельний), універсал, VIN-код НОМЕР_1 ; автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 ; автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 , та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн, відмовивши у задоволенні вказаної частини позовних вимог ОСОБА_1 .. В решті рішення залишити без змін. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не погоджується із стягненням з нього грошової компенсації вартості 1/2 частки трьох транспортних засобів, автомобілів-TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, VIN-код НОМЕР_1 ; LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017, оскільки вони були придбані та продані ОСОБА_2 протягом червня-липня 2023 року, тобто під час шлюбу, проте суд не мотивував, чому він визнав їх об`єктом права спільної сумісної власності та стягнув з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки цих автомобілів. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він дії за згодою другого з подружжя. В даному випадку, якщо позивачка вважала, що договір купівлі-продажу трьох автомобілів були укладені відповідачем без її згоди, вона мала право звернутися до суду з позовом про визнання договорів недійсними. Натомість, будь-які судові рішення про визнання договорів купівлі-продажу трьох автомобілів недійсними наразі відсутні. Відповідач звертає увагу, що він довгий час заробляв грошові кошти шляхом купівлі-продажу автомобілів, які використовував для забезпечення родини, у тому числі і своє дружини (харчування, одяг, сплата комунальних послуг, відпустки, тощо). Повна вартість придбаних та проданих відповідачем автомобілів не були доходами родини, кожна куплена ними авто має свою собівартість, а все додавалось до собівартості і були зароблені кошти. Це лише декілька тисяч доларів залежно від вартості автомобіля. Тобто, стягнення з відповідача 1/2 вартості проданих автомобілів призведе до ще більш скрутного матеріального становища останнього. Також, не згоден з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх дещо завищеними. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Тивоненко Д.Р. зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ворона Д.С. зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить її апеляційну скаргу залишити без задоволення, задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_2 скасувавши судове рішення в частині стягнення з нього на користь позивачка грошової компенсації вартості 1/2 частини трьох автомобілів, які були ним продані під час перебування у шлюбі, відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника адвоката Тивоненко Данила Руслановича підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 , представника, адвоката Ворона Дениса Сергійовича не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, в порядку поділу спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позову, встановив, що автомобілі: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТAVIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, придбані подружжям в шлюбі, а тому в силу ст. 60 СК України це майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим, в порядку поділу спільного майна подружжя суд вважав, що необхідно визнати за кожним з подружжям право власності на частину вказаних автомобілів, оскільки зазначені автомобілі відсутні у відповідача, а знаходяться на окупованій території. При цьому, позивачка в позові просить стягнути лише компенсацію 1/2 частини їх вартості, про що відповідач категорично заперечує, оскільки це для нього, як для внутрішньо переміщеної особи є надмірним тягарем, зазначає про можливість реального поділу цих шести автомобілів.Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 1 149 667 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017, суд керувався тим, що спірні транспортні засоби є спільним сумісним майном подружжя та відчужені відповідачем без згоди позивачки під час шлюбу. Доказів того, що ці кошти були використані в інтересах сім`ї, матеріали справи не містять. При цьому, суд не взяв до уваги доводи позивачки, що вартість цих трьох автомобілів відповідно до звіту про незалежну оцінку оцінювача ТОВ «Земля плюс 2006 становлять разом 4882348 грн . Визначаючи розмір компенсації, суд взяв до уваги надані відповідачем договору купівлі-продажу транспортних засобів, відповідно до яких вартість автомобілів LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 становить 20049 грн та 10460 грн , а разом вартість цих трьох автомобілів з урахуванням вартості автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, - 2 268 825 грн, що разом вартість трьох відчужених автомобілів становить - 2 299 334 грн, тому з відповідача на користь позивачки стягнув грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобілів придбаних та проданих під час шлюбу у сумі 1 149 667 грн. Суд вважав доведеним позивачкою належними доказами витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 12500 грн. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 липня 2017 року зареєстрували шлюб, актовий запис №451 (т.1 а.с.12 зворот). Згідно зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_11 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 серпня 2023 року розірвали шлюб, актовий запис №71 (т.1 а.с.13). Згідно з податковими деклараціями про майновий стан та доходи та індивідуальними відомостями про застраховану особу, протягом 2019-2021 років ОСОБА_1 мала дохід, за 2019 рік - 626 157,76 грн, за 2020 рік - 1 259 074 грн (т.1 а.с.13 зворот-17). Згідно з відомостей Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 отримала дохід, за 2019 рік - 41 730 грн, за 2020 рік - 43 615 грн, за 2021 рік - 72 500 грн (т.1 а.с. 17 зворот-18). Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру транспортних засобів від 15 серпня 2023 року за ОСОБА_2 зареєстровані: Автомобіль RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; Автомобіль CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; Автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; Автомобіль OPEL COMBO, рік випуску 2012; Автомобіль SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; Автомобіль FORD FOCUS, рік випуску 2009; Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; Автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014 (т.1 а.с.18 зворот-22). Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості колісних транспортних засобів, виконану ТОВ «Земля плюс 2006» від 16 серпня 2023 року за вих. №8994/16, визначена вартість автомобілів: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002 - 224484 грн.; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007 - 145207 грн.; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001 - 167100 грн; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008 - 340454; OPEL COMBO, рік випуску 2012 - 207399 грн; SKODA ОСТAVIA, рік випуску 2013 - 345665 грн; FORD FOCUS, рік випуску 2009 - 196282 грн; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017 - 2174051 грн; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014 - 633768 грн. Загальна вартість автомобілів - 4434410 грн (т.1 а.с.24-51). Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 01/15 від 15 серпня 2023 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Земля плюс 2006» за проведену оцінку 5400 грн (т.1 а.с.52). За інформацією Головного сервісного центра МВС від 30 серпня 2023 року № 3/8-3554 автомобілі: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, зареєстровані за ОСОБА_2 (т.1 а.с.131-132). Згідно з інформацією сервісу МВС України «Транспортні засоби у розшуку» автомобілі: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, у розшуку не перебувають (т.1 а.с.151-168). За інформацією та наданими документами Головним сервісним центром МВС від 24 травня 2024 року № 31/29/14-878-2024: автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна - 4461 см. куб. (дизельний), універсал, VIN-код НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 26 травня 2024 року. За договором купівлі-продажу проданий ОСОБА_3 07 червня 2024 року за 2268825 грн.; автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 зареєстрований за ОСОБА_2 27 червня 2024 року. За договором купівлі-продажу проданий ОСОБА_4 11 липня 2024 року за 20049 грн. Відповідно до звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, виконаному ПП ОСОБА_5 , ринкова вартість цього автомобіля станом на 11 липня 2024 року складає 20 049 грн; автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 зареєстрований за ОСОБА_2 27.05.2024. За договором купівлі-продажу проданий ОСОБА_6 12 липня 2024 року за 10460 грн. Відповідно до звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, виконаному ПП ОСОБА_5 , ринкова вартість цього автомобіля станом на 12 липня 2024 року складає 10 460 грн (т.1 а.с.216-218). Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості колісних транспортних засобів, виконану ТОВ «Земля плюс 2006» від 05 червня 2024 року, середньоринкова вартість автомобіля станом на 05 червня 2024 року становить : LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 складає 1 462 690 грн; VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 складає 1 150 833 грн ( ( а.с. 93- 102 т. 2). Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 05/01 від 05 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Земля плюс 2006» за вказану оцінку 1 800 грн (т.2 а.с. 103). За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі, яка переглядається апеляційним судом, спір стосується визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме дев`яти автомобілів: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТAVIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, TOYOTA LAND CRUISER 200, LAND ROVER RANGE ROVER, VOLKSWAGEN TOUAREG, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію вартості частки вартості цих автомобілів в сумі 4300902, 50 грн, визнавши за ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя право власності на вищезазначені автомобілі. Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частин першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Положення частини п`ятої статті 71 СК України не вимагають обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 лютого 2020 року в справі № 235/5146/16 (провадження № 61-37616св18). З огляду на зазначені норми матеріального права, за загальним правилом, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Судам також роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя. Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За інформацією Головного сервісного центра МВС від 30 серпня 2023 року № 3/8-3554 автомобілі: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, зареєстровані за ОСОБА_2 .. Згідно з інформацією сервісу МВС України «Транспортні засоби у розшуку» автомобілі: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТ A VIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, у розшуку не перебувають. Встановивши, що дев`ять автомобілів: RENAULT TRAFIC, рік випуску 2002; CHEVROLET AVEO, рік випуску 2007; MERCEDES-BENZ VITO 108, рік випуску 2001; MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, рік випуску 2008; OPEL COMBO, рік випуску 2012; SKODA ОСТAVIA, рік випуску 2013; FORD FOCUS, рік випуску 2009; TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017; VOLKSWAGEN CRAFTER, рік випуску 2014, набуті у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , доказів придбання спірного майна за особисті кошти відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності, частки подружжя в якому є рівними, в порядку поділу спільного майна подружжя визначивши за кожним право власності на 1/2 частину RENAULT TRAFIC, CHEVROLET AVEO, SKODA ОСТAVIA, FORD FOCUS, TOYOTA LAND CRUISER 200, VOLKSWAGEN CRAFTER. Оцінивши докази, подані сторонами, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, врахувавши доводи відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що шість автомобілів, які є предметом позову у цій справі залишились у м. Мелітополі, доступу до них відповідач не має. Відповідач також зазначає, що він є внутрішньо переміщеною особою та не має можливості компенсувати позивачці 1/2 їх вартості в порядку поділу майна подружжя, оскільки це є для нього великим матеріальним тягарем, бажає здійснити їх реальний поділ шляхом передачі кожному з подружжю окремих автомобілів. Позивачкою ці твердження не спростовані, та не доведено, що відповідач вивіз ці автомобілі з тимчасово окупованої території та на час розгляду справи користується ними або, що він приховує ці автомобілі. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивачки грошової компенсації вартості 1/2 частини вартості вищезазначених шести автомобілів, тому огрунтовано визнав право власності за кожним із подружжя по 1/2 їх частки. Крім того, слід зауважити, що зазначені автомобілі, які є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу між ними дозволяє суду здійснити їх реальний поділ шляхом передачі кожному з подружжя окремих автомобілів, проте такі вимоги позивачка не заявляла, а відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя на користь позивачки у рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності на три автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 200, LAND ROVER RANGE ROVER, VOLKSWAGEN TOUAREG, які на власний розсуд без повідомлення та згоди позивачки, були відчужені відповідачем, правильним є висновок суду про наявність у позивача права на грошову компенсацію половини вартості цих транспортних засобів. Як встановлено судом за інформацією та наданими документами Головним сервісним центром МВС від 24 травня 2024 року № 31/29/14-878-2024: - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна - 4461 см. куб. (дизельний), універсал, VIN-код НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 26 травня 2024 року. За договором купівлі-продажу проданий ОСОБА_3 07 червня 2024 року за 2268825 грн; - автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 зареєстрований за ОСОБА_2 27 червня 2024 року. За договором купівлі-продажу проданий ОСОБА_4 11 липня 2024 року за 20049 грн. Відповідно до звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, виконаному ПП ОСОБА_5 , ринкова вартість цього автомобіля станом на 11 липня 2024 року складає 20049 грн; - автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 зареєстрований за ОСОБА_2 27 травня 2024 року. За договором купівлі-продажу проданий ОСОБА_6 12 липня 2024 року за 10460 грн. Відповідно до звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу, виконаному ПП ОСОБА_5 , ринкова вартість цього автомобіля станом на 12 липня 2024 року складає 10460 грн. Судом першої інстанції було встановлено, що станом на час розгляду цієї справи в суді три спірні вищезазначені транспортні засоби TOYOTA LAND CRUISER 200, LAND ROVER RANGE ROVER, VOLKSWAGEN TOUAREG, вже не зареєстровані за ОСОБА_2 та належать іншим особам, які не є стороною у цій справі. При цьому суд урахував, що відповідач без згоди позивачки під час перебування у шлюбі в період фактичного припинення шлюбних відносин відчужив автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 200, 2017 року випуску,LAND ROVER RANGE ROVER, 2017 року випуску, VOLKSWAGEN TOUAREG,2017 року випуску, які були спільною сумісною власністю подружжя та не довів належними доказами використання отриманих від продажу коштів в інтересах сім`ї. Посилання заявника апеляційної скарги на те, що він здійснив відчуження транспортних засобі виключно в інтересах сім`ї, суд відхиляє, оскільки позивачка довела, що кошти від продажу без її згоди автомобілів відповідач не використовував в інтересах сім`ї, а ОСОБА_2 протилежного не довів. Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц (провадження № 61-19420св18) та від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20 (провадження № 61-21406св21) зроблено висновок про те, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя. Водночас, суд першої інстанції визначаючи загальну вартість вищезазначених трьох автомобілів у розмірі 2 299 334 грн, відповідно розмір 1/2 частки їх грошової компенсації у розмірі 1 149 667 грн, помилково виходив із вартості двох автомобілів LAND ROVER RANGE ROVER, VOLKSWAGEN TOUAREG на підставі договорів купівлі-продажу ( 20 049 грн та 10460 грн відповідно), при цьому вірно взяв до уваги вартість автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 у розмірі 2268825 грн, що відповідає звіту про оцінку майна, тобто його ринковій вартості на час розгляду справи. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду, які ним висловлювалися щодо цих питань, не врахував, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскільки у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку із цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зроблено висновок, що у разі, якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого. Таким чином, не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність визнання недійсними договорів купівлі-продажу відчужених ним під час перебування у шлюбі спірних вищезазначених трьох автомобілів. Позивачка надала письмові докази щодо вартості спірних транспортних засобу, які суд в силу норм ЦПК України не міг не прийняти, та оцінити їх. Так, на підтвердження вартості автомобілів позивач надала звіт про незалежну оцінку вартості колісних транспортних засобів, виконану ТОВ «Земля плюс 2006» від 05 червня 2024 року відповідно до якого середньоринкова вартість автомобілів: LAND ROVER RANGE ROVER, 2015 року випуску, без ПДВ складає 1462690 грн; VOLKSWAGEN TOUAREG, 2017 року випуску складає 1150833 грн ( а.с. 93-100 т. 2). Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна ПП ОСОБА_5 від 27 липня 2023 року середньоринкова вартість автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, 2017 року випуску становить 2 268 825 грн. Вказаний автомобіль був проданий відповідачем за договором купівлі-продажу від 07 червня 2023 року ОСОБА_7 за ціною 2268825 грн з якою позивачка погодилась. Отже, загальна вартість зазначених трьох автомобілів складає 4 882 348 грн, 1/2 частини відповідно складає 2 441 174 грн (4 882 348:2). При цьому згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України саме відповідач, якщо він не погоджується з оцінкою автомобілів, які оцінила позивач, має доводити протилежне (подати інші докази, просити про проведення відповідної експертизи тощо), чого ним зроблено не було. Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, безпідставно не задовільним позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки у рахунок грошової компенсації вартості 1\2 частини у праві спільної сумісної власності трьох автомобілів, а саме: TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017, що становить у розмірі 2441174 грн, а помилково стягнув грошову компенсацію вартості частини зазначених транспортних засобів у розмірі 1149667 грн. З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини трьох відчужених відповідачем автомобілів, не можна вважати законним та обгрунтованим тому воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є виправданими. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що стягненню підлягає компенсація вартості спірних автомобілів LAND ROVER RANGE ROVER та VOLKSWAGEN TOUAREG в розмірі 15 254,5 грн, оскільки ці автомобілі було продано за 30 509 грн, є безпідставними, адже така вартість вочевидь не відповідає ринковій; відповідач не надав жодного доказу про ринкову вартість автомобіля станом на час розгляду справи, ніж та яка зазначена позивачкою. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо придбання спірного майна за особисті кошти не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції ухвалою від 12 червня 2023 року безпідставно прийняв уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду не заслуговують на увагу. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Процесуальний закон не містить підстав не враховувати при розгляді спору про поділ спільного майна подружжя предмет, підстави позову, та власне позовні вимоги, які заявив позивач (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року в справі № 362/1505/18 (провадження № 61-6304св23)). Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому й числі витрати : пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Як вбачається з матеріалів справи за проведення незалежної оцінки вартості транспортних засобів позивачка ОСОБА_1 сплатила 5400 грн ТОВ «Земля Пллюс 20062, що підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/15 від 15 серпня 2023 року ( а.с. 52 т. 1). Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення грошової компенсації вартості частини транспортних засобів підлягають задоволенню, зазначені судові витрати слід покласти на відповідача. Стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 гривень, які вона понесла в суді першої інстанції, з розміром стягнення яких частково не погоджується позивач та повністю не погоджується відповідач, колегія зазначає наступне. Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Як вбачається з матеріалів справи, що в межах цієї справи позивачка отримувала правову допомогу адвоката Тивоненка Д.Р. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 101211(остання цифра нечитаєма) від 23 серпня 2023 року та договору №15/08 про надання професійної правничої допомоги від 15 серпня 2023 року (а.с.52 зворот-53,55). Позивачка просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 27 500 грн. На підтвердження цього нею надані: договір про надання правничої допомоги №15/08 від 15 серпня 2023 року; перелік та вартість послуг на 27 500 грн; акт № 1 наданих послуг на 14 500 грн від 25 серпня 2023 року, відповідно до якого визначено перелік та вартість послуг, а саме: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: 1) проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та наліз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку, час витрачений 3 год., вартість 3000 грн; 2) складання позовної заяви (подається в Комунарський районний суд м. Запоріжжя, позивач - клієнт, відповідач - ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, витрачено часу 5 год., вартість 5000 грн; 3) складання будь-яких заяв, клопотань, запитів, від 1000 грн; 4) підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для подання до позову, завіряння копій документів, витрачено 3 год, вартість 2000 грн; 5) представництво інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду (підготовче засідання, судове засідання), вартість 3500 грн; 6) перегляд справи в суді апеляційної інстанції, вартість від 5000 грн; 7) перегляд справи у Верховному Суді, вартість від 8000 грн; акт № 1 виконаних послуг до договору №15/08 від 15 серпня 2023 року про надання правової допомоги, складений 28 серпня 2023 року, відповідно до якого адвокатом надані клієнту правові послуги зазначені в пунктах 1-5 переліку та вартості послуг за договором від 25 серпня 2023 року (т.1 а.с.52 зворот-54). Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тивоненко Д.Р. про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в зазначеній адвокатом сумі, суд першої інстанції вірно врахував, що в переліку та вартості послуг зазначені такі послуги - перегляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції, загальною вартістю 13000 грн, які не надавалися в суді першої інстанції, тому ці витрати не підлягають стягненню з відповідача. Також суд вірно врахував, що в переліку та вартості послуг, в акті №1 вказані така послуга як підготовка до подачі позову до канцелярії суду через електронний суд, вартістю якої становить 2000 грн, що не є правничою допомогою, тому не підлягає стягненню з відповідача. Отже, урахувавши складність справи, реальні адвокатські витрати, надані позивачем докази, характер виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновкустягнувши з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 12 500 гривень, понесених позивачкою витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Окрім того, 14 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тивоненко Д.Р. в апеляційній скарзі просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 19 5000 грн, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які відповідно акту № 3 надання послуг до договору №15/08 від 15 серпня 2023 року про надання правової допомоги від 10 жовтня 2024 року складаються з: 1) консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку в суді апеляційної інстанції, у том числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та наліз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку, час витрачений 5 год., вартість 5000 грн; 2) складання апеляційної скарги (подається в Запорізький апеляційний суд, позивач - клієнт, відповідач - ОСОБА_2 на: рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року у справі № 333/7245/23, витрачено час 10 годин, вартість 10 000 грн; 3) підготовка до подачі апеляційної скарги до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування апеляційної скарги, добірка та сканування письмових доказів для додавання до скарги, завіряння копій документів, витрачено 1 год., вартість 1000 грн; 4) представництво інтересів в суді, вартість 3 500 грн, загальна сума 19 500 грн (т.2 а.с.158). Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тивоненка Д.Р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, в суді апеляційної інстанції в зазначеній адвокатом сумі, колегія суддів ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивачці послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані позивачем докази, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомоги в зазначеній адвокатом сумі, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 6000, 00 грн. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови повинен зазначити про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684 гривень. За вимогами п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особо підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (13 420 грн). Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулася до суду із позовом майнового характеру із ціною позову 2 217 205 грн, який в подальшому уточнила, зазначила ціну позову 4 300 902,50 грн. Позовна заява подана до суду через підсистему «Електронний суд» (т.1 а.с.1-8, т.2 а.с.86-91). Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги на суму 1 149 667 грн, позивачка оскаржує судове рішення в частині відмовлених позовних вимог на суму 3 151 235,50 грн (4 300 902,50-1 149 667), суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу та задовольнив позовні вимоги на суму 2 441 174 грн Враховуючи, що один відсоток від ціни позову 4 300 902,50 грн становить 43 009,025 грн, що становить більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (13 420 грн). Отже, за подання позовної заяви з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 10 736 (13 420*0,8). За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 6 441,60 грн, що підтверджується квитанцією ID: 6997-4789-0551-4924 від 29 серпня 2023 року (т.1 а.с.55 зворот), різниця становить 4 294,40 грн (10 736-6 441,60). Позивачу необхідно було сплатити судовий збір на подання апеляційної скарги в оскаржуваній частині 11 799,25 грн (10 736*3 151 235,50:4300 902,50 = 7 866,17 * 150% = 11 799,25). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 901, 62 грн, що підтверджується квитанцією ID: 5854-8801-4255-2655 від 11 жовтня 2024 року (т.2 а.с.159), різниця становить 8 897,63 грн (11 799,25-2 901,62). Отже, недоплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги становить 13 192,03 грн (4 294,40+8 897,63), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави. Також, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає компенсація сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 656,22 грн (4 300 902,502 441 174 * 6 441,60:4 300 902,50), за подання апеляційної скарги у розмірі 2 247,80 грн (2 441 174*2 901,62:3151 235,5), разом у розмірі 5 904,02 грн (3 656,22+2 247,80). Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тивоненка Данила Руслановича - задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ворона Дениса Сергійовича - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 149 667 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортних засобів: автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна - 4461 см. куб. (дизельний), універсал, VIN-код НОМЕР_1 , дата державної реєстрації: 21.10.2017; автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 , дата державної реєстрації: 03.11.2015; автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 , дата державної реєстрації: 27.05.2023, в частині відмови у стягненні судових витрат за складання звіту про оцінку майна, судового збору - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 441 174 (два мільйони чотириста сорок одну тисячу сто сімдесят чотири) гривень грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортних засобів: автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, рік випуску 2017, об`єм двигуна - 4461 см. куб. (дизельний), універсал, VIN-код НОМЕР_1 , дата державної реєстрації: 21.10.2017; автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER, рік випуску 2017 об`єм двигуна 2993 см.куб., універсал, VIN-код НОМЕР_8 , дата державної реєстрації: 03.11.2015; автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску 2017 року випуску, об`єм двигуна - 2967 см. куб., універсал, VIN-код НОМЕР_9 , дата державної реєстрації: 27.05.2023. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за складання звіту про оцінку майна у розмірі 5400, 00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3656,22 грн за подання апеляційної скарги у розмірі 2247, 80 грн, разом у розмірі 5904, 02 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4294, 40 грн за подання апеляційної скарги у розмірі 889, 63 грн, разом у розмірі 13 192, 03 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000, 00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 16 грудня 2024 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.