Ухвала КЦС ВС № 760/13367/14-ц

Ухвала 27 листопада 2024 року м. Київ справа № 760/13367/14-ц провадження № 61-1639 св 24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М., учасники справи: заявник-ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, розглянувши в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог заявника

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа від 21 січня 2015 року, виданого на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), таким, що не підлягає виконанню (далі - спірний виконавчий лист). Також ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого листа від 21 січня 2015 року.

2. Заява мотивована тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року були задоволені позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 800002599 (далі - кредитний договір від 06 листопада 2007 року) у сумі 6 626 371,50 грн.

3. В межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 здійснюються примусові заходи щодо виконання зазначеного судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 коштів у примусовому порядку, хоча вимоги кредитора фактично вже були задоволені шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, яким були забезпечені зобов`язання ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором, - квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира в іпотеці).

4. При цьому представник заявника зазначав, що рішенням державного реєстратора від 09 лютого 2019 року було зареєстроване право власності на квартиру в іпотеці за відповідним банком, що підтверджується копією цього рішення та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На переконання представника заявника, з цього моменту зобов`язання ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором слід вважати припиненими. Представник заявника не знає з яких причин в подальшому Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк» далі - АТ «Альфа-Банк») 31 травня 2019 року подало державному реєстратору заяву про відмову від права власності на квартиру в іпотеці. Рішенням державного реєстратора від 01 червня 2019 року було припинене право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру в іпотеці. Це є вільним розпорядженням правом на свій розсуд, тому не має ніякого правового значення для вирішення питання, що випливає із заяви заявника. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

5. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року заява задоволена частково - визнаний таким, що не підлягає виконанню, спірний виконавчий лист в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2007 року.

6. Суд мотивував своє судове рішення тим, що реалізація кредитором стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку означає відповідно до законодавства та судової практики, що будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Тому зобов`язання ОСОБА_1 з повернення заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2007 року були виконані за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а вимоги іпотекодержателя щодо їх виконання є недійсними. Але це не стосується зобов`язання ОСОБА_1 відшкодувати банку суму судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

7. Посилання кредитора на той факт, що у подальшому він відмовився від права власності на квартиру в іпотеці не впливають на вищезазначений висновок, оскільки це вже акт розпорядження своїм правом на власний розсуд, який не може зобов'язувати заявника. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

8. Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк» (нова назва АТ «Альфа-Банк» далі - АТ «Сенс Банк») задоволена - ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року скасована та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання спірного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено, вирішене питання судових витрат.

9. Апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції не враховано, що право власності банку на предмет іпотеки згодом було припинене шляхом скасування відповідного запису про державну реєстрацію, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2007 року не виконане, а відтак основне зобов`язання ОСОБА_1 за цим договором не є припиненим. Це узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 520/472/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 209/4577/21. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року у справі № 760/13367/14 були задоволені позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 - з нього стягнута заборгованість за договором від 06 листопада 2007 року № 800002599 у сумі 6 626 371,50 грн, а також судовий збір у сумі 3 654,00 грн.

11. На підставі цього судового рішення Солом`янського районного суду міста Києва 21 січня 2015 року був виданий виконавчий лист, який пред`явлений до примусового виконання і який на сьогодні перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кісельової В. В. (виконавче провадження № НОМЕР_1).

12. У порядку забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 800002599 між ним та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» далі - ЗАТ «Альфа-Банк») був укладений іпотечний договір від 06 листопада 2007 року № 800002599-И, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку цьому банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (далі - договір іпотеки від 06 листопада 2007 року).

13. Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки від 06 листопада 2007 року іпотекою забезпечується кожна та всі з вимог ЗАТ «Альфа-Банк», що випливають з кредитного договору від 06 листопада 2007 року. 14. 31 січня 2019 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом позасудового врегулювання спору на підставі іпотечного застереження, погодженого сторонами у договорі іпотеки від 06 листопада 2007 року.

15. Рішенням державного реєстратора Урупи А. Ф. від 05 лютого 2019 року № 45364539 була задоволена зазначена заява АТ «Альфа-Банк» - проведена державна реєстрація права власності на предмет іпотеки (зазначену квартиру) за АТ «Альфа-Банк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 лютого 2019 року № 155057420.

16. АТ «Альфа-Банк» через свого представника подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Розсосі С. С. як державному реєстратору заяву про відмову від права власності на квартиру в іпотеці. На підставі цієї заяви державним реєстратором прийняте рішення від 01 червня 2019 року № 47155569 про державну реєстрацію припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру в іпотеці. 17. 15 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою В. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання спірного виконавчого листа.

18. Квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомового майна щодо об`єкта нерухомості, номер інформаційної довідки 279199773 від 12 жовтня 2021 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року. Рух справи в суді касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року задоволене клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду - поновлений цей строк, відкрите касаційне провадження у справі.

21. Верховний Суд виходив з того, що касаційному оскарженню не підлягають ухвали, що зазначені у пункті 25 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України), зокрема ухвали суду щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Це підтверджується висловленим раніше відповідним правовим висновком Верховного Суду з процесуального питання (дивитись, наприклад, ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 2/2218/3393/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 754/5288/21, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 2-68/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 757/35696/15-ц тощо).

22. Водночас постановами Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду були розглянуті по суті касаційні скарги на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняті за результатом розгляду заяв про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Це свідчить про застосування судом касаційної інстанції у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду різного підходу для вирішення справ, що випливають з одних і тих самих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами процесуального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року справа була передана на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, оскільки постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2021 року у справі № 937/8666/19 також пов'язана із оскарженням судових рішень щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року справа повернута колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки Об'єднана палата Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що оскільки у справі № 937/8666/19 особа зверталася саме з відповідним позовом, а не заявою щодо судових рішень, і суди надавали правову оцінку саме цьому питанню, то відсутні підстави вважати, що ця справа є подібною до зазначених справ, які розглянуті у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки з'ясувалось, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також розглянув по суті касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняті за результатом розгляду заяв про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (постанова від 30 вересня 2020 року у справі № 819/523/16).

27. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справа повернута колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду вважала, що у справі № 819/523/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглядав її по суті та не робив безпосередніх правових висновків про можливість оскарження в касаційному порядку судових рішень щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Додатково Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідний висновок з приводу неможливості такого оскарження вже сформований в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17. 28. 18 листопада 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. З урахуванням змісту касаційної скарги заявник оскаржує зазначене судове рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

30. Заявник зазначив у своїй касаційній скарзі, що можливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду за наслідками розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 та від 03 серпня 2022 року у справі № 756/10266/15-ц.

31. На переконання заявника, апеляційний суд безпідставно не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19, від 27 січня 2021 року у справі № 334/7136/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 756/10266/15-ц, відповідно до якого у разі завершення позасудового стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений статтею 37 Закону «Про іпотеку», боргове зобов'язання припиняється, оскільки всі наступні вимоги є недійсними згідно із Законом.

32. Також заявник вважає, що апеляційний суд неправильно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 569/13956/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 520/472/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 209/4577/21, оскільки фактичні обставини цих справ та справи, що розглядається, є різними.

33. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. (2) Позиція інших учасників справи

34. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно із частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

36. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

37. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

38. Оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, яка є результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, з вимогою залишити її у силі не може здійснюватися касаційним судом абстрактно без юридичної оцінки самої ухвали суду першої інстанції з точки зору її відповідності вимогам статті 263 ЦПК України, оскільки від цього залежить відповідність цій статті судового рішення самого касаційного суду у разі задоволення відповідних вимог касаційної скарги.

39. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

40. Частина друга статті 352 ЦПК України передбачає, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

41. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку.

42. Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, у частині першій статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

43. Пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Водночас суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку) (згідно із пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України).

45. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

46. ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, п. 61).

47. Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Греко-католицька парафія міста Лупені та інші проти Румунії» («Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania», заява № 76943/11, п. 123).

48. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства» («S.W. v. The United Kingdom», заява № 20166/92, п. 36).

49. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає не тільки виконуваність судових рішень, а й стабільність правового регулювання. Завданням правозастосовчої практики є, серед іншого, формування такого застосування норм права, яке забезпечує рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, що поліпшує громадське сприйняття справедливості, а також підвищує довіру до відправлення правосуддя

50. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в актуальній редакції далі - Закон про судоустрій) єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

51. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону про судоустрій).

52. Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у касаційному порядку, не передбачено.

53. Аналогічний процесуальний висновок зроблений, зокрема в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17. Цей процесуальний висновок стосується касаційних скарг, які розглядаються відповідно до редакцій ЦПК України, яка діють після прийняття Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цим правовим висновком погодилась й Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 31 жовтня 2024 року

54. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, підлягає закриттю, оскільки у наведених заявником постановах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, питання про застосування положень пункту 25 частини першої статті 353 сукупно із пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України не вирішувалось, а були вирішені питання по суті касаційних скарг на судові рішення про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

55. Колегія суддів також зауважує, що згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

56. Верховний Суд в ухвалах від 28 жовтня 2024 року у справі № 1601/5666/2012, від 18 жовтня 2024 року у справі № 2-2551/11 та інших вказував, що процесуальний закон містить імперативне обмеження щодо касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню після її перегляду в апеляційному порядку. Керуючись частиною першою статті 129 Конституції України, частиною другою статті 2 та пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справіза заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України ухвала оформлена суддею Литвиненко І. В. Судді: В. В. Пророк А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. М. Ситнік