Постанова 4813 № 522/3549/21

Номер провадження: 22-ц/813/529/24 Справа № 522/3549/21 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд: - скасувати запис про право власності № 36847976 за ОСОБА_2 на квартиру, загальною площею 75,6 кв.м., житлова площа 41,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2098439451101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 322 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру, загальною площею 75,6 кв.м., житлова площа 41,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2098439451101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати запис про право власності № 37245056 за ОСОБА_3 на квартиру, загальною площею 75,6 кв.м., житлова площа 41,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2098439451101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сім`я ОСОБА_1 є користувачем квартири АДРЕСА_2 . Без належних правових підстав на підставі підробленого рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.07.2014 по справі № 1522/4734/14-ц, право власності на вказану квартиру було визнано за ОСОБА_2 , який в подальшому за договором купівлі-продажу від 09.07.2020 відчужив спірну квартиру ОСОБА_3 . Однак відповідач не приватизовував зазначену квартиру, у зв`язку з чим не має права розпорядження на відміну від ОСОБА_1 , яку обмежили у праві на безоплатну приватизацію. Зазначає, що на теперішній час у ОСОБА_1 порушене право, інтерес, який виражений в реалізації права власності на спірну квартиру, що стало підставою її звернення до суду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Тарановський Дмитро Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки з викликом в судове засідання на 17.12.2024 року о 15:00 год. через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету представника позивача-скаржника ОСОБА_1 адвокат Тарановський Д.С. та відповідач ОСОБА_2 повідомлений шляхом надіслання судової повістки та поверненням до апеляційного суду зворотного повідомлення з відміткою пошти, що адресат відсутній за вказаною адресою, не з`явилися, про причини не явки не повідомили, заяву про взяття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про відкладення судового засідання не подавали. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Чукітова В.В. взяла участь у судовому засіданні та не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без участі представника скаржника. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Справа перебуває в судах з березня 2021 року, а в апеляційному суді з вересня 2021 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст.ст. 210, 371 ЦПК України. Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи без участі в судовому засіданні належним чином повідомленого представника скаржника. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам відповідає. Залишаючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування записів про право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи предметом спору, зокрема, скасування записів про право власності, позивач обрала невірний спосіб захисту прав та інтересів, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, оспорюваним договором купівлі-продажу від 09.07.2020 року жодним чином не могло бути порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси позивачки ОСОБА_1 , а тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України її право не підлягає судовому захисту. Колегія суддів в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що: - рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 20 від 21.01.1983 року (пункт 10) відкрито особовий рахунок на зайняту житлову площу на ім`я ОСОБА_4 на житлову площу, яка складається з 1 кімнати площею 14,98 кв. м. по АДРЕСА_1 з правом укладання договору найму. Склад сім`ї 5 осіб: ОСОБА_4 основний квартиронаймач, дочка ОСОБА_5 , зять ОСОБА_6 , онука ОСОБА_7 , онук ОСОБА_8 . Особовий рахунок на ОСОБА_4 на 2 кімнати площею 26,58 кв. м. закрито (а. с. 50, 140-141); - згідно з свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , яке видано 19.01.1963 року ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками є: батько ОСОБА_9 та мати ОСОБА_5 (а. с. 57); - відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 ОСОБА_7 05.11.1983 року уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.56); - відповідно до довідки витягу з домової книги від 25.02.1988 року в квартирі АДРЕСА_2 постійно проживають та зареєстровані 4 особи: ОСОБА_8 онук, ОСОБА_5 дочка, ОСОБА_9 - чоловік дочки, ОСОБА_4 основний квартиронаймач (а.с.54); - згідно з рішенням Виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 410 від 07.09.1990 року (пункт 65) в результаті обстеження установлено, що ОСОБА_5 проживає складом сім`ї 4 особи: (вона, мати, чоловік, син) по АДРЕСА_1 . Вирішено: прикріпити кімнату площею 18,35 кв. м. по ст. 54 ЖК УРСР та відкрити особовий рахунок на 2 кімнати площею 33,30 кв. м. на склад сім`ї та закрито особовий рахунок на ОСОБА_12 (а. с. 143 - 145); - відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.09.1990 начальнику ЖЕД № 38 (особовий рахунок № НОМЕР_3 ) в копії на ім`я ОСОБА_5 рішенням Виконкому Центральної районної ради народних депутатів м. Одеси № 410 від 07.09.1990 року відкрито особовий рахунок на зайняту житлову площу, яка складається з 2 кімнат площею 33,30 кв. м. по АДРЕСА_1 , з правом укладання договору найму. Склад сім`ї 4 особи: ОСОБА_5 квартиронаймач, ОСОБА_6 чоловік, ОСОБА_8 - син, ОСОБА_4 мати. Особовий рахунок на ім`я ОСОБА_5 на 1 кімнату площею 14,95 кв. м. та на ім`я ОСОБА_12 на 1 кімнату площею 18,35 кв. м. закрито (а.с.55); - згідно з витягом із розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 348 від 14.09.2018 року «Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам» вирішено закрити особовий рахунок ОСОБА_5 на 2 кімнати площею 33,30 кв. м. у зв`язку зі смертю. Відкрити особовий рахунок сину ОСОБА_8 на дві кімнати житловою площею 33,30 кв. м. ізольованої квартири АДРЕСА_2 , на склад родини в 1 особу (а.с.52); - відповідно до листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.09.2018 року начальнику дільниці № 5 КП ЖКС «Порто-Франківський» (особовий рахунок № 69) в копії на ім`я ОСОБА_8 , розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.09.2018 року № 348 вирішено відкрити особовий рахунок на площу, яка складається з 2 кімнат площею 33,30 кв. м. по АДРЕСА_1 , з правом укладання договору найму. Склад сім`ї 1 особа. Раніше існуючий особовий рахунок на дану житлову площу на ім`я ОСОБА_5 закрити (а.с.41); - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 , яке видано 18.02.2019 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а. с. 51); - відповідно до довідки ТОВ «АБТІ» від 26.05.2020 року збільшення площі квартири АДРЕСА_2 відбулося за рахунок робіт, які не передбачали втручання в несучі конструкції, що відповідно до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою КМУ від 07.06.2017 року № 406, не є самочинним та не підлягає здачі в експлуатацію. Загальна площа становить площею 75,6 кв. м., житлова площа 41,6 кв. м. (а.с.31); - згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,6 кв. м., житлова площа 41,6 кв. м. зареєстровано 09.06.2020 за ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 по справі № 1522/4734/14-ц (а.с.40); - відповідно до договору купівлі-продажу від 09.07.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Несвітайлом І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 322, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останній купив квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,6 кв. м., житлова площа 41,6 кв. м. (а. с. 25 26); - згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 75,6 кв. м., житлова площа 41,6 кв. м. зареєстровано 09.07.2020 року за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 322 від 09.07.2020 року (а.с.32). Колегія суддів виходить з такого. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку порушеному праву чи інтересу позивача на момент його звернення до суду. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Згідно зі статтею 26 Закону у чинній редакції, на відміну від частини другої статті 26 Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зараз способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Разом з тим, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства за наявності таких прав. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/1 У позовній заяві ОСОБА_1 просила скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", відповідно до якого з 16 січня 2020 року змінилося матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин і застосування способу захисту ОСОБА_1 не є виходом за межі позовних вимог та їх обґрунтування, оскільки передбачає судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а не запису про нього. Отже, з 16 січня 2020 року, законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому позивач, уточнивши зміст вимог, правильно обрав спосіб судового захисту як скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, оскільки цей спосіб захисту у практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права та надати ефективний захист його прав. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)), а також вказувала на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17). Як правильно зазначив суд першої інстанції ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом посилаючись на порушення свого права, інтересу, який виражений у реалізації права власності на спірну квартиру та просила скасувати рішення державного реєстратора про право власності, визнати недійсним договір купівлі-продажу, оскільки майно, яке є предметом спору було набуто без належних на те правових підстав. Позивач обґрунтувала своє право (свій інтерес) до спірної квартири тим, що вона є користувачем квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку без належних правових підстав, на підставі підробленого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 по справі № 1522/4734/14-ц, було визнано за ОСОБА_2 , який в подальшому за договором купівлі-продажу від 09.07.2020 року відчужив спірну квартиру ОСОБА_3 . Однак відповідач не приватизував зазначену квартиру, у зв`язку з чим не має права розпорядження на відміну від ОСОБА_1 , яку обмежили у праві на безоплатну приватизацію. З метою перевірки зазначених обставин, Одеським апеляційним судом за погодженням сторін, які приймали участь у розгляді справи адвоката Тарановського Д.С. в інтересах скаржника ОСОБА_1 та адвокатів Продана М.О., а в подальшому ОСОБА_13 в інтересах відповідача ОСОБА_3 витребувані відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 та щодо наявності зареєстрованого за нею права власності на нерухоме майно. Згідно з відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 11.11.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 значилась зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 з 20.02.1979 року до 14.12.1983 року. Станом на 07.11.2024 року ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 з 25.02.1985 року. Відповідно до відповіді КП «Міське агентство з приватизації житла» від 16.12.2024 року вбачаться, що у квартирі АДРЕСА_4 з 25.02.1985 року були зареєстровані ОСОБА_14 , основний квартиронаймач, ОСОБА_10 син основного квартиронаймача, ОСОБА_1 невістка основного квартиронаймача, а також з 14.03.2011 року - ОСОБА_15 1984 року народження внук основного квартиронаймача. В грудні 2006 року ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 подано спільну заяву про передачу у приватну спільну часткову власність у рівних частках квартири АДРЕСА_4 . Розпорядженням органу приватизації від 15.01.2007 року передано ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 у приватну спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_4 та того же дня видано ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 свідоцтво про право власності у рівних частках на зазначену квартиру. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи в апеляційному порядку квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_10 -1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності від 15.01.2007 року УЖКГ Одеської міської ради та свідоцтва про право на спадщину; ОСОБА_1 1/4 частина - на підставі свідоцтва про право власності від 15.01.2007 року УЖКГ Одеської міської ради та ОСОБА_15 1/4 частина - на підставі свідоцтва про право власності від 15.01.2007 року УЖКГ Одеської міської ради. Таким чином, знявшись 14.12.1983 року з реєстрації по квартирі АДРЕСА_2 та зареєструвавшись 25.02.1985 року (на той час - прописавшись) у квартирі АДРЕСА_4 , яка в подальшому була позивачем разом з іншими членами сім`ї приватизована, позивач таким чином втратила юридичний зв`язок з колишнім житлом, тобто право користування квартирою АДРЕСА_2 . При таких обставинах колегія суддів погоджується з остаточним висновком районного суду про те, що оспорюваним договором купівлі-продажу від 09.07.2020 року жодним чином не могло бути порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси позивачки ОСОБА_1 , а тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України її право не підлягає судовому захисту. Слід також зазначити, що такий висновок районного суду поширюється і на факт первісної реєстрації права власності на дану квартиру на підставі підробленого рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 по справі № 1522/4734/14-ц. Тобто, незважаючи на очевидний факт незаконного заволодіння ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_2 , права та інтереси безпосередньо ОСОБА_1 ці дії ОСОБА_2 не порушили відповідно до встановлених апеляційним судом обставин та з підстав, які викладені у рішенні районного суду та у цій постанові суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тарановського Дмитра Сергійовича - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 30.12.2024 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова