Постанова 4808 № 348/2253/24

Справа № 348/2253/24 Провадження № 33/4808/1017/24 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В. Суддя-доповідач Кукурудз П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Бойчук Н.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бойчук Н.В., на постанову судді Надвірнянського районного суду від 14 жовтня 2024 року, - в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. З матеріалів справи, вбачається, що 04.09.2024 о 2 год. 52 хв. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Братів Бойчуків в с. Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився із використанням газоаналізатора алкотестера Драгер 6810 зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці вчинення ДТП, результат тесту 1,64 проміле. Такими діями, ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Бойчук Н.В. в інтересах ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною, необґрунтованою, та такою, яка підлягає скасуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 з 25 липня 2017 року і по даний час проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . За цей час, багаторазово виконував завдання у складі сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районах найбільшої ескалації конфлікту на східній захисній лінії України. В процесі виконання службових обов`язків в результаті артилерійського обстрілу отримав серйозні поранення, після чого тривалий час перебував на лікуванні. У зв`язку із цим, до місцевого суду 02.10.2024 року було подано клопотання про зупинення провадження у справі. У вказаному клопотанні категорично зазначено, що ОСОБА_1 бажає скористатися своїми конституційними правами і правами, які визначено положеннями ст. 268 КУпАП для осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, зокрема бути присутніми при розгляді справи, давати пояснення, однак у зв`язку з його перебуванням у складі Національної Гвардії України та особливостями проходження військової служби, наведене не представляється можливим. Проте суддя першої інстанції постановою від 03.10.2024 року безпідставно відмовила у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Щодо твердження судді в цій постанові про те, що 01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК України щодо зупинення кримінального провадження, а у КУпАП такі зміни цим законом не були внесені, зазначає, що цей Закон України має назву «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», відповідно законодавець переслідував мету удосконалити порядок здійснення кримінального провадження шляхом внесення змін саме до КПК України, а КУпАП до цього не має жодного відношення, крім цього, відповідні статті про зупинення провадження у справі містять ЦПК України, КАС України, та ГПК України. Таким чином, вказані закони містять аналогічні за містом норми, відповідно до яких проходження військової служби у Національній Гвардії України, є обставиною, за наявності якої суд зобов`язаний зупинити провадження у справі. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Вказує, що адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні ст.6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду. Також відповідно до ст. 268 КУпАП справа розглядається в присутності особи яка притягується до адміністративної відповідальності, в клопотанні про закриття було чітко зазначено про те, що ОСОБА_1 бажає реалізувати свої права брати участь у судовому засіданні і давати пояснення, а у зв`язку з військовою службою на невизначений період часу, він не може з`явитися в суд. Зазначає, що безпідставними є твердження судді про те, що у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку є безумовною підставою для закриття провадження у справі, оскільки строк накладення стягнення в таких справах, згідно ст. 38 КУпАП становить один рік, а передбачити майбутній хід подій, рік, зокрема про закінчення воєнного стану, припинення військової служби неможливо. Розглядаючи клопотання про зупинення, необхідно перевіряти наявність для цього підстав, а не керуватися припущеннями про можливе закінчення строків. Щодо мотивів судді про долучення до клопотання про зупинення провадження довідки від 15.03.2024 року, яка видана за пів року до події адміністративного правопорушення, звертає увагу, що строк дії довідки про проходження військової служби законодавством не передбачено. Вона діятиме стільки, стільки ОСОБА_1 проходитиме службу, відповідно, жодних підстав вважати недійсною долучену довідку про проходження військової служби немає. Стверджує, що право мати захисника, користуватися його допомогою і право брати участь в судовому засіданні та давати пояснення, хоча і стосуються права на захист, проте в будь-якому випадку не є тотожними чи взаємовиключними. Більше того, право давати усні пояснення є нерозривними з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, і по своїй суті не може бути реалізоване захисником. Доводи захисника, викладені у клопотанні про закриття провадження не заміняють пояснення особи. ОСОБА_1 через свого захисника заявив про особисту участь у розгляді справи. Також особи вільно розпоряджаються своїми правами і можуть змінювати позицію щодо свого захисту чи реалізації права. Крім цього, звертає увагу, що вказана справа надійшла до суду першої інстанції і передана судді 13.09.2024 року, перше судове засідання призначено 03.10.2024 року, тобто з порушенням ст. 277 КУпАП. Зазначає, що протокол про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 складений без дотримання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції (далі Інструкція), а свою вину ОСОБА_1 не визнає. Вказує, що зміст відеозапису спростовує наявність ознак сп`яніння ОСОБА_1 , які зазначені в акті огляду та в направленні. В матеріалах справи немає відомостей про те, що поліцейські використовували спеціальний технічний засіб, який дозволений до застосування. Із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, як один із них торкався рукою мундштука, який в подальшому був в контакті з губами ОСОБА_1 , а також після його встановлення, не було зроблено контрольного тесту, що свідчить про порушення порядку застосування спеціального технічного засобу. Працівники поліції не роз`яснили встановлений законом порядок проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, в той же час ОСОБА_1 не погоджувався із результатами огляду проведеного поліцейським, а огляд в закладі охорони здоров`я проведено не було. А свій власноручний підпис в роздруківці та акті огляду ОСОБА_1 поставив виключно щоб засвідчити , що він дійсно проходив огляд на місці, а не через те, що він згідний з результатами такого огляду, а тому огляд на стан сп`яніння проведений з недотриманням встановленого законом порядку, а результат огляду є недійсним. Вказує, що ОСОБА_1 жодним чином, навіть шляхом відібрання особистого зобов`язання не керувати, не був відсторонений від керування транспортним засобом, що ставить під сумнів факт його перебування в стані алкогольного сп`яніння. В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 взагалі нічого не зазначив про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що ставиться йому у винуватість. Відомості з копії протоколу серії ЕПР1 №122621, як і долучена до нього схема місця ДТП, поки за результатами розгляду такого не було прийнято судове рішення, і воно не набрало законної сили, носять характер припущення, і не можуть достеменно підтверджувати факти, що мають значення для розгляду цієї справи за ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо відеозаписів, то у протоколі не вказано так, щоб це дозволило його ідентифікувати, як технічний засіб, яким здійснені відеозаписи, як це передбачено ст. 256 КУпАП. Крім цього, на диску відсутній безперервний відеозапис, а саме з моменту виконання службових обов`язків до закінчення складання протоколу, вручення всіх документів. Під час проходження огляду, складення протоколу були відсутні свідки чи інші очевидці, які могли б повідомити про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У справі немає документального підтвердження правових повноважень працівників поліції на дату й час події, її територію. Також, поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 прав та обов`язків особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, йому не було забезпечено право на адвоката, що вказує на істотне порушення права на захист. Просить постанову судді Надвірнянського районного суду від 14.10.2024 року скасувати, та постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 цього Кодексу у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило. Заслухавши захисника Бойчук Н.В. в інтересах ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржувану постанову судді, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: повідомленням від жителя с. Цуцилів, ОСОБА_2 , на лінію 102 про те, що транспортний засіб білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заїхав в огорожу на вул. Бойчуків у с. Цуцилів, ШМД є на місці значних травм немає; схемою місця ДТП, яка сталася 04.09.2024, відповідно до якої змальовано ділянку дороги на якій було вчинене адміністративне правопорушення: позначено розташування транспортного засобу та огорожі по відношенню до сталих елементів дорожньої обстановки після вчинення ДТП; зазначено дорожні умови: ДТП відбулось в сутінках, на ділянці дороги не було штучного освітлення, дорожнє покриття було сухим, наявна дорожня розмітка та встановлені знаки пріоритету; вказано пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1 , а саме: капоту, переднього крила, заднього крила, заднього бампера та заднього вітрового скла; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких він зазначив, що 04.09.2024 приблизно о 02.50 він керуючи транспортним засобом марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі сторони м. Івано-Франківськ в сторону м.Надвірна та в населенному пункті Цуцилів на вул. Братів Бойчуків не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, заїхав в огорожу, внаслідок чого транспортний засіб та огорожа отримали пошкодження; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 04.10.2024, відповідно до якого прилад "Газоаналізатор Alcotest 6810 заводський номер ARBF-0441" відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 (межі допустимої абсолютної похибки: +/- 0,04 проміле; відносної: +/- 10 відсотків); актом огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого зазначено ознаки, на підставі яких виникла необхідність у проведенні огляду, прилад, яким здійснювався огляд, результат огляду - 1,64 проміле, а також зазначений документ містить підпис ОСОБА_1 та поліцейського який його склав; результатом огляду на стан сп`яніння, який був проведений 04.09.2024 о 04.03 за допомогою приладу Alcotest 6810 заводський номер ARBF-0441, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння - 1,64 проміле. Даний доказ є належним, оскільки містить інформацію про обставини, які підлягають доказуванню. При проведенні огляду було дотримано процедуру, визначену законом, додатково процедуру проведення огляду було зафіксовано на боді-камеру працівника поліції, а отже доказ є допустимим. Результат огляду є достовірним, оскільки прилад, яким проведено огляд пройшов повірку, відповідно до визначеного законом порядку в ДП "Укрметртестстандарт", за результатами якої було видано відповідне свідоцтво. Установа, яка проводила повірку вказаного приладу, уповноважена на виконання таких функцій відповідно до закону, сумнівів у тому, що дані повірки є достовірними немає, оскільки стороною захисту не надано на спростування цього жодних доказів, які можуть бути допустимими засобами доказування цих обставин, зокрема, висновку експерта про те, що прилад зафіксував недостовірний результат огляду; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які містяться в матеріалах справи. Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Так, з переглянутих відеозаписів нагрудної камери працівників поліції, отриманого під час виконання ними службових обов`язків, вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи у службовому автомобілі зазначив, що алкоголь не вживав, погодився пройти тест на місці події. Працівник поліції підготував прилад до проведення огляду: розпакував герметичну упаковку мундштука і встановив його на прилад. ОСОБА_1 огляд пройшов, результат становив 1,64 проміле. Працівник поліції запитав чи не бажає ОСОБА_1 поїхати для проходження огляду у медичний заклад та чи згідний він з результатом тесту. Їхати у медичний заклад ОСОБА_1 відмовився, а потім попросив працівника поліції виключити боді-камеру. Працівник поліції боді-камеру не виключив, повторно запитав у ОСОБА_1 чи згідний він з результатом тесту. ОСОБА_1 відповів: "В медичний заклад не їду, все нормально". При цьому, будь-яких чітких заперечень щодо процедури огляду, зауважень щодо порушення його прав чи бажання пройти такий огляд у медичному закладі не висловлював, що в повній мірі спростовує доводи апелянта. Проаналізувавши зазначені відеозаписи, апеляційний суд приходить до висновку, що ними спростовуються обставини викладені. в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги про те, що під час проходження огляду ОСОБА_1 були відсутні свідки, або інші очевидці, є безпідставними. Згідно переглянутого відеозапису із нагрудних камер працівників поліції чітко вбачається проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою алкотестера «Драгер», і в контексті положень ст. 266 КУпАП при наявності вказаного відеозапису, залучення свідків в даному випадку не є обов`язковим, а тому ця обставина не може бути підставою для визнання вказаного протоколу про адмінправопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП недопустимим доказом. Твердження апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом по справі, є необґрунтованими, виходячи із такого. Зміст відеозапису не викликає сумнівів щодо події адміністративного правопорушення, та перебігу обставин щодо проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 . Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, апеляційний суд не вбачає. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбувались, не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду вказаної справи. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 складений без дотримання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції (далі Інструкція), є безпідставним, виходячи із такого. За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №122629 від 04.09.2024 року (далі - Протокол), він був складений уповноваженою на це особою інспектором поліції Цимбалюком М.В. у межах повноважень, визначених ст. 255 КУпАП за допомогою програмного забезпечення Національної поліції України, з дотриманням вимог, передбачених ст.256 КУпАП. Відповідно до норм чинного законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Матеріали провадження, не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Таким чином в діях працівників поліції не встановлено будь-яких порушень вимог КУпАП та вказаної Інструкції при складанні протоколу. Доводи апеляційної скарги про відсутність на відеозаписах у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп`яніння, є безпідставними, оскільки поліцейський виявляє ознаки стану сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. І при виявленні поліцейським ознак алкогольного сп`яніння, на вимогу останнього, водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так як він керував транспортним засобом, при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що суддя першої інстанції безпідставно відмовила у задоволенні клопотання щодо зупинення провадження у справі у зв`язку із військовою службою ОСОБА_1 у Національній Гвардії України, оскільки він бажав реалізувати свої права, а саме особисто брати участь у судовому засіданні і давати пояснення, а у зв`язку з військовою службою на невизначений період часу, він не може з`явитися в суд, чим було порушено його право на захист, то вони є необґрунтованими, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, добросовісність застосування якого входить до обов`язків судді, визначених статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно з вимогами ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, наведені вище положення ст.268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі неможливості особистої участі у розгляді справи в суді першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати письмові пояснення, письмово висловити свої заперечення у разі незгоди з протоколом. Також, має право забезпечити присутність захисника для захисту його інтересів та взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Суддею першої інстанції було вірно встановлено, що з метою реалізації права на захист, ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги із захисником 23.09.2024 року. Відповідно до виданого на підставі цього договору ордеру, повноваження адвоката не обмежені. З метою представництва інтересів Горбатюка В.В. захисник подала клопотання про закриття провадження у справі і просила розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 так і його захисника. Разом з тим, суддя обґрунтовано прийшла до переконання про те, що розгляд справи слід здійснювати за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки захиснику було надано всі процесуальні права щодо представництва, правом на особисту участь у розгляді справи ОСОБА_1 не виявив бажання скористатися, натомість його захисник адвокат Бойчук Н.В. подала клопотання щодо проведення судового розгляду за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також висловила позицію сторони захисту у клопотанні щодо закриття провадження у справі, що є достатнім для здійснення ефективного захисту ОСОБА_1 , а тому розгляд справи за відсутності останнього не є порушенням його права на захист. Апеляційний суд також звертає увагу, що положення КУпАП не регулюють порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, які пов`язані з корупцією, відповідно до ст.277 КУпАП. За таких обставин, оскільки у КУпАП міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження в окремій категорії справ, а отже в даному випадку застосування аналогії закону із КПК України, який регулює зупинення судового провадження, не підлягає. Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі, тому доводи захисника Бойчук Н.В. щодо незаконності відмови у задоволенні її клопотання є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного закону. Інші доводи апеляційної скарги, є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні. За таких обставин, висновки суду першої інстанції викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю доказів у справі, а тому оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Бойчук Н.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Надвірнянського районного суду від 14 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Б.І. Кукурудз